Пізніше доля розставила все по місцях.
– Ти знову лише обіцяєш, що прийдеш, а сама… – зітхнув Леон, уважно вдивляючись у Майю.
– Сказала, що прийду – значить, прийду, – рішуче відповіла вона, відвертаючись до дороги.
Леон проводжав її поглядом, милуючись довгими ногами, які ледь прикривали короткі шортики. Він зітхнув, бо добре знав: Майя лише говорить, що прийде, а потім навіть не відповідає на дзвінки.
Вони познайомилися на вечірці, куди збиралася місцева молодь. Це був звичайний сільський клуб у провінції. Майї нещодавно виповнилося сімнадцять.
Ні її батьки, ні родина Леона не схвалювали їхніх зустрічей.
– Ще зарано, – казала мати дівчини, сподіваючись, що вона візьметься за розум.
– Мам, усі мої однокласниці вже зустрічаються з хлопцями. Чим я гірша? – не погоджувалася Майя.
– А якщо завагітнієш? Що тоді? – мати з тривогою глянула на доньку.
– Цього не буде. Ми з Леоном все знаємо, – запевнила її Майя.
Леон приїздив із сусіднього району. Його родина була категорично проти цієї дівчини.
– Ти розумієш, що така легковажна особа не зможе втримати сім’ю? – з докором мовила мати хлопця.
– Добре, мамо. Я все зрозумів. Давай більше не будемо про це, – ухилився від розмови Леон.
З того часу вони бачилися потай. Майя говорила батькам, що йде гуляти з подругами, а Леон вигадував про друзів і риболовлю.
Ціле літо вони ховалися від чужих очей.
– Чого це ти солоні помідори з погреба дістала? Мало свіжих у городі? – здивовано спитала мати, побачивши, як донька заносить у дім банку консервації.
– Просто захотілося, – усміхнулася Майя.
Жінка помітила, що дочка виглядає блідою, і раптом її осяйнула здогадка.
– Завтра ж поїдеш до лікарні й перевіришся. Тут щось не так! – сказала вона, з підозрою дивлячись на Майю.
Дівчина й сама хотіла зрозуміти, що з нею відбувається. Наступного дня вона ранковим рейсом вирушила в районну поліклініку.
– Скільки років такій юній леді? – спитала молода лікарка.
– Скоро вісімнадцять, – знизала плечима пацієнтка.
– А народжувати будеш чи ні? – прямо запитала лікарка.
– Що?! – Майя розгублено стиснула сумочку в руках.
– Ти вагітна, дівчинко, – пояснила жінка. – Чи ти не знаєш, що від побачень під місяцем бувають діти?
– Як?! Вагітна?! – Майя вражено дивилася на лікарку.
– Тебе записувати в породіллі чи будемо робити операцію? – уточнила та.
– Я… не знаю… – дівчина була у повному заціпенінні. – Я подумаю… Тобто, ми з нареченим подумаємо.
Вона вибігла з кабінету, відчуваючи дивне піднесення. Їй не терпілося повідомити Леону новину. Проте біля його дому її зустріла сестра хлопця, Ліза.
– Леона немає вдома, – сказала вона.
– Щось передати?
– Ні… не треба. Я сама, – кивнула Майя. Вона боялася, що Ліза може налаштувати брата проти неї, тому швидко пішла.
Коли Майя побачила Леона наступного разу, це був зовсім не той момент, якого вона очікувала. Хлопець прогулювався, тримаючи за руку незнайому дівчину, і щось їй жваво розповідав.
– Леон?! – крикнула Майя, втупившись у суперницю.
– Хіба ти… хіба ми…
– Що я такого зробив? – спокійно перепитав він.
– Ми давно не бачились. Ти зайнята, а я не повинен весь час тебе чекати.
Майї стало не по собі від його слів. Вона різко розвернулася і пішла геть. Але кілька годин потому Леон повернувся.
– Пробач, – благав він, опустившись на коліна. – Я був дурнем.
Майя вирішила забути все заради дитини. Вона не хотіла, щоб її малюк ріс без батька.
Дізнавшись, що стане татом, Леон засяяв від радості. Незабаром він привів Майю в свій дім, незважаючи на докори рідних.
– Це моє життя, і тільки мені вирішувати, як його будувати! – відрізав він, коли родина висловлювала своє невдоволення.
Єдиною людиною в домі, хто заступався за Майю, була його бабуся. Вона не сумнівалася у виборі внука і постійно бажала їм щастя.
– Яка різниця, є у нареченої гроші чи ні, головне – що вони кохають одне одного, – повторювала літня жінка. – А маленька дитина – це ж справжнє щастя! У мою молодість такого не було. Дивилися на характер. Якщо жінка зла, то добра від неї мало. Гадаю, наш Леончик зробив правильний вибір.
Місяць за місяцем промайнули дуже швидко. Пологи Майї виявилися важкими. Після операції їй був необхідний догляд. Як з’ясувалося, Леон не мав часу допомагати дружині.
– Ох, Майя, я ж казала, що ваші стосунки не такі вже й міцні, – зітхнула мати, коли прийшла до доньки.
– Мам, я його кохаю, – відповіла дочка. І тут вона помітила, що мати тихо плаче.
– Що сталося? – запитала вона.
– Все добре, – обійнявши її, відповіла Людмила. Зараз вона не хотіла розповідати усю правду: і про те, що бачила Леона у компанії якихось дівчат, і в якому стані він перебував поруч із ними. Вона знала: якщо розповість, Майя ще довго не зможе оговтатися після почутого.
Після виписки Люда забрала доньку до себе.
