Було вже пізно. Ліза, уклавши дітей спати, попрямувала на кухню. Вона закип’ятила воду, налила собі чаю і вмостилася за стіл. Чоловіка, Романа, все ще не було – останнім часом у нього було багато роботи, тож доводилося затримуватись допізна. Ліза співчувала чоловікові, намагалася позбавити його від зайвих клопотів по дому, оточити турботою і ласкою. В їхній сім’ї Роман був єдиним, хто приносив гроші.
Ще на початку подружнього життя вони домовилися, що чоловік буде забезпечувати сім’ю, а дружина займатиметься господарством і вихованням дітей. Так і сталося. Народилося троє малюків, чоловік працював, а Ліза піклувалася про домашній затишок. Роман радів кожному поповненню в сім’ї й навіть хотів ще дітей, але дружина була виснажена – кожен малюк потребував уваги, гора пелюшок у ванній не зменшувалася, молока не вистачало, доводилося щоночі розводити суміші. Вона вирішила, що троє – це достатньо, більше вона не витримає.
Роман повернувся додому пізно вночі, трохи напідпитку. Коли Ліза запитала про це, він відмахнувся:
— Дуже втомилися з хлопцями, зайшли в бар трохи розслабитися.
— Мій бідолашний, — лагідно промовила дружина. — Ходімо вечеряти.
— Я ситий, у нас було багато закусок. Краще піду спати.
Наближалося 8 березня. Ліза попросила маму посидіти з дітьми, а сама вирушила за покупками. Вона хотіла купити продукти й влаштувати романтичний вечір. Планувала залишити дітей у мами, приготувати щось смачненьке. Після покупок вона вирішила придбати собі святковий наряд – її одяг уже зносився, а чогось ошатного в гардеробі не було.
Залишивши пакети в камері схову, Ліза зайшла до відомого магазину. Вибрала кілька суконь і попрямувала до примірочної. Знімаючи з себе теплу куртку, раптом почула голос чоловіка. Він лунав із сусідньої кабінки:
— Зараз так хочеться тебе роздягнути.
У відповідь пролунав дзвінкий сміх і солодкавий жіночий голос:
— Терпіти лишилося недовго. Краще поки що купи щось дружині.
— Та їй нічого не треба. Вона тільки про дітей і думає. Куплю якусь кухонну техніку, нехай на кухні порається.
Ліза завмерла, ніби її вдарили по голові. Серце калатало. Вона приміряла сукню, але бажання купувати вже не було. Тим часом розмова тривала.
— А якщо дружина запитає, на що ти стільки грошей витратив?
— Я не звітую перед нею. Даю їй гроші на господарство, а скільки в мене є – вона й гадки не має.
Прозвучали кроки. Примірка закінчилася, і парочка вийшла. Ліза обережно визирнула з-за шторки й побачила, як чоловік розраховується на касі. Поруч із ним стояла струнка білявка, а його рука лежала на її талії.
— Вам погано? — запитала продавчиня.
Ліза здригнулася. Вона, певно, надто довго сиділа на пуфі в примірочній, і її стан викликав занепокоєння. Вона зібрала свої речі, купила обрані сукні та поїхала додому. Там відпустила маму, уклала дітей спати і сіла за стіл, поринувши у роздуми.
Можливо, вона сама винна? Запустила себе, перестала приділяти увагу зовнішньому вигляду… Але ні, це все одно зрада. Удар у спину, якого вона не очікувала. А як він говорив про неї? Ніби вона ніщо. Просто домогосподарка, яка цілими днями порається по дому. Навіть подарунок відповідний підібрав – для роботи.
Ліза серйозно задумалася про розлучення. Але це лише полегшило б життя чоловікові й його коханці. Він піде до неї, а Ліза залишиться без засобів для існування, з мізерними аліментами. Вона вирішила мовчати й спостерігати.
Того вечора Роман знову повернувся пізно, сказавши, що затримався через роботу. Ліза мовчки подивилася на нього. Вона більше не впізнавала в ньому того чоловіка, якого кохала. Її серце стало холодним.
Наступного дня вона склала резюме й розіслала його всюди, куди могла. Почалося очікування. Щоранку вона перевіряла пошту, але або відповіді не надходили, або це були відмови. Аж за кілька днів її запросили на співбесіду в одну компанію – ту, де працював Роман. Вона вагалася, але зрештою вирішила піти.
Ліза справила гарне враження на керівництво, і їй запропонували пристойну посаду. Спочатку зарплата була невисокою, але на дітей вистачить. Окрилена, вона летіла додому, сповнена щастя. Побачивши її, мама засипала питаннями.
— У Романа коханка! — із задоволеною усмішкою повідомила Ліза.
Мати вирішила, що донька знаходиться у стані шоку, налила їй чаю та посадила за стіл, щоб поговорити.
