Лариса повiльно йшла вулицею. Осiнь видалася теплою, сонце лагiдно свiтило, але жiнка нiчого навколо не помiчала. Душу охоплював глибокий смуток, що з’їдав її зсередини. Ще недавно вона й уявити не могла, що життя пiдготує їй таке тяжке випробування.
Дев’ятнадцять рокiв тому Лариса вже переживала складний перiод. Вона розлучилася з чоловiком, який подав на розлучення та пiшов до iншої жiнки, яка народила йому сина. За шiсть рокiв шлюбу Лариса так i не змогла завагiтнiти, а лiкарi виявилися безсилими допомогти. Колишнiй чоловiк категорично вiдмовився вiд усиновлення — йому була потрiбна лише рiдна дитина. Це зрада боляче вразила Ларису, але вона в душi розумiла, чому вiн так вчинив.
Саме в той непростий час у її життi з’явився Сергiй. Вiн нещодавно втратив дружину i сам виховував семирiчного сина Дiму. Їхнi знайомство здалося Ларисi доленосним: двоє самотнiх людей нарештi знайшли одне одного, щоб наповнити життя теплом i любов’ю.
За пiв року Сергiй зробив Ларисi пропозицiю, i вона, не роздумуючи, погодилася. Вона переїхала до нього у двокiмнатну квартиру. Спочатку Дiма зустрiв її неприязно, адже добре пам’ятав i любив свою маму, тому не хотiв, щоб хтось займав її мiсце.
Лариса сама виросла без матерi, тож чудово розумiла, як почувається дитина. Вона щиро полюбила хлопця, i через рiк вiн вiдповiв їй теплотою. Хоча Дiма так i не став називати її мамою, їхнi стосунки стали довiрливими.
Їхнє спiльне життя складалося добре. Сергiй працював прорабом, а Лариса — вихователькою в дитячому садку. Влiтку вони жили на дачi, що дiсталася жiнцi вiд бабусi й дiдуся. Сергiй зробив ремонт, i вся сiм’я з радiстю проводила там лiто: вирощували овочi, консервували продукти. Дiма обожнював сiльське життя, особливо купання в рiчцi та iгри з сусiдськими дiтьми.
Проблеми почалися, коли у хлопця настав пiдлiтковий вiк. Зi спокiйної та врiвноваженої дитини вiн перетворився на бунтiвного юнака, який часто огризався. Усю свою образу та гнiв вiн вихлюпував саме на Ларису, причому тодi, коли батька не було вдома, аби уникнути покарання. Жiнка намагалася самостiйно вирiшувати конфлiкти i нiколи не скаржилася Сергiю на поведiнку сина.
Одного разу мiж ними виник серйозний конфлiкт на, здавалося б, порожньому мiсцi.
— Ларисо, а чому це я повинен спати в проходнiй кiмнатi? — з докором спитав Дiма. — Я пам’ятаю, що до твого приходу тато спав у вiтальнi, а спальня була моєю кiмнатою!
Лариса була ошелешена таким закидом.
— Я не зовсiм розумiю твої претензiї до мене, — спокiйно вiдповiла вона. — Це було рiшення твого батька. Та й я навiть не думала, що для тебе це настiльки важливо.
— Авжеж! Тобi ж добре i зручно в окремiй спальнi, а те, що у мене немає власного простору, тобi байдуже!
— Дiмочко, не говори так. Я ж не винна, що в квартирi немає iншої окремої кiмнати.
— Тодi продай свою непотрiбну дачу i купiть бiльшу квартиру. От i буде у мене своя кiмната…
Жінка здивовано подивилася на свого пасинка.
— Чому дача стала безглуздою? Ми ж так гарно проводили час разом, ти ж пам’ятаєш…
Діма різко перервав Ларису, не давши їй завершити думку.
— Кому потрібен цей сарай? Я взагалі більше ніколи не поїду в це село. І тим більше з тобою.
