Не стала сперечатися зі свекрухою — зібрала речі й викликала таксі.
— Я з тобою до лікаря зайду! — впевнено промовила Ольга Костянтинівна. — Мені здається, що ти мене обманюєш!
Ти, мабуть, безплідна! Живеш із моїм сином уже чотири роки, а онуків у мене досі немає! Напевно, тільки робиш вигляд, що лікуєшся.
Завтра їдемо в клініку, і нехай лікар при мені огляне тебе та пояснить кожну свою дію.
Я тебе виведу на чисту воду! Це мій син тобі вірить, а мене ти не зможеш обдурити!
Світлана була щаслива з Макаром. Заміж вона виходила з великої любові й була переконана, що почуття взаємні.
Макар гарно доглядав за Світланою, швидко завоював прихильність її батьків, які схвалили вибір доньки.
Спочатку після весілля пара жила окремо, але згодом Макар запропонував:
— Давай переїдемо до моєї мами? Вона живе у передмісті. Будинок великий — вісім кімнат, усім місця вистачить.
Мамі має бути серйозна операція, їй знадобиться наша допомога. Я деталей не знаю, мама не хоче розповідати. Знаю лише, що це щось жіноче.
Світлана, яка до того часу зі свекрухою, Ольгою Костянтинівною, ніколи не конфліктувала, побачила у цій пропозиції певні переваги:
— Якщо так, то переїжджаймо. А квартиру здамо — гроші зайвими не будуть.
Проте Світлані здалося, що їхній переїзд свекрусі не сподобався.
Ні, Ольга Костянтинівна не ображала невістку, відкритих конфліктів не було, але її ставлення до дружини сина було прохолодним і настороженим.
Спочатку все здавалося відносно нормальним, але ситуація змінилася після виписки свекрухи з лікарні.
Ольга Костянтинівна, повернувшись після операції, стала злісною й дратівливою.
Схоже, втручання хірургів залишило слід на її емоційному стані. Вона втратила віру в себе як у жінку:
— Ну кому я тепер потрібна? Мені все видалили, дочиста! А я могла б іще народити! У 50 стають матерями, а мені лише 46! — скаржилася вона подругам. — Хто тепер на мене зверне увагу?
Світлана бачила, що свекрусі важко прийняти ситуацію, тому старалася зайвий раз не потрапляти їй на очі.
Вона взяла на себе всі домашні справи: після роботи одразу йшла на город поливати грядки, прибирала будинок, готувала вечерю, прала — усе, що було потрібно.
Здоров’я Ольги Костянтинівни швидко покращувалося, вона почувалася дедалі краще. Але ставлення до невістки стало гіршим. Світлані здавалося, що тепер свекруха ревнує іі до Макара.
— Куди це зібралися? — запитала Ольга Костянтинівна, спостерігаючи, як Світлана причепурюється перед дзеркалом. — Знову в місто? Щось занадто часто ви по кінотеатрах та кафе ходите. Грошей подіти нема куди?
Краще б теплицю на ділянці побудували! Скільки разів я тебе просила, Матвію? Розсаду ж можна було б у теплицю ще в березні висаджувати, а я до травня чекаю, ось тому врожай пізно й дозріває.
Сидіть удома, нічого шастати по розважальних закладах! Грошей більше зекономите!
Ольга Костянтинівна причіплялася до Світлани навіть у дрібницях по господарству. Після виписки з лікарні їй раптом перестала подобатися кулінарія невістки:
— Ти що, овочі погано помила? На зубах пісок хрумтить!
— Та що ви, Ольго Костянтинівно! Я все ретельно мила. І рис перебрала. Матвію, невже в супі є пісок?
— Мамо, тобі здається, — спокійно відповідав Макар. — Я нічого такого не відчуваю.
— Ну звісно, — відразу обурювалася Ольга Костянтинівна. — Це я все вигадала! Вечеряйте самі, у мене настрою немає!
Свекруха агресивно реагувала на будь-які подарунки, які Макар дарував дружині. Чи це була золота прикраса, чи проста шоколадка — реакція завжди була однаково негативною.
Зрештою Макар почав дарувати подарунки Світлані потайки, зачиняючись у спальні:
— Світулю, мамі тільки не показуй! Знову почне дорікати, що я гроші марную. Не знаю, що з нею сталося. Раніше нормальною була!
Світлана розуміла, звідки береться така поведінка свекрухи, але воліла мовчати. Детально пояснювати Макару психологічний стан його матері їй не хотілося.
Ольга Костянтинівна раптом почала мріяти про онуків. Кожен ранок у будинку розпочинався однаково:
— Світлано, я не розумію, чому ти досі не народжуєш? У тебе якісь проблеми зі здоров’ям? Ви з Макаром стільки років разом, а я досі не бабуся! Що мовчиш? Я ж питаю!
— Ольго Костянтинівно, ми вирішили трохи пожити для себе, — вкотре пояснювала Світлана. — Мені лише 22 роки, я хочу реалізувати себе не лише як дружина та мама, а й як професіонал. Є куди рости! Керівництво натякає на підвищення, тож треба працювати. Думаю, у нас ще є кілька років у запасі. Ми встигнемо завести дитину.
— Кар’єристка! — кривилася Ольга Костянтинівна. — Народи дитину та віддай мені. Я сама виховаю!
