— Синку, ви з Лізою вже два роки разом, а дітей усе немає. Ми з батьком уже немолоді, хочеться онуків поняньчити. Нехай твоя дружина перевіриться, адже причина, очевидно, в ній. Раптом у неї якісь проблеми зі здоров’ям?
— Мамо, я теж про це задумався. Ліза каже, що таке буває, потрібно просто зачекати.
— У мене є знайома, працює медсестрою у гінеколога. Зателефоную їй, нехай домовиться з лікарем, перевірять Лізу, як слід. Обманути не вдасться, всі результати мені покажуть… Будуть у тебе діти, доню.
— Ну що, синку, твоя дружина безплідна, пустоцвіт. Отримала результати, мені медсестра зателефонувала, сказала, що шансів завагітніти немає жодних. Поки не пізно, розлучайся з нею та одружуйся з жінкою, яка зможе народити.
Ліза чула розмову чоловіка з його матір’ю зі своєї кімнати. Невже це правда? Вона так мріяла стати мамою…
— Лізо, зрозумій, я нормальний чоловік, хочу спадкоємця. А з тобою немає жодних шансів. Я хочу розлучитися.
Лізі було боляче чути таке від коханого чоловіка. Але що вдієш? Якщо вона безплідна, то навіщо йому така дружина…
Зібравши речі, вона переїхала до батька. Мами не стало кілька років тому через нещасний випадок. Батько жив один і часто прикладався до пляшки.
— Не пощастило тобі, доню. Хто ж тепер захоче взяти за дружину таку, як ти…
Ліза й сама розуміла, що бездітним жінкам важко знайти чоловіка. Ну що ж, значить така доля. Потрібно жити далі, працювати…
Якось Ліза зустріла однокласника Романа. Вони вирішили посидіти в кафе, згадати шкільні роки.
— Лізо, ти мені завжди подобалася, і зараз теж. Ти не заміжня, я теж вільний. Чому б нам не спробувати?
— Роме, ти теж мені був симпатичний. Але скажу чесно: чоловік розлучився зі мною через те, що я не можу мати дітей… Не бачу сенсу починати стосунки, адже тобі потрібна жінка, яка зможе народити.
— Тобі варто звернутися до іншого лікаря. Можливо, діагноз був помилковим?
— Можливо, ти й правий… Але я так засмутилася, що більше ніде не обстежувалася.
— Якщо ти не проти, давай зустрічатися. Мені неважливо, що скаже лікар. Ти мені дуже подобаєшся, хочу бути поруч із тобою!
Ліза погодилася. Вона сказала Романові правду, її совість була чиста. Обстеження в іншій клініці підтвердило її безплідність. Ліза одразу повідомила про це Романа.
— Сказали, шансів немає… Тільки всиновлення…
— Ну, значить так і буде. Ми впораємося.
Через місяць Ліза переїхала до Романа, і вони розписалися. Їй було добре з ним, спокійно. Вони почали замислюватися про усиновлення хлопчика.
— Доню, у тебе будуть діти… Сходи до церкви, помолися Матронушці, вона допоможе…
Ліза прокинулася і зрозуміла, що це був сон. Мама рідко їй снилася, а тут усе було так реально… Як шкода, що це лише сон. Їй дуже не вистачало маминої підтримки, її теплої усмішки.
У віщі сни Ліза не вірила. Очевидно, вона занадто багато думала про свою проблему, от і наснилося таке. У церкву вона ніколи не ходила, а про Матрону чула, але знала мало.
Минуло кілька місяців. На роботі жінки кудись збиралися, відпрошувалися у начальника…
— Дівчата, куди це ви зібралися?
— До храму, туди привезли мощі Матрони Московської лише на один день. Хочемо піти. Ти з нами?
Ліза раптом згадала свій сон. Може, справді піти? Гірше не буде… Коли ще випаде така можливість?
У храмі було багато людей, усі чекали своєї черги, щоб підійти до мощів Матрони. Нарешті підійшла черга Лізи.
— Матронушко, Бог не дав мені дітей, а я так мріяла про них… Лікарі кажуть, що шансів немає… Допоможи, будь ласка…
Ліза доторкнулася до мощів, перехрестилася. На душі стало легко і спокійно.
Через два місяці Лізі здалося, що вона вагітна. Усі ознаки були очевидні. Вона звернулася до лікаря, і вагітність підтвердилася.
Щастю не було меж. Ліза плакала від нахлинулих емоцій. Вона стане мамою — хіба це не диво? Пророцтво її матері справдилося!
Народився міцний, здоровий хлопчик. Через два роки Ліза знову зрозуміла, що вагітна. Радість була неймовірною. Народився ще один син. Було непросто, але Ліза чудово справлялася з роллю матері.
Усього в них народилося п’ятеро синів. Вони з чоловіком вирішили, що якщо Бог дає їм дітей, то вони приймуть цей дар. Адже вона так мріяла стати матір’ю, і Матронушка почула її та допомогла.
