Алла з відразою дивилася на чоловіка. Знову ці налиті кров’ю очі, вираз болю на обличчі… А на кухні стояв нестерпний запах.
Вмовляти Олексія не було сенсу, та й у дружини більше не залишалося на це сил. Її спроби достукатися до нього закінчувалися лише п’яними слізьми та довгими скаргами.
-Я все втратив, ти це розумієш? — починав він голосити неприємним голосом.
Якщо Алла намагалася відібрати у нього пляшку, він міг потягнутися за нею, втратити рівновагу й упасти. Або просто почати скиглити, голосно виючи.
Навіть у найгіршому стані Олексій ніколи не виявляв агресії. Він викликав лише жалість, а від цього ставало ще важче. Якби хоч раз він проявив грубість або підняв руку, Алла без вагань вигнала б його з дому. Оцей п’яничка навіть не став би ділити майно — швидше за все, сам би переписав усе на дружину.
Аллу зупиняло лише одне почуття, якому вона не могла дати назву. Подяка? Спогади про ті часи, коли Олексій був найніжнішим і найдобрішим чоловіком та батьком? Любов?
Дивлячись на цього неголеного, брудного, смердючого чоловіка, вона не вірила своїм спогадам. Невже це той самий Льошка, якого вона зустріла тринадцять років тому?
Алла відчула, як очі наповнилися сльозами, коли згадала їхнє щасливе минуле. Вони побралися, коли їй було 20, а Олексію — 28. Алла закінчила медичний коледж і працювала медсестрою. Її мрією було відкрити власний салон краси з медичними процедурами – ін’єкції, масаж, апаратна косметологія.
Олексій вступив до технічного вишу за спеціальністю «Будівельна справа», але друг покликав його на підробіток на будівництво. Робота руками й очевидний результат так йому сподобалися, що до навчання він уже не повернувся.
-Синку, вчитися все одно треба! Ти ж не будеш усе життя чорноробом! — вмовляла його мати Маргарита Львівна.
-Мамо, за літо я навчився й зварюванню, й різці, і з бетоном працювати. Практика — найкращий вчитель! — впевнено відповів хлопець і забрав документи з університету.
Матір хвилювалася, але бачила, що її допитливий і працьовитий син добре заробляє. Руки в нього й справді були золоті, а розум — світлий!
Невдовзі на практику на будівництво прийшов хлопець на ім’я Костянтин. Він був теоретиком і майже всю роботу за нього робив Олексій. Але хитрий юнак уже тоді мав план. Отримавши диплом, Костя запропонував Олексію відкрити власний будівельний бізнес.
Костянтин знаходив клієнтів, укладав договори, а Олексій керував будівельними роботами. Фірма спеціалізувалася на металоконструкціях, покрівельних та фасадних роботах. Зі замовниками проблем не було, і скоро партнери почали наймати працівників.
Олексій не міг сидіти без діла, тому працював разом з робітниками, навіть коли в них уже були наймані бригади. Гроші потекли рікою.
Коли молодий чоловік усвідомив, що готовий забезпечувати сім’ю, він зробив пропозицію Аллі. Маргарита Львівна не надто схвалювала його вибір, але не перечила. Особливої теплоти між нею та невісткою не було, але й конфліктів теж.
Один за одним у сім’ї з’явилися діти – Василина, Олеся та Денис. Олексій був люблячим, уважним батьком, нетерпляче чекав народження кожної дитини й підтримував дружину в усьому.
Алла вважала себе найщасливішою жінкою. Вона ніколи не відмовляла собі в покупці гарного одягу, косметичних процедур, заняттях спортом. Час від часу подружжя користувалося послугами няні.
При цьому Олексій із радістю сам проводив час із дітьми. Він був основним годувальником, який волів особисто контролювати будівельні процеси, а інколи й сам брав у них участь. Але головним для нього завжди була сім’я.
