Вiн просто використовував мене. Нiби пелена спала з очей. Чому я ранiше цього не помiчала? Напевно, була надто наївною. Занадто довiряла людям. Тепер буду обережнiшою. Я думала, що таке може трапитися з будь-ким, але точно не зi мною. Та нi, виявилося, що вiд подiбного не застрахований нiхто.
До недавнього часу ми з чоловiком жили в моїй квартирi. Її менi подарували батьки ще до весiлля. Це була чудова квартира майже в центрi мiста, хоча для нас двох вона здавалася трохи затiсною. Коля постiйно говорив, що одного дня ми купимо бiльшу квартиру або й будинок збудуємо… Згодом стало ясно, що це були лише порожнi обiцянки. Вiн розписував усе в найяскравiших фарбах: як знайде кращу роботу, як ми почнемо вiдкладати грошi… Йому було незручно жити в моєму житлi, казав вiн. Але, як з’ясувалося, це було лише на словах. Насправдi його все влаштовувало, i вiн навiть пальцем не поворухнув, щоб реалiзувати свої «мрiї». Схоже, моєї квартири було для нього цiлком достатньо, i вiн вирiшив, що не втратить такого шансу.
Я вважала, що у нас усе чудово. Ми майже не сварилися, пiдтримували одне одного у всьому. Дiлилися найпотаємнiшим. Але, як виявилося, не всiм… Я була впевнена, що знайшла iдеального чоловiка. Вiн здавався турботливим, уважним, готовим виконати будь-яке моє бажання. Усiма способами намагався зробити так, щоб я жила в достатку, насолоджувалася життям. Тепер я розумiю, для чого це все було.
Подруги заздрили менi. Їхнi чоловiки не придiляли їм стiльки уваги, скiльки мiй Коля придiляв менi. Ми постiйно гуляли, ходили в парки, на атракцiони, в кiно… Нiби пiдлiтки. Я тiшилася тим, що нашi почуття не згасли, як це часто буває пiсля весiлля. Але треба було думати головою…
Виявилося, вiн мене просто обхажував, втерся в довiру. Виконував кожну мою примху, але мав одну мету… Тепер, згадуючи це, менi страшно. Як можна бути настiльки лицемiрним? Невже у ньому не було й краплi щиростi? Важко повiрити, що для нього нашi стосунки були лише грою вiд початку до кiнця. Як би я не намагалася переконати себе в iншому, довелося визнати правду: вiн просто ошуканець i безсердечна людина.
А я й гадки не мала. Здавалося, в нашiй сiм’ї панував мир i злагода. Але це було лише iлюзiєю. Насправдi весь цей час вiн будував свої пiдступнi плани.
Коля працював у кав’ярнi, а я була адмiнiстратором у спортзалi. Я заробляла значно бiльше, i його це цiлком влаштовувало. Кав’ярня, в якiй вiн працював, не була особливо популярною, тому Коля фактично цiлими днями байдикував. Якби захотiв, мiг би знайти кращу роботу — в нашому мiстi з цим проблем не було. Але йому й так було добре. Вiн вже знайшов спосiб заробити… Я просто ще не знала про нього.
Бiльшiсть витрат лежала на менi. Коля постiйно обiцяв, що так буде не завжди, що вiн обов’язково знайде краще мiсце… Але тепер зрозумiло, що це були лише слова. Йому було комфортно сидiти у мене на шиї. Бюджет у нас був спiльний, i вiн без сорому витрачав грошi на дорогi квитки на матчi для себе i друзiв. Казав, що iнодi йому потрiбно розслабитися, iнакше вiн не зможе працювати. Авжеж, так тяжко «працювати», сидячи без дiла.
В усьому iншому, якщо не рахувати фiнансових питань, здавалося, що у нас усе гаразд… Здавалося. Але саме грошовi питання часто показують, якою людина є насправдi. Я почала щось пiдозрювати. Все почалося з того, що я знайшла в квартирi чужий гребiнець…
Це був не моя гребінець, у цьому я була впевнена. Раніше мені й на думку не спало б засумніватися у вірності чоловіка. Я ж була переконана, що він усе ще без тями закоханий у мене. І ось тобі маєш – чужа гребінець. Я довго не могла прийти до тями після цього відкриття.