Сама ж знаєш, що я більше ніколи не зможу завагітніти, а дитини дуже хочеться. Я останні десять років про малюка мріяла. Шкодую, що після Макара нікого більше не народила!
Світлана втомилася від свекрухи, не раз просила чоловіка з’їхати. Але коли Макар заводив розмову про переїзд, Ольга Костянтинівна одразу починала плакати:
— Тепер і ви мене кидаєте! Нікому я така не потрібна, навіть рідному синові. Їдь, Макар! Бог тобі суддя, синочку!
Макару ставало соромно, і він благав дружину ще трохи потерпіти. Світлана погоджувалася заради чоловіка.
За рік Світлана отримала підвищення і вирішила завести розмову з Макаром про дітей:
— Може, час? І твоя мама, і мої батьки постійно говорять про онуків. Ми добре заробляємо, є власне житло. Що скажеш?
— Давай, я тільки за, — погодився Макар. — Тільки Світ, давай хоча б до пологів поживемо тут? Мамі потрібна підтримка.
Світлана сходила до лікаря, припинила приймати препарат, але вагітність чомусь не наставала. Вона вирішила пройти повне обстеження.
— У вас є невеликі проблеми із репродуктивною системою, але це легко виправити, — запевнив лікар. — Пройдіть лікування, і все буде добре. Шанси високі!
За вечерею Світлана розповіла чоловікові та свекрусі про результати візиту до лікаря. Ольга Костянтинівна невдоволено хмикнула:
— Десь чула, що проблеми з дітородною функцією часто бувають у тих, хто змінював багато партнерів.
Скажи, Світлано, у тебе не було абортів? Безпліддя інколи буває після цього.
Макар ледь не подавився, а Світлана збентежилася: свекруха навмисно хоче зіпсувати її репутацію перед чоловіком? Зібравши сили, вона посміхнулася:
— Ні, Ольго Костянтинівно, нічого такого не було. Макар у мене перший у всіх сенсах. Проблема легко вирішується. Ліки допоможуть, і все буде добре!
Через чотири місяці Світлана побачила довгоочікувані дві смужки. Але, всупереч очікуванням, ставлення свекрухи лише погіршилося. Світлані інколи здавалося, що Ольга Костянтинівна навмисно намагається її звести з розуму.
Клопотів у вагітної Світлани побільшало — тепер усю важку роботу змушували виконувати саме її. Ольга Костянтинівна нещадно експлуатувала невістку: носити у відрах землю, накривати грядки поліетиленом, розкидати добрива перед зимою — усе це лягло на плечі Світлани.
Макар допомагав дружині лише тоді, коли був удома. У його присутності Ольга Костянтинівна поводилася більш-менш пристойно і майже не чіплялася до Світлани.
Спочатку Світлана намагалася задобрити свекруху, навіть показала їй перший знімок УЗД.
— Навіщо ти мені це сунеш? — скривилася Ольга Костянтинівна. — Я тебе просила це показувати? Прибери!
Щодня свекруха повторювала, наче мантру:
— Вагітність — це не хвороба! Не прикидайся немічною. Підіймайся з ліжка! Що це за безлад? Уже перша година дня, а вона лежить! Вставай, Світлано, я знаю, що ти не спиш!
Світланине бажання втекти подалі від свекрухи та села, де вони жили, росло з кожним днем. На п’ятому місяці вагітності стався черговий конфлікт. Ольга Костянтинівна змусила невістку перетягувати з підвалу на веранду банки. Але цього разу Світлана відмовилася:
— Ольго Костянтинівно, я не буду лізти в підвал. Надворі зима, слизько! А якщо я впаду зі сходів? Це не нагальна потреба. Макар повернеться з роботи і принесе вам усе, що потрібно. Зачекайте кілька годин, будь ласка.
— Мені треба зараз! — закричала Ольга Костянтинівна. — Просто зараз! Встала і побігла виконувати, що тобі сказано!
Вона зірвалася на крик:
— Світлано, я дивлюся, ти останнім часом знахабніла! Живеш тут, як на всьому готовому, нічого не робиш. Спати тобі завжди хочеться. Макар один працює до виснаження, а ти навіть просту мою просьбу виконати не можеш! Забула, хто в цьому домі господиня? Та я тебе вижену до біса! Іди до своїх батьків, хай вони тебе пестять і догоджають тобі!
Світлана не стала сперечатися. Вона зібрала свої речі, викликала таксі й поїхала до батьків, твердо вирішивши більше не повертатися до дому свекрухи.
Того ж вечора Макар приїхав до тещі й тестя. Вислухавши розповідь дружини, чоловік спочатку їй не повірив:
— Та бути такого не може! Мама не могла піддавати тебе й нашу дитину такій небезпеці. Вона ж не божевільна!
Світлана показала чоловікові повідомлення, які Ольга Костянтинівна написала їй одразу після від’їзду. Макар мовчки взяв телефон, переглянув і вирушив до матері. Повернувся через кілька годин.
Подружжя переїхало до власної квартири, яку довелося звільнити від орендарів.
У Світлани й Макара народився син. На виписці з пологового Ольги Костянтинівни не було. Вона відмовилася спілкуватися з «зрадником-сином», який покинув її заради «спідниці».