Він різко повернувся і пішов. Лариса залишилася стояти посеред кухні, здивована. У горлі з’явився неприємний клубок, а з очей бризнули сльози. Було дуже боляче чути такі звинувачення, тим більше від людини, яку Лариса любила як сина.
Вона вирішила не говорити чоловіку про неприємну розмову з Дімою, сподіваючись, що зможе все вирішити сама. Але поведінка пасинка ставала тільки гіршою. Діма своїм виглядом показував, що йому некомфортно бути поруч з Ларисою. Незабаром Сергій помітив зміни в поведінці сина і серйозно поговорив з ним, нагадуючи, що Лариса зробила все, щоб він відчував материнську любов.
Після цього Діма трохи заспокоївся, і стосунки почали налагоджуватися. Лариса від щирого серця любила пасинка і вважала його своєю рідною дитиною, тому розмова про продаж дачі не давала їй спокою. Жінка не хотіла розлучатися з місцем, яке нагадувало їй про бабусю і дідуся. Але вона розуміла, що підлітку необхідно особисте простір, який неможливо забезпечити в існуючих побутових умовах.
Лариса переконала чоловіка, що хоче продати дачу і покращити умови життя. Спочатку Сергій був проти, оскільки любив проводити час на дачі, але врешті-решт піддався на її умовляння. Замісто дачі і квартири вони купили трикімнатну квартиру.
Мрія Діми про власну кімнату здійснилася. Хлопець був дуже радий і в родині знову панував мир. Звісно, Діма не став ідеальним підлітком і інколи підкидав батькам проблеми, але вони з чоловіком успішно їх вирішували.
Після школи Дмитро вступив до інституту, закінчив його з успіхом і відслужив в армії. Лариса дуже пишалася, коли пасинок влаштувався на роботу в хорошу компанію. Незабаром він познайомив батьків зі своєю нареченою Кристиною.
Але життя піднесло неприємний сюрприз. Сергію стало погано на будівництві. Швидка приїхала оперативно, але було вже пізно. Лариса важко переживала втрату чоловіка, адже він був її надійною опорою та міцним тилом. Як жити без нього, жінка не могла уявити.
Минув більше року з того страшного дня. Діма і Крістіна одружилися в ЗАГСі, але від урочистої церемонії вирішили відмовитися. Крістіна переїхала жити до них. Спочатку Лариса намагалася налагодити стосунки з дівчиною, адже вони з Дімою були єдиними близькими людьми, які залишилися в її житті.
Але, на жаль, Крістіна не мала бажання встановлювати дружні стосунки зі свекрухою. Згодом вона відчула себе справжньою господинею в домі.
— Ларисо Петрівно, я вилила ваш суп, — заявила Крістіна. — Він жахливо смердів у холодильнику, і я не могла це терпіти.
Крістіна зневажливо змигнула носом.
— Що значить смердів? — здивовано запитала Лариса. — Діма дуже любить харчо, я для нього й варила. Якщо тобі не подобається, просто не їж. Навіщо переводити продукти?
— Діма вже не любить цей суп, — дівчина виклично подивилась на Ларису. — І взагалі до нас сьогодні ввечері прийдуть друзі, ми замовимо суші. А ви могли б прогулятись де-небудь або завітати до когось. Хіба вам справді хочеться сидіти з молоддю?
Лариса відчула, як серце стислося від образи.
— Я все зрозуміла. Щасливого вечора.
— Ось і добре, — відповіла Крістіна.
Лариса взяла сумочку і швидко вийшла з квартири. Вийшла на вулицю, уже сутеніло і почав накрапати дощ. Вона йшла зі сльозами на очах. Лариса почувалася абсолютно самотньою, як багато років тому, до зустрічі з Сергієм. Вона присіла на лавочку. Дощ посилювався, але куди йти Лариса не знала. Вона лягла на сумку і сильно зажмурила очі.
Раптом з темряви почулося чоловіче:
— Ей, жінко, що розклались під дощем? П’яна чи що?
Лариса подивилася на чоловіка, який стояв за десять метрів.