Що я могла подумати? Що мій чоловік вирішив стати перукарем? Звісно ж, ні. Відповідь була очевидна: чоловік приводить когось до нас додому, поки я на роботі. Про свою знахідку я нічого не сказала Колі. Все сумнівалася, не хотіла вірити. Він був таким же ніжним і турботливим, як завжди, а ось як усе виявилося насправді… Мій ласкавий і ніжний хижак.
«Як у нього тільки совісті вистачає?» – думала я. Навіть не здогадувалася, що її у нього просто немає. Я не знала, що робити. Хотіла бути впевненою на всі сто відсотків… Якби я сказала йому про гребінець, він би щось вигадав і надалі був би обережнішим. Я хотіла впіймати його на гарячому. Кілька днів розмірковувала, що варто зробити, усе сумнівалася.
Але одного разу, коли я сиділа на дивані та читала, раптом помітила на спинці довге чорне волосся. «Ні, це вже занадто», – сказала я собі. Я не хотіла жити в невідомості. Мені потрібно було самій у всьому розібратися. Інакше я б просто не змогла спати ночами. Як можна жити в одному домі з людиною, яка тебе обманює? Не уявляю, а сама так довго жила зі звичайним шахраєм.
Щоб дізнатися, кого саме чоловік приводить до нас додому, я вирішила встановити приховані камери. Коли все було готове, залишалося лише чекати. Щодня я переглядала записи, але нічого підозрілого не бачила. Я вже подумала залишити цю затію: «А раптом Коля помітить камери… Що тоді?» Мабуть, я б справді їх прибрала, але внутрішній голос підказував почекати ще трохи… І я послухалася. І не даремно. Незабаром я, нарешті, побачила щось цікаве. Пташка залетіла у клітку, залишалося тільки закрити дверцята.
Якось, переглядаючи відеозаписи, замість молодої красуні я побачила літню жінку. Спершу не зрозуміла. Але наступної миті до мене дійшло, що я дуже добре знала цю жінку. Це була моя дорога свекруха. Вона прийшла не сама, разом із нею був Коля.
Спочатку мені навіть стало спокійніше: «Головне, що він мені вірний. Як я взагалі могла його в чомусь запідозрити?» Я вже збиралася вимкнути запис, подумала, що Коля просто запросив маму в гості, що тут такого? Він знає, що у нас із нею не найкращі стосунки, ось і вирішив звільнити мене від необхідності посміхатися їй і наливати чай… Але те, що я почула, змусило мене здригнутися (я встановила не лише камери, а й прослуховування – підготувалася до всього, і, як виявилося, не даремно).
Я кілька разів прокрутила цей фрагмент запису. У мене просто очі на лоба полізли від почутого. «І це говорить мій Коля? Той самий Коля, який клявся мені в коханні та вірності? Він що, хоче мене так легко обвести навколо пальця? Ну вже ні, дорогенький, не на ту напав, зі мною цей номер не пройде!»
З реакції свекрухи на слова Колі я зрозуміла, що вона просто в захваті від його плану. Я, звичайно, знала, що вона мене недолюблює, але щоб настільки… Це ж справжнісінька змова! Цікаво, як давно вони це замислили? Можливо, Коля спеціально познайомився зі мною, щоб заволодіти моєю квартирою? Що, як у нього це цілий бізнес? А раптом він паралельно ще когось так само ошукує?
Потрібно було діяти, залишати це просто так не можна. Я й справді збиралася взяти відпустку. Думала провести її в селі у батьків, але Коля запропонував мені поїхати на море. Сам усе знайшов, сам оплатив. Ніколи ще він так не старався для мене. Ніколи не був таким лагідним і турботливим.