Як син, Олексій також був бездоганним. Він зробив у квартирі матері розкішний ремонт, купував їй меблі. Жінка навіть на пенсії вела активний спосіб життя. Син оплачував їй басейн, заняття йогою.
Алла завжди була вдома з дітьми. Але часом домогосподарка згадувала про свою давню мрію.
Відчувши, що дружина сумує, Олексій запропонував їй допомогти відкрити салон. Проте для повного комплексу послуг диплом медичного коледжу та курси підвищення кваліфікації були недостатніми. Тому Алла вступила до медичного інституту. Чоловік у всьому підтримував її.
Він проводив багато часу з дітьми. Олексій робив усе, щоб шлях Алли до мрії був легким і приємним.
Після отримання диплома та всіх необхідних сертифікатів його дружина стала власницею власного салону. Алла насолоджувалася своєю новою роллю, а чоловік пишався нею.
-Зараз я абсолютно щасливий. Тому що бачу, як добре тобі. Ти не лише мати, а й чудовий фахівець, — обіймаючи Аллу, сказав Олексій.
Дружина кивнула та вдячно пригорнулася до чоловіка. Цей момент був останнім, коли вони були по-справжньому щасливі. 11 років вони насолоджувалися прекрасним життям, чудовою сім’єю, власними успіхами. А потім Олексій дізнався, що у Маргарити Львівни онкологічне захворювання.
Кілька місяців його мати скаржилася на неприємні симптоми. Вона сильно схудла, її самопочуття погіршувалося. Син наполіг на повному обстеженні.
До цього лікарі ставили різні діагнози, призначали лікування. Проте стан Маргарити Львівни лише погіршувався.
Олексій не знаходив собі місця, не шкодував жодних грошей, щоб врятувати матір від хвороби. Алла у всьому підтримувала чоловіка.
-Якби не ти, я не знаю, як би витримав усе це, — зізнався Олексій дружині одного вечора.
-Ми завжди разом, що б не сталося. А мама обов’язково одужає. З таким сином, — з усмішкою відповіла Алла і обійняла чоловіка.
Після операції Маргариті Львівні стало значно краще. Але ефект, на жаль, тривав недовго. Хвороба прогресувала надто швидко.
Олексій найняв матері помічницю по господарству. Але у хворої був складний характер, тому вона не могла терпіти чужих людей у своєму домі.
Алла постійно була зайнята на роботі або з дітьми. Вона не могла допомагати чоловікові доглядати за матір’ю. Але Олексій і не вимагав цього від неї.
Проте Алла пам’ятала, що Маргарита Львівна завжди любила її борщ, м’ясний рулет і солянку. Якими б не були їхні стосунки, свекруха завжди визнавала: невістка готує чудово. Тому Алла часто готувала її улюблені страви, фасувала в контейнери і передавала чоловікові для матері.
Смаки хворої змінилися, Олексій скаржився дружині на її нові примхи. Але борщі від невістки вона їла із задоволенням.
З кожним днем Маргариті Львівні ставало гірше. Її характер псувався, вона ставала дедалі примхливішою. Син найняв для неї доглядальницю з медичною освітою, але вони могли терпіти одна одну не більше двох-трьох годин на день.
Доглядальниця Ельвіра погоджувалася на роботу лише через щедру оплату, яку давав Олексій. А сама Маргарита Львівна була готова терпіти Ельвіру тільки після довгих умовлянь сина. І ненадовго.
Алла дуже співчувала чоловікові, але допомогти могла лише моральною підтримкою та турботою вдома. Звичайно, часу на сім’ю в Олексія стало значно менше, він сильно втомлювався, але робив усе, що міг. Навіть більше.
Алла хотіла полегшити навантаження чоловіка, тому, коли одного вечора він прийшов додому із запахом віскі, вона навіть зраділа.
-Подзвонив Гришко, сто років не бачилися, а я якраз у матері сидів. Вона почула, що старий приятель кличе мене до бару, і сама сказала, щоб я пішов відпочити, — виправдовувався Олексій.
