— Мам, я більше не можу мовчати. Не можу. Це мене гнітить, я повинен з кимось поговорити, порадитись, що мені робити далі, — жалобно сказав Максим.
Женя в цей час лежала в спальні, вже збираючись повідомити чоловіку, який повернувся додому раніше, що вона теж вдома. Однак, почувши його слова, які він вимовив у трубку матері, вона передумала.
Вона не розуміла, що відбувається, але інтуїція підказувала, що треба залишатися тихо і не з’являтися, поки не зрозуміє, про що йдеться.
Сьогодні на роботі Жені стало погано — з’явилася слабкість і головокружіння, а в туалеті вона ледве не втратила свідомість. У офісі багато хто вже перехворів на грип, і вона підозрювала, що й сама захворіла. Слабкість, ломота в тілі і головокружіння завжди були першими ознаками її недомоганння.
— Віра Павлівна, відпустіть мене раніше, — сказала вона начальниці після обіду.
— Що, ти теж? Вся бліда! Прямо без ножа ріжеш. Хто працювати буде? Іди додому, підлікуйся. Може, пронесе, і не доведеться йти на лікарняний.
Женя повернулася додому, прийняла ліки і лягла в ліжко. Вона навіть заснула. Але раптом почула, як закрилася вхідна двері, а потім почувся голос її чоловіка.
Не знаючи, що відбувається, Женя вирішила залишатися тихо.
Тим часом Максим, поглинутий розмовою з матір’ю, не дійшов до спальні, де лежала Женя, а присів на диван у вітальні. Двері в спальню були трохи відчинені, і Женя чітко чула, про що вони говорять. Чоловік любив говорити з матір’ю на гучному зв’язку.
— Що сталося, синку? Ти здоровий? — стурбовано запитала свекруха.
— Так, мамо, я здоровий, не в цьому справа. Я хотів поговорити про інше…
— Ну й слава Богу! Здоров’я — це головне, Максим, а все інше вирішується, — заспокоїла його Марія Андріївна.
— Якби все було так просто, як ти кажеш…
— То що з тобою? З Женею посварився? Ну, помиритесь. Так завжди буває, — спробувала його підбадьорити Марія Андріївна.
— Ні, ми не сварились. Але якщо вона все дізнається, то, напевно, просто залишить мене, і до скандалу навіть не дійде! — сказав Максим, втрачаючи надію. — Мамо, що робити? Я в розгубленості.
— Я, можливо, могла б дати тобі пораду, синку, якби ти мені, нарешті, пояснив, що відбувається, — спокійно сказала мати. — Перестань вже пліткувати, чітко скажи, що сталося.
— Мамо, з мене вимагають величезну суму — кілька мільйонів. За мовчання.
— Хто вимагає? За яке мовчання? Говори, не мовчи.
Женя в цей момент затамувала подих, бо дуже хотіла дізнатися, хто і за що вимагає такі гроші від її чоловіка. Вона раптом злякалася, що якщо Максим почне нервувати і ходити по квартирі, то знайде її в спальні, і вона не встигне дізнатися його таємницю.
Так ось що відбувається! Що за страшну таємницю чоловік приховує від неї?
З великими зусиллями долаючи слабкість і хвилювання, Женя тихо встала, намагаючись не шуміти, і підійшла до вікна, сховавшись за важкими шторами.
Тепер, навіть якщо Максим увійде до спальні, він не побачить її. Женя замерла і вся зосередилася на розмові.
А Максим продовжував.
— Кілька місяців тому в моєму житті несподівано з’явилася колишня однокласниця Світка Пономарьова. Ти повинна її пам’ятати. Така весела, нахабна особа. Вона ще й навчалась дуже погано — з двійки на трійку. Хуліганка була страшна, гірше за хлопців себе вела.
— Ну, пам’ятаю, звичайно. Кожне батьківське збори починалося з того, що її мати постійно отримувала зауваження через поведінку та успішність дочки, — відразу додала Марія Андріївна.
— Так от. Того червня, на вечорі зустрічі випускників, вона раптом, без жодного попередження, почала мені зізнаватися в любові. Почала нести якусь нісенітницю, що ще зі школи була закохана в мене. І що їй дуже важко змиритися з тим, що я одружений. Це був просто кошмар, мамо! — в серцях виговорився Максим.
— Ну, продовжуй, продовжуй, я слухаю, — нетерпляче проговорила Марія Андріївна. — Що ж далі сталося?