Він розповідав, як мені там буде добре, які пляжі, яке повітря… Я з усім погоджувалася, дякувала йому. А він лише відмахувався: не варто, мовляв, подяки, бо він же чоловік, а чоловік має радувати свою дружину. Казав, що я занадто багато працюю, давно не була на відпочинку. Я лише кивала.
Він справді постарався: забронював номер у чотиризірковому готелі, звідки до моря лише сто метрів. Ну просто мрія, думаю, а не відпустка. І навіть не на тиждень, а на всі дві він мене туди відправляв.
У ті останні дні, що я жила з ним під одним дахом, я просто дивувалася його акторському таланту. Він був сама уважність, ну просто ідеальний чоловік… Я постійно боялася, що він якось здогадається, що я вже знаю правду. Камери, звичайно ж, я прибрала після того, як отримала всі необхідні докази.
Навіть свекруха в ті дні почала до мене краще ставитися. Прийшла з пирогами, уявіть! Говорила, яка я чудова, яка я хороша дружина для її сина. «Ну, – думаю, – ні, це вже занадто. Це ви ще побачите, кому пощастило, а кому ні».
І ось одного разу, коли Коля, напустивши на себе люблячий вигляд, нарешті пішов на роботу (до цього він вирішив узяти відпустку, щоб нічого не заважало реалізувати його план), я викликала майстра і поміняла замки. Одразу після цього мені стало спокійніше. Його ноги більше не буде в моїй квартирі. Я раділа, що перехитрила його. Він думав, що може зі мною гратися, що я не помічу його маніпуляцій. Напевно, вважав себе дуже розумним і хитрим. Нічого, я теж не з простих.
Коли він повернувся і спробував відчинити двері, він, мабуть, був дуже здивований. Шкода, що я не бачила його обличчя в той момент. Він почав стукати, дзвонити, питати, що відбувається. Я не стала приховувати правду. Сказала йому прямо: я знаю про його аферу і знаю, що у нього нічого не вийде. Він, звісно, став прикидатися, що не розуміє, про що я. Просив відчинити, поговорити… Може, сталося якесь непорозуміння… Але яке тут може бути непорозуміння, коли в мене є запис його слів? Він благав, умовляв, а я тільки сміялася. Ось до чого він готовий дійти заради квартири! Знову і знову він розповідав казки про своє «кохання» і те, як не може без мене жити. Я спочатку слухала, а потім просто ввімкнула музику голосніше, дістала морозиво і вийшла на балкон насолоджуватися теплим літнім вечором.
Коли через кілька годин я повернулася в квартиру, він усе ще стояв під дверима, охриплим голосом щось говорив. Але мені його не було шкода. Нехай його мама жаліє, а я не буду.
Мені залишалося владнати лише кілька формальностей, щоб офіційно розлучитися. І я це зробила. Це виявилося зовсім не складно. Після всього, що сталося, я нарешті відчула свободу. Крім того, я була у безпеці.
Незабаром я вирушила на море. У цьому мій колишній чоловік мав рацію: я справді обожнюю море й давно там не була. Постійно робота, справи, турботи… Настав час трохи розслабитися. Врешті-решт, я це заслужила.
Що буде далі з Колею – не знаю, та й, чесно кажучи, мені байдуже. Головне, щоб тримався від мене подалі. Більше не хочу його бачити. Сподіваюся, зараз він кусає лікті й рахує дні до наступної зарплати. Йому ще пощастило, що все обійшлося так легко. Нехай знає – зі мною жарти погані.
Відтепер я буду обережнішою. Сподіваюся, колись знову зможу довіряти людям. Після всього, що сталося, я ні в кому не можу бути впевнена до кінця. Занадто багато підозр. Більше нікому не розповідатиму, що маю власну квартиру. Я вірю, що знайду людину, яка любитиме мене за те, ким я є, а не за те, що в мене є…
Тепер я розумію, наскільки важливо зробити перший крок, щоб не жити в сумнівах, щоб не дозволити себе обдурити. Головне – не боятися, почати діяти, ухвалювати рішення й брати свою долю у власні руки. І тоді ніякі Колі, ніякі свекрухи не будуть страшні.