-Маргарита Львівна теж бачить, як тобі важко, — відповіла Алла. Вона допомогла чоловікові роздягнутися, прийняти ванну, помасажувала йому спину.
-Як добре, — заплющив очі Олексій від задоволення. Вперше за довгий час він заснув одразу ж, щойно його голова торкнулася подушки. І не прокидався до ранку.
Через кілька днів ситуація повторилася. Олексій повернувся додому напідпитку. Сказав, що після алкоголю добре спиться. Аллі це не сподобалося, але вона не стала лаяти чоловіка. Він ніколи не зловживав спиртним. Якщо це допоможе йому заснути… нехай.
Коли це сталося втретє, Алла влаштувала чоловікові скандал. Горе, проблеми – це не привід пити!
Олексій подивився на дружину то з образою, то з провиною. Він був виснажений, з матір’ю ставало все складніше. Робота також вимагала уваги. За останні місяці життя перевернулося з ніг на голову.
Алла розуміла чоловіка і щиро співчувала йому. Але навіщо ж посилювати ситуацію алкоголем? Та ще й по барах із друзями ходити.
Олексій і сам розумів, що коли вдома чекає сім’я, бари – зайві. Кілька тижнів він не дозволяв собі приходити п’яним. А потім радісно повернувся додому з пляшкою. Навіщо пити десь? Краще вдома, спілкуючись із дітьми, випити кілька чарок після вечері.
Алла не знала, що сказати. В її очах ситуація виходила з-під контролю. Чоловік хотів пити і вже не міг без цього обійтися. Однак, щойно вона натякнула на залежність, Олексій подивився на неї з образою.
-Ти ж знаєш мене, я не п’яниця. Але в моїй ситуації це можна пробачити, — сказав він із сумом в очах. Ну ось, навіть дружина перестала його розуміти.
-Ні в якій ситуації це не простимо! — різко відповіла Алла і вихопила пляшку з рук чоловіка.
Ні, ні, ні. Не дозволить вона коханому чоловікові спитися.
Олексій тоді не заперечував. Але наступного дня знову прийшов п’яним. Його стан уже не можна було назвати легким сп’янінням. Чоловік упав у ліжко, навіть не роздягаючись.
Алла з огидою дивилася на нього, але нічого вдіяти не могла. Цієї ночі вона лягла спати у вітальні.
Під ранок прийшов протверезілий чоловік, почав обіймати і просити вибачення. Алла сказала, що прощає його, але зажадала припинити будь-які «відпочинки» з алкоголем.
-Я готова тобі допомогти, чим завгодно. Невже більше ніяк не можна розслабитися? — запитала дружина.
-Ти ж розумієш, у мене ні на що немає часу, — з сумом відповів Олексій.
Кілька днів він тримався. Матері ставало все гірше. З одного боку, Алла щиро бажала свекрусі одужання. Але розуміла – все йде до кінця. І навіть у глибині душі чекала того дня, коли з плечей чоловіка зійде цей тягар.
І цей день настав. Олексій був невтішний. Здавалося б, він давно розумів, що мати помирає. І догляд за нею був тяжким тягарем.
Але смерть Маргарити Львівни стала для нього ще важчим випробуванням. У період підготовки до похорону Алла повністю зосередилася на чоловікові.
Олексій намагався триматися, але йому це не вдавалося. Щовечора він напивався. Дружина сподівалася, що після похорону він повернеться на роботу. А це хоч якось утримає його від алкоголю. Але, на жаль. Під приводом прибирання і ремонту в материній квартирі він пив щодня. На роботі не з’являвся.
Алла сходила з розуму від безсилля. Навіть п’яний, Олексій хотів спілкуватися з дітьми.
Але діти боялися п’яного батька. Коли Василина відсторонилася від нього, сказавши, що від тата погано пахне, Олексій засмутився. Насуплені брови, сумні очі, глибокі зітхання – так він реагував на відмову дітей обійматися та гратися з ним.