— Розлізлась тут… Пий менше, — не вгамовувався незнайомець.
— Я взагалі не п’ю, — спробувала виправдатися Лариса. — І взагалі, йдіть куди йшли. Мені зараз найменше хочеться слухати якісь дурні коментарі від незнайомої людини.
— Ну, поглянь, які ми ніжні, — сказав незнайомець з насмішкою.
— Ви просто хам, — різко відповіла Лариса і пішла геть.
Відчуваючи себе зовсім самотньою, вона блукала вулицями майже до півночі. Додому повернулася промокла до нитки. Потихеньку зайшла в кімнату, роздяглася і лягла спати, щоб не заважати веселій компанії відпочивати. Ввечері у Лариси піднялася висока температура, яка трималася кілька днів.
Вона лежала в кімнаті абсолютно одна. Із часом встаючи, щоб налити чай з лимоном і випити таблетки. Діма заглянув лише раз, формально поцікавився самопочуттям і швидко пішов. Крістіна демонстративно ігнорувала хвору Ларису. Через три дні жінці стало зовсім погано, почався сильний кашель, і довелося викликати швидку допомогу. Ларису госпіталізували з двосторонньою пневмонією.
Вранці до палати прийшов лікар. Голос чоловіка здалося Ларисі знайомим. Після огляду і призначення лікування, лікар, якого звали Олексій Олександрович, раптом сказав:
— Вибачте, якщо я вас образив тієї ночі в парку. Я не хотів. Просто настрою не було. А тут якась, вибачте, незрозуміла жінка лежить під дощем на лавці… Ще раз прошу вибачення.
Лариса зрозуміла, чому голос здалося таким знайомим. Їй стало якось соромно.
— Уявляю, що ви тоді подумали про мене, але це точно не так, — жінка трохи посміхнулася і додала: — Просто у мене теж не було настрою.
— Тобто інцидент вичерпаний. Лікуйтесь.
— Дякую.
Алексій Олександрович виявився дуже приємним чоловіком 54 років. За розповідями однієї з медсестер, він розлучений і зараз живе один. У нього є доросла донька від першого шлюбу, але вони не спілкуються. Колишня дружина заборонила їм зустрічатися після розлучення, і донька виросла без батька.
Балакуча медсестра також розповіла, що у Олексія Олександровича був бурхливий роман з колегою-лікарем. Вони жили разом п’ять років, але місяць тому розлучилися.
Лариса навіть не помітила, як у неї виникла симпатія до лікаря. Але жінка намагалася відганяти від себе ці думки, бо не планувала жодних відносин після смерті коханого Сергія.
Після виписки з лікарні Лариса повернулася додому. Тут її, схоже, ніхто не чекав. Ледь зайшовши в коридор, вона почула незадоволений голос Крістіни:
— Ось і повернулась твоя мамочка додому.
— Крістіно, тихо. Ти що, з розуму зійшла, так голосно це говорити? — перебив жінку Діма.
Пасинок вийшов в коридор і злегка обняв Ларису.
— Привіт. Як почуваєшся? Тебе вже виписали? — запитав пасинок.
— Привіт, вже краще. Дякую, — відповіла жінка. — Мені передавали фрукти від тебе, дякую, було дуже приємно.
— Так, ми з Крістіною переживали, як ти там в лікарні.
— Так, я так і зрозуміла, — Лариса не стримала усмішку. — Піду в кімнату, завтра на роботу, лікарняний закінчився.
— Відпочивай, звісно.
Протягом усього дня Крістіна не сказала Ларисі ані слова, всією своєю поведінкою даючи зрозуміти, що вона тут зайва. Лариса була рада, що завтра має йти на роботу в дитсадок, адже перебувати з Крістіною в одній квартирі було неможливо.
Щовечора після роботи Лариса не поспішала додому, а довго гуляла в парку. Жінка відчувала себе чужою в родині пасинка, але виходу з цієї ситуації не було. Зараз вона дуже шкодувала, що продала свою дачу на користь примхи Діми, але це було її рішення.
