Lori -

«Синочку, вона мене травить» — брехала свекруха, чоловік увімкнув запис із прихованої камери, і вона поблідла, але це було лише початком…

До лікарні привезли обірванця. Ніхто не хотів із ним возитися. Допомагала йому лише молода медсестра Аня.

Вона стояла за прилавком із обличчям кам’яної статуї, і сусіди прозвали її «глиною». Ніхто не знав, що вдома в неї хворий син, а в кишені — ні копійки на ліки.

Приїхавши до квартири свекрухи, щоб полити квіти, Катя помітила, що килим лежить криво…

Його знайшли загорнутим у стару ковдру на холодному ґанку дитячого будинку, без імені і минулого, але з крихітним медальйоном на шиї.

Він спиляв ту саму черемху, під якою клявся їй у коханні. Забудьте про казки із щасливим кінцем — це дика історія про те, як гордість перетворюється на попіл, а справжнє кохання повертається, щоб вдарити під дих і врятувати саме тоді, коли надії вже немає…

«Приберися з дороги, жебраку!» — кричав мільйонер сусіду, не знаючи, що за годину стоятиме на колінах і благатиме його про порятунок доньки.

За місяць до весілля Олена дізналася, що бабуся тяжко хвора. У вирі підготовки, сварок із нареченим і нескінченних примірок сукні вона й гадки не мала, що в’язане мереживо, подароване бабусею, — це не просто накидка.

Вона народилася занадто слабкою, щоб вижити, але старий дід сварився з цілою лікарнею і наказав долі: «Моя кровинка виживе!». Агата виборсалася, а через рік діда не стало. Але коли родина приїхала до його покинутого дому, восьмирічна дівчинка раптом помітила на руці привітної сусідки три нитки — червону, синю і чорну. Одна з них пульсувала в такт серцю самої Агати…