Одного разу Алла не встигла догледіти чоловіка, і п’яний Олексій вирішив погратися з наймолодшим сином. Денис весело бігав по кімнаті, а «веселий» тато біг за ним. У запалі він зачепив рукою улюблену картину дружини, перекинув кілька табуреток, а ще випадково штовхнув Олесю. Дівчинка впала і заплакала.
— Льошо, ну як так можна? – в жаху вигукнула Алла, піднімаючи доньку та заспокоюючи її. Але поговорити з чоловіком уже не вдалося – він просто впав на підлогу і заснув.
«Ні, так більше тривати не може», — подумала жінка. Вона вирішила серйозно поговорити з Олексієм. Адже він завжди був чудовим батьком, відповідальним чоловіком. Можливо, ще не все втрачено!
Чоловік прокинувся рано-вранці. Він сидів на кухні й мовчки дивився у вікно. Коли дружина підійшла, він опустив очі.
— Пробач, — прошепотів він, не піднімаючи голови. Почувався кепсько, а на душі було ще гірше.
— Пробачу, але за однієї умови, — твердо відповіла Алла.
— Будь-що, кохана. Поїдемо у відпустку? Усією сім’єю, разом із дітьми, — пожвавішав Олексій.
— Обов’язково. Але спершу ми звернемося до лікаря-нарколога. Тобі потрібно лікування, — сказала вона.
Олексій сполошився, заперечливо замахав головою. Він схопився на ноги й обурено вигукнув, що не є алкоголіком. Як вона могла таке сказати? Це ж образливо чути від рідної дружини! Ще й у лікарню його запхати хоче!
Він довго протестував, але Алла була непохитною. Лікування – і крапка. Сьогодні він іде на роботу, а завтра вона записує його на прийом.
Олексій благав обійтися без цього, обіцяв, що більше не торкатиметься спиртного. Але дружина йому вже не вірила. Побачивши, що вона не відступить, він погодився. Завтра він піде до лікаря.
— А після лікування ми всі разом поїдемо на море, — посміхнулася Алла. Олексій зітхнув, кивнув і схилив голову їй на плече.
Він справді пішов на роботу. Але ввечері не повернувся. Не з’явився й уранці. На дзвінки дружини не відповідав. А через три дні нарешті прийшов додому – брудний, п’яний, із почервонілими очима.
Алла дивилася на нього й ледь стримувала сльози. Ні, це чудовисько не могло бути її чоловіком. Як же так, найкращий у світі чоловік і турботливий батько всього за рік перетворився на руїну?
Кілька хвилин вона стояла в дверях, мовчки дивлячись на нього. Олексій щось бурмотів про померлу матір і те, як йому важко. Але Алла більше не могла цього терпіти.
Вона швидко зібрала дітей, викликала таксі й назвала адресу найближчого готелю. Вона не хотіла залишатися вдома цієї ночі. А залишати дітей із п’яним батьком було небезпечно.
У готелі малеча була у захваті. Вони розглядали номер, а Василину вразив великий басейн на першому поверсі.
Зранку сім’я насолодилася щедрим «шведським столом». Це, звичайно, не відпочинок за кордоном, але хоча б зміна обстановки. Алла потребувала передишки, щоб зібратися з думками.
Вона все ще не була готова відмовитися від Олексія. Чи кохала його? Важко сказати. Образ ідеального чоловіка та найкращого у світі батька дедалі більше стирався з пам’яті. Перед очима поставав лише змарнілий, опухлий чоловік із червоними очима та жалем до самого себе.
Алла швидко заснула, але серед ночі її розбудив телефонний дзвінок сусідки. У їхньому будинку сталася пожежа, яку, на щастя, вдалося швидко загасити.
Через проблеми з електрикою вибило пробки, і п’яний Олексій вирішив запалити свічки. Одна з них перекинулася на килим. Випадково двері в квартиру залишилися відчиненими – мабуть, він виходив у під’їзд, щоб перевірити електрощиток, а закрити двері забув.