Тому винити було нікого. Після смерті Сергія Лариса відмовилася від своєї частки спадщини на квартиру на користь Діми. Вона не могла передбачити, що стане чужою в родині пасинка.
Занурена в роздуми, Лариса не одразу почула, що її хтось кличе:
— Лариса Петрівно, добрий вечір. Радий бачити вас на прогулянці. Як ваше здоров’я?
Лариса обернулася і побачила Олексія Олександровича, який впевнено наближався до неї.
— І вам добрий вечір, — усміхнулася жінка, — почуваюся добре. Ви не повірите, але у мене був чудовий лікар, який швидко поставив мене на ноги.
— Дуже приємно це чути. Ви навіть мене збентежили.
Лариса і Олексій Олександрович зустрілися, як давні приятелі, і кілька годин гуляли по парку. Вони мали безліч тем для розмови. Вони розмовляли про все на світі, як ніби знали один одного багато років. Їхні зустрічі стали регулярними.
Лариса зізналася Олексію, що опинилася в складній ситуації і шкодує через необдуманий вчинок багато років тому. Адже якби у неї зараз був дачний будинок, вона б залишила квартиру молодим і спокійно перебралася туди.
Олексій, у свою чергу, розповів про два невдалі шлюби і останні громадянські відносини, а також про доньку, яка категорично не хоче з ним спілкуватися. За його словами, протягом багатьох років він намагався відновити зв’язок, але колишня дружина зробила все, щоб донька ненавиділа батька. Він вважав себе винним.
У молодості робота була на першому місці. Олексій фактично жив на роботі, намагаючись стати хорошим спеціалістом. Тепер він завідувач відділенням, але особисте життя так і не налагодив.
Одного вечора Олексій проводжав Ларису до під’їзду і вже збирався йти, як ззаду почулися крики. Нізвідки з’явилися Крістіна і Діма.
— Ах, ось що ви задумали, Ларисо Петрівно, — голосно кричала Крістіна. — Мого нерадивого тата хочете в пастку заманити? А чи це ти, цей так званий татко, через неї хочеш до мене ближче підібратися? Так от, у вас нічого не вийде, ні на ту напали.
Лариса з подивом дивилася на цю божевільну сцену і не могла зрозуміти, що відбувається.
— Крістіно? — Олексій з подивом поглянув на кричучу Крістіну. — Звідки ти тут?
Те, що відбувалося далі, нагадувало сцену з дешевої «мильниці». Крістіна була в істеричному стані, кричала образи то на Ларису, то на Олексія. Прохожі озиралися, не розуміючи, що відбувається. Нарешті, Дімі вдалося схопити дружину в обійми і затягнути її до під’їзду.
Лариса запитально подивилася на Олексія.
— Це моя донька. І я так розумію, твоя сноха, — ледве вимовив Олексій.
Жінка кивнула.
— Мені дуже соромно, що Крістіна моя донька. Не думав, що вона виросте такою ненавидною до людей. Але не мені її судити.
Олексій зробив паузу.
— Тобі зараз краще додому не йти. Переночуєш у мене. Без заперечень.
Лариса не встигла нічого відповісти, як Олексій взяв її за руку і повів геть. Через два дні Лариса зібрала свої речі і переїхала до Олексія. Тієї ж ночі їй приснився Сергій. У сні чоловік усміхнувся, погладив її по волоссю і міцно обняв… Лариса прокинулася зі сльозами на очах і зрозуміла, що коханий підтримує її і бажає щастя.
Життя дало жінці ще один шанс бути щасливою, можливо останній. І вона вирішила скористатися ним, проживши решту життя з Олексієм.
P.S. Через півроку пасинок розлучився з Крістіною і прийшов вибачатися перед Ларисою за те, що мовчки спостерігав за тим, що творить його дружина. Жінка була рада, що Діма знову поруч, адже в душі завжди вважала його своїм сином, незважаючи на все.
