Даша жила в просторній трикімнатній квартирі в гарному районі столиці. Це житло вона отримала у спадок від бабусі. Окрім молодшої троюрідної сестри Рити, у Даші не було близьких родичів, але з Ритою вони не були тісно пов’язані.
Даша залишилася самотньою у тридцять п’ять років, але з власною квартирою. Вона розуміла, що ніхто не допоможе, тому старанно вчилася, закінчила престижний університет і отримала високооплачувану роботу в великій компанії. В принципі, все було добре, але було й одне «але»…
— Тобі треба заміж, Дар’я, — періодично говорила Рита, коли виходила на зв’язок, щоб дізнатися, як справи у сестри.
На момент розмови сестра вже встигла народити троє дітей і двічі розлучитися. Вона жила з синами на аліменти в передмісті, намагалася влаштувати своє життя, але все ніяк не виходило.
— Треба, але не за кого… — відповідала Даша. На роботі вона була зосереджена на своїх справах, а вільного часу майже не мала. Та одного разу все змінилося, коли з’явився новий сусід зверху. Вони познайомилися випадково, коли Даша ненавмисно пошкодила його автомобіль на парковці… і з того моменту все пішло по-іншому.
Вадим був на п’ять років молодший за Дашу, але це їх не бентежило. Даша була серйозною і не бажала жити з чоловіком до весілля, тому через два місяці стосунків Вадим подарував їй кільце.
Замість весільної сукні Даша купила білий костюм, а замість пишного банкету вони вирішили вирушити в подорож. Все йшло своїм чередом… але їхні плани порушила Рита. Вона зателефонувала Даші за тиждень до весілля.
— Сестренка, привіт… Можна, ми у тебе поживемо трохи? Знімати квартиру дорого, а грошей нема. Та й справа термінова.
— Що сталося?
— Мені потрібна термінова, дороговартісна операція. Я все поясню, — тихо сказала Рита, створюючи інтригу.
— Якщо справа серйозна… приїжджайте, — відповіла Даша, хоч і не була особливо рада, але й відмовити не могла. Вона добре знала, як важко, коли нема до кого звернутися.
Рита приїхала на наступний день з валізами та трьома дітьми — всі різного віку. Даша не надто любила дітей, одного могла витримати, але троє, ще й такої різниці у віці…
— Давай одразу вирішимо, на скільки ви до мене? — запитала Даша, намагаючись забрати у молодшого з дітей карандаш, яким він уже малював на стіні.
— Я не знаю… а ми тобі в тягар, так? — ображено сказала Рита. — Прости… треба було в хостел заселитись. Готель не потягнемо, грошей нема… та й лікарі, аналізи…
— Ні, не в тягар, — сказала Даша, червоніючи. Їй стало соромно за те, що вона така нетерпима. Все-таки це рідня.
— Ну… там не все так просто… — знизала плечима Рита. — Проблеми з очима.
— Що саме з ними? — Даша звикла бачити сестру в окулярах, але не думала, що у неї щось серйозне.
— Не бери в голову, це мої проблеми. Головне, що я знайшла лікаря з хорошими відгуками. Краще розкажи про себе. Як ти там?
— Заміж виходжу, — з гордістю відповіла Даша.
— І мовчала?!
— Ми вирішили не святкувати.
— Як можна?! Ти ж стільки заробляєш, а весілля не зробити?!
— Рит…
— Прости, знову я в чужі справи лізу, — схаменулася Рита. — Так що за наречений? Познайомиш?
— Взагалі-то він живе поруч і хотів зайти на чай.
— Класно! Тоді ти накривай на стіл, а я швиденько голову помию. Бо з цією електричкою я вся в поту.
— Полотенце в ванній.
— Добре, не затримаюсь. За дітьми подивись, гаразд?
Даша насупила брови. Вона планувала спекти шоколадний кекс, який подобався Вадиму, а не возитися з трьома хлопцями.
Рита пішла, а Даша, побачивши, що діти тихо грають в машинки, взяла борошно, яйця… і почала готувати.
Діти не грали довго. Спекти нічого не вдалося. Один розсипав борошно, другий вкраденим шоколадом, що був приготований для кексу, забруднив себе і стіни. А третій тихо поводився. Мовчки обривав листя з її улюбленого фікуса та висипав землю з горщика.
— Рита! Твої діти… — почала Даша, йдучи до ванної, щоб передати тріо матері. Але мама не чула. Задоволено закривши очі та надівши навушники, вона купалася в її ванній замість того, щоб швидко прийняти душ і повернутися до дітей.
— Рита!
— Чого ти так кричиш? Щось трапилось?
— Та так… ти вже півтора години тут купаєшся. Мені треба готуватися до зустрічі, а я вся в шоколаді та борошні. На кухні хаос! Я не знаю, за що хапатися!
— Ну я ж не винна, що ти не вмієш ладити з дітьми, — знизала плечима Рита. Саме в цей момент подзвонили у двері. Даші довелося йти відкривати, одягнувши брудний фартух.
— Привіт… — Вадим оцінив її вигляд. — Що з тобою?
— Сестра приїхала. Не дуже вдалий момент.
— Зрозуміло. Мені піти?
— Ні, не треба. Ми ж майже родина, — усміхнулася Даша, забираючи у нього торт. Було приємно, що Вадим прийшов не з порожніми руками.
— Якщо не буду заважати, то ладно.
Вадим був хорошим хлопцем. Він допоміг Даші навести порядок на кухні та навіть знайшов спільну мову з дітьми Рити.
А Рита все не виходила з ванної…
— Де ж сестра?
— Відмивається від дітей, — пожартувала Даша. В цей момент на кухню зайшла Рита. Вона була в одному