Сусіди відчули запах диму й викликали пожежників, але встигли загасити полум’я самотужки. Постраждали меблі у спальні, але Олексій залишився неушкодженим.
Аллу охопив жах. У її серці більше не було місця для жалю, вдячності чи любові. У голові пульсувала лише одна думка – рятувати себе і дітей.
Жінка зібрала речі чоловіка, посадила його в машину й відвезла до квартири свекрухи. Протверезілий Олексій не сперечався. Йому було соромно, але він і сам уже не вірив у свої сили.
— Може, все ж спробуєш лікуватися? Я запишу тебе на завтра, підемо разом, — востаннє спробувала Алла.
Олексій похитав головою.
— Тобто ти не алкоголік, не хворий? — з іронією перепитала дружина.
Чоловік мовчки кивнув.
— Я так і знала, — сухо кинула Алла, дочекалася, поки чоловік вийде з машини, і поїхала додому.
Справа була не тільки в ньому. У її житті вистачало турбот: робота, діти, ще й наслідки пожежі. Алкоголіку там не залишалося місця, навіть якщо колись він був ідеальним чоловіком.
Місяць Алла й Олексій жили окремо. Перший тиждень він пив без упину. Але одного разу до нього приїхав Костянтин, його бізнес-партнер. Повідомив, що на будівництві терміново потрібна допомога.
Неохоче Олексій покинув дім, але робота захопила його. Ввечері, як завжди, налив собі віскі, проте не допив – заснув прямо в кріслі.
Уві сні до нього прийшла мати. Вона докоряла йому за те, що він коїть зі своїм життям. Потім з’явився батько й простягнув до нього руки, ніби кликав за собою. Олексій прокинувся в холодному поту.
Йому хотілося зателефонувати Аллі, побачитися з дітьми. Але він знав, що завдав їм чимало болю й не мав права знову розчаровувати.
Раптово, піддавшись пориву, Олексій набрав номер першої-ліпшої клініки, яка спеціалізувалася на лікуванні алкоголізму. Уже за годину сидів у кабінеті лікаря. Так, він згоден на все. Нехай роблять, що потрібно, аби тільки він зміг повернутися до родини.
Після п’ятиденного стаціонарного лікування перейшов на амбулаторний курс. Щодня відвідував клініку, проходив процедури, консультувався зі спеціалістами. Кілька годин присвячував роботі, щоб зайняти себе. Записався до спортзалу, щоб не зірватися.
Він пообіцяв собі, що перед Новим роком зателефонує дружині. Не для зустрічі – просто повідомити про свій прогрес ненароком.
Та Алла подзвонила першою. Вона хвилювалася за нього. Говорила тепло, спокійно. Їй було приємно почути Олексія тверезим. Він не втримався й розповів про свої успіхи, хоча й зауважив, що до повного одужання ще далеко.
— Скоро Новий рік, — несподівано сказала Алла. — Може, зустрінемо його разом?
Хвиля щастя накрила Олексія. Серце шалено калатало, хотілося кричати від радості, але він стримався.
— Це найкраще, що могло б статися, — тепло відповів він.
Аллі стало легко на душі вперше за довгі місяці. Її серце співало. Ті ж самі почуття переповнювали Олексія.
Йому стало тісно в чотирьох стінах. Він вибіг надвір, попри пізній вечір. Куди йти? До Алли? Ні, ще зарано. Яскраві вогні кафе привернули його увагу. Він зробив крок у бік бару…
Олексій вийшов звідти опівночі. Ледве стояв на ногах.
«Я не так вже й п’яний», — подумав і вирішив, що має побачити дружину. Зробив кілька кроків і впав у замет.
Телефонний дзвінок розбудив Аллу о сьомій ранку. Незнайомий голос запитав, ким вона доводиться Кузнєцову Олексію Михайловичу. Напівсонна жінка відповіла, що його дружина.
Бездушний голос повідомив, що годину тому Олексія знайшли мертвим. Він замерз у снігу.