– Дома ти заспокоїшся, а там лише нерви собі й дитині зіпсуєш, – запевнила вона. – Але де ж Леон? – здивовано питала Майя.
Того ж вечора він з’явився і привіз коляску для сина.
– Підросте – я йому все куплю! – запевнив молодий батько. Теща лише мовчки відверталася, намагаючись не втручатися в розмови подружжя.
В домі Леона на Майю чекала справжня біда.
– Чого ти ходиш з кутка в куток ночами? – бурчала вранці невиспанна свекруха.
– А мені що, з дитиною не можна виходити зі спальні? – запитала Майя.
– Ти Леону спати заважаєш.
Згодом втрутився й свекор. Життя Майї перетворилося на справжню боротьбу, в якій лише бабуся чоловіка ставала на її бік.
– Не слухай їх, внучко. Вони давно примітили для Леона Наталю, – мовила старенька.
Майя здивовано підняла брови.
– Як це?
– Вони хотіли її ще тоді, коли ви тільки почали зустрічатися. Я не хотіла тобі говорити, бо сподівалася, що змиряться.
– Невже вони й досі мріють про іншу невістку? – спитала Майя.
– Слухай мене уважно, щоб біди не сталося, – порадила бабуся. – Мати Леона може вас розвести. Я випадково почула розмову. Не погоджуйся на її умови і не роби нічого, що вона скаже.
Дізнавшись про задум свекрухи, Майя була обурена. Тепер вона розуміла, навіщо до них приходить молодий чоловік на ім’я Олег.
Коли він знову з’явився на порозі, Майя зачинила двері й не виходила весь вечір.
– Майя, мені треба сказати тобі щось важливе, – промовила свекруха лагідним тоном.
– Вибачте, але моя дитина не спить. До речі, через вас. Тож будь ласка, відійдіть від дверей, – відрубала дівчина.
Жінка щось пробурмотіла, а потім усе стихло. Майї здалося, що вона перебуває в лігві справжньої відьми. Ввечері вона дочекалася, поки свекор і свекруха поїдуть у справах, а їхня дочка піде до подруги. Тоді вона швидко зібрала сина, взяла необхідні речі й викликала таксі.
… – Ох, доню, ми наробили справ, – схопилася за голову Люда, посадивши Майю за стіл. – Невже ця жінка здатна на таке? Хто б міг подумати… Але їм же ніхто не віддав би дитину.
– У них, мамо, зв’язки. Не дарма вони в адміністрації поруч із начальством, – пояснила Майя.
– А тепер ти думаєш, вони не спробують забрати дитину? – припустила мати.
– Принаймні, тепер у них не буде тих відеозаписів, які вони хотіли зробити й викласти на загальний огляд. Я в безпеці у вашому домі разом із татом, – зітхнула Майя.
Леон так і не з’явився ні сьогодні, ні завтра, ні навіть через тиждень. Молода дружина більше не хотіла його бачити. Вона усвідомила, що чоловік не стане її підтримувати, і скоріше повірить своїй матері, ніж їй. Вийти сухою з води у ситуації, яку підлаштувала хитра свекруха, Майя б не змогла.
…Минуло три місяці. Малюкові вже було пів року. Якось Людмила дізналася, що Леон привів у будинок Наталю, і повідомила про це дочці.
– Мені до цього немає жодної справи, – спокійно відповіла Майя.
– Тим більше, з Наталею у нього колись був роман. Він сам мені зізнався, що це сталося, коли я ще в пологовому будинку була. А Олег – це підставна особа свекрухи та її улюблениці – Наталі.
Пройшло два роки. За цей час Майя встигла розлучитися з колишнім і знайти невеликий заробіток. Оскільки колись вона відвідувала музичний гурток і досягла там успіхів, її прийняли в одну з невеликих студій.
…Час минав. Спочатку група, у якій виступала Майя, заробляла зовсім небагато, але згодом їхні записи почали купувати у різних частинах країни. Так вона ставала все більш відомою. Батьки допомагали їй у вихованні хлопчика, який пішов стопами матері. У свої шість років він підкорив серце вчителя музики та став його улюбленим учнем.
Одного разу мати з сином поверталися зі школи й побачили по дорозі неохайно одягненого чоловіка. Він щось тягнув у підвал багатоповерхівки. Його хода видалася Майї дуже дивною, і вона відсахнулася від несподіванки. Просто на неї рухався Леон!
Жінка намагалася не звертати уваги на перехожого, однак він сам її покликав:
– Майя?! Це ти? Ви? Це мій син?
Хлопчик смикнув її за руку і запитав:
– Мам, а хто це?
– Це…, – розгубилася вона.
– Це безумний дядько, якому немає за що випити. Ходімо швидше, поки він за нами не погнався.
І вони пішли швидким кроком. Леон щось кричав їм услід, але вони вже не слухали його. Вдома Майя розповіла матері про зустріч із колишнім чоловіком. Та розсміялася.
– Я дізналася днями, що його батьків засудили умовно. Все ж таки за ними грішки водилися. Нічого було наживатися на простих людях, – пояснила Людмила.
– Шкода тільки бабусю. Вона померла, як тільки вся ця «каша заварилася» в їхній родині. Наталка одразу ж зникла з дому, прихопивши з собою купу коштовностей. А Леон так і не взяв себе в руки після всього, що сталося. Адже котитися вниз значно легше, ніж плисти проти течії…
Почувши це, Майя вигукнула:
– Спасибі бабусі! Якби не вона, не знаю, що було б зараз із моїм сином…
– Просто Бог є на світі. Він завжди добрим людям посилає допомогу, щоб вони могли вибратися з пастки, в яку потрапили через власну необачність, – обійнявши доньку та онука, сказала Людмила.