— Рідна моя, що ти таке говориш? Він пропадає на роботі заради тебе і дітей, а ти його звинувачуєш у незрозуміло чому.
— Пропадає він у однієї панянки, — гірко засміялася Ліза, а потім розповіла матері всю правду.
— Ти вирішила подавати на розлучення?
— Звісно. Але спочатку мені потрібно все організувати. Мене прийняли на гарну роботу, графік гнучкий. Спершу влаштую дітей у садок, а потім почну працювати повний день.
— Ну що ж, доню, це твоє рішення. Я не буду тебе відмовляти. Той, хто зрадив одного разу, зрадить і вдруге. Роби, як вважаєш за потрібне. Я розчарована, не очікувала такого. А те, що він ще й обговорює тебе з чужою жінкою – це взагалі за межею. Я допоможу тобі з дітьми.
— Мамочко, що б я без тебе робила! — Ліза міцно обняла матір.
Напередодні свята Роман знову повернувся додому глибоко за північ. Дружина навіть не підняла на нього очей, її обличчя виражало повне байдужість. Він почав виправдовуватися, що працював до пізна, а потім вони з друзями зайшли до бару. Але Ліза лише кинула коротке:
— Йди спати.
Наступного ранку, коли вона годувала дітей, чоловік урочисто простягнув їй кухонний комбайн.
— Подивися, який подарунок! Хотів хоч трохи допомогти тобі з домашніми справами, — сказав Роман і спробував поцілувати дружину, але вона відвернулася.
Ліза не стала розпаковувати подарунок. Натомість вона сказала, що у неї теж є сюрприз для нього, і покликала в коридор. Там на підлозі стояли два великі валізи.
— Це твої речі. Я подаю на розлучення. Тепер тобі не доведеться вигадувати історії про те, як ти «затримався» з друзями й потребуєш відпочинку. Іди, не змушуй свою блондиночку чекати.
— Хто тобі сказав? — Роман явно не очікував такого повороту.
— Я сама все бачила, коли ви їй подарунок вибирали. До речі, цей кухонний комбайн теж можеш їй віддати. Може, вона полюбить кухонні клопоти.
Загнаний у кут, Роман розлютився:
— Ти на себе подивися! Вона молода і красива, та ще й в ліжку вміє все, що треба! А ти? Запустила себе, навіть одягаєшся абияк! Стала справжньою квочкою! І найцікавіше – живеш на мої гроші. Чи ти їх рахуєш і не хочеш, щоб я витрачав на інших? Ти не маєш на це права!
— «Мої гроші, мої гроші»! А яка твоя справжня мета в житті? Ти мені їх не давав, а виділяв на сім’ю, і сам же користувався цим! — Лізі набридла ця розмова. Вона відчинила двері та випровадила оскаженілого чоловіка за поріг разом із валізами. — Не смій повертатися.
Дивно, але тієї ночі вона спала спокійно, а вранці прокинулася з відчуттям, ніби народилася заново. Того ж дня вона подала заяву на розлучення і на аліменти.
Через кілька днів у двері її квартири подзвонили. В наступну мить у помешкання ввалилася свекруха, починаючи кричати з порога.
— Що ти собі дозволяєш?! Вигнала мого сина з дому, а тепер ще й гроші з нього тягнути хочеш?! Він тобі нічого не винен! Забери заяву на аліменти!
— О, це цікаво. Чому деякі чоловіки вважають, що вони платять аліменти не своїм дітям, а колишнім дружинам? Чи, може, йому на коханку не вистачає? Це вже не моя проблема.
— Ах ти ж нахабна! Ти ж і дня не працювала, як тільки заміж вийшла! Сіла йому на шию, ніжками дригала! Грошима його розпоряджаєшся! Не думай, що розбагатієш на аліментах – він домовиться з начальством і отримає зарплату в конверті. Будеш копійки отримувати!
— Забирайся геть! Я зрозуміла, яка мати – такий і син. Шкода, що усвідомила це тільки зараз, — Ліза виштовхала розлючену жінку за двері. — Ще одне слово – викличу поліцію.
Свекруха пішла, а Ліза відчула полегшення. Незабаром діти отримали місця в садку, і вона почала працювати повний день. Колишній чоловік вже знав, що вони працюють в одній компанії. І одного разу вони зіткнулися в коридорі, опинившись один перед одним…
— Привіт, — звернувся колишній, — давай поговоримо.
— Не ображайся, але мені потрібно працювати, — не дивлячись на нього, відповіла Ліза.
— Може, тоді разом пообідаємо?
— Слово «разом» до нас вже не має відношення, — відрізала вона.
Ліза кинула на нього погляд. Роман виглядав виснаженим. Коханка покинула його, коли дізналася, що половина його заробітку йтиме на утримання дітей.