— Так ось… Після ресторану я і ще кілька людей поїхали на дачу до Вовки Петрова. Ну, того, який наш відмінник, ти його теж повинна пам’ятати. Світка, звісно, потяглася за нами, — продовжував Максим, все ще не наважуючись сказати головне.
— А чому тебе понесло туди? Тобі що, ресторану було мало? — обурилась мати. — Ти ж, здається, ніколи не був великим любителем випити і завжди поводився гідно!
При цих словах Женя, що стояла за шторою, згадала, що дійсно кілька місяців тому чоловік їздив на цю зустріч. Без неї, бо якраз тоді вона робила квартальний звіт і була завалена роботою.
Та й не було особливого бажання йти на зустріч з людьми, яких вона ніколи в житті не зустрічала. Тому того разу Женя без сумнівів відпустила чоловіка одного на свято.
— Ви там будете згадувати старі шкільні моменти, а я сидітиму, як пішка. Ні посміятись, ні пожартувати, ні розмову підтримати. Ні, йди один, потім розкажеш, як погуляв. А я поки звіт зроблю в тиші й без суєти, — сказала вона тоді чоловікові.
— Слухай, та я, якщо чесно, теж не дуже хочу туди йти. У нас клас не був особливо дружним, щоб зараз з відкритим серцем зустрічатися. І взагалі не розумію, чому ця наша колишня староста Машка організувала цю зустріч.
— Іди, іди. Не бурчи, як старий, — з усмішкою відповіла чоловікові Женя.
Зараз вона згадала, що повернувся він звідти не ввечері, як очікувалось, а вже під ранок. Був якийсь збентежений і сильно п’яний. Нічого не пояснював, просто ліг і проспав майже добу.
— Мам, ну що ти за дурні питання задаєш! — продовжував Максим. — П’яний був, ось і поїхав з усіма. Хотілося драйву, веселощів, продовження свята. І от там сталося щось, чого я абсолютно не пам’ятаю. Або я був п’яний до такого стану, або те, про що мені каже Світка, насправді не сталося.
— Що ж там сталося, ти можеш вже сказати? — майже закричала Марія Андріївна.
— Ось саме! Скільки можна нас мучити! — прошепотіла за шторою Женя, здригаючись від холоду.
Їй дуже хотілося повернутися під теплу ковдру, але поки не прозвучало найважливіше, що чоловік не міг ніяк сказати, вона мусила залишатися в своєму укритті.
— Світка знайшла мене через кілька днів і заявила, що ми її… згвалтували. Мовляв, ми всі були п’яні, ніхто нічого не розумів, тому й скоїли це «злочинство».
— Що? Що ти зараз сказав? Я не ослухалась? Мого сина звинувачують в такому страшному злочині? — не витримала і закричала в трубку свекруха.
— Та не було ж ніякого злочину, мам! Ну що ти мене не знаєш? Якщо я трохи переберу зі спиртним, я відразу падаю і сплю, як тюлень. Який я з мене насильник? — почав виправдовуватись він.
— Ладно, це вже інше питання. Зараз не про це. А які у неї, у цієї Світки, є проти вас докази? І чому, скажи мені, вона тепер вимагає з тебе такі величезні гроші?
— Світка сказала, що все зняла на відео. Правда, не знаю, як це у неї вийшло, — нервово засміявся Максим. — Та й що там було знімати? Також звернулась до лікарні, щоб там взяли у неї біоматеріал як доказ, що з нею справді сталося таке «нещастя».
— І що? Ти бачив це відео? А може, бачив копію заяви до поліції? Чи зв’язувались з тобою представники правоохоронних органів? Що з цього, що підтверджує слова цієї непорядної жінки, сталося?
— Нічого. Але вона так впевнено заявляє, що ми всі у неї на гачку, що я й повірив. Чесно, не знаю, чому. Але я її дуже боюся, мамо. Дуже! Я просто весь на нервах ці дні.
— У що ти повірив, я не розумію! Якщо ти кажеш, що нічого не було! Як можна було піддатися на вмовляння цієї пройдисвітки? Вона вирішила на вас, дурнях, заробити. А ви й повелись! До речі, хто ще постраждав від її шахрайства? — уточнила Марія Андріївна.
— Вовка Петров, який господар дачі, та Олег Уткин, — невесело відповів Максим.
— І що, вони теж повірили в те, що їх звинувачує ця хитра Світлана? Ви дорослі серйозні чоловіки. Не можна ж так легко дати себе обдурити, якщо, як ти кажеш, нічого не сталося.
— Ні, вони не повірили. Вовка сказав, щоб вона спершу надала докази і відправив її подалі. А Олегу взагалі все одно, він нещодавно з другою дружиною розлучився, — поділився Максим з мамою.
— Тобто виходить, що тільки ти один повірив її нісенітниці та погрозам і готовий викласти немалі гроші за щось невідоме? Так? — із злостю запитала мати.
— Мам, я дуже боюся, що про це дізнається Женя. Що мені робити? Світка сьогодні знову дзвонила і попередила, що якщо я не почну їй виплачувати необхідну суму, вона все розповість жінці і напише заяву в поліцію на мене. І що тоді? — бідкався Максим, перебуваючи на межі.
«От такої справи! Мало того, що він замішаний у якійсь брудній історії і ще треба з’ясувати, чи винен він чи ні. Тепер ще й з’ясовується, що чоловік готовий зруйнувати родину, аби задовольнити жадібні інтереси цієї огидної шантажистки», — думала Женя, стоячи біля вікна.
Потім вона вирішила, що пора повертатися до ліжка, бо найважливіше вона вже почула. Тепер їй з чоловіком належить дуже серйозна розмова. І ще не відомо, чи пробачить вона його за такі новини.
— Перестань істерити, ти ж чоловік! — сварила сина Марія Андріївна. — За свої вчинки треба відповідати. По-перше, ти сьогодні ж розповіси Жені про цей інцидент. По-друге, ти зараз же зателефонуєш цій нахабній особі і скажеш їй, що подав заяву до поліції за наклеп і шантаж. І якщо вона ще раз тобі подзвонить зі своїми огидними натяками або вимогами, то будете розбиратися вже в суді. Зрозумів мене?
— Ти думаєш, це спрацює? — нерішуче запитав Максим.
— Я не думаю, я впевнена! — переконувала сина розумна свекруха Жені. — Слухай, що я тобі кажу, і роби все саме так. І ще — обов’язково все розкажи жінці сьогодні. Це потрібно зробити без зволікань. Бо якщо Світка захоче подзвонити Євгенії, твоя дружина вже буде готова.
— Я боюся, мам. Дуже боюся.
— Не бігай. Женя — розумна жінка, і все зрозуміє, якщо їй правильно пояснити. Головне, скажи, що ти ні в чому не винен. А потім, синку, як кажуть люди, не спійманий — не злодій. Тебе ж ніхто з чимось підлим не спіймав.
— Ну, добре, — слабким голосом промовив Максим.
Він вимкнувся, а Женя вирішила, що пора виходити з укриття.
Вона встала з ліжка і на слабких ногах вийшла з спальні до вітальні, де все ще сидів її чоловік, розмірковуючи над словами матері.
— Женя?! Ти вдома? Все чула, так? — здивувався і водночас злякався він.
— Так, все чула.
— І? Що тепер? Залишиш мене, так? — запитав він, застигнувши від страху.
— Поки ні. Тільки позбавлю тебе від пересказу неприємних і брудних деталей тієї гулянки. Я тобі справді вірю. Чомусь, — додала, подумавши, Женя. — Хоча, напевно, не повинна. Але ти хороший чоловік, Максим. І я тебе ціную і поважаю. Тому нікому не дозволю зруйнувати наш шлюб. Принаймні таким підлим особам, як твоя колишня однокласниця.
— Женя… Ти…
— Замовчи зараз. Мені важко говорити, я захворіла. Так от, на майбутнє — якщо ти ще хоч раз вплутаєшся в щось подібне, я більше не буду тебе прощати. Ясно тобі?
— Так, люба, звісно! — поспішив відповісти обрадуваний Максим.
— Шансу більше не буде, май на увазі. І в подальшому — обов’язково розповідай мені про всі свої проблеми. Бо можна наробити такої біди, що потім не розгрібеш! Особливо, коли чогось дуже боїшся, як це сталося у твоєму випадку.
Мудра мати і розумна дружина — це щастя для чоловіка.
А Світка відстала. Як тільки почула від Максима про поліцію і заяву на неї за наклеп і шантаж, відразу пішла в тінь. Як бабка відшептала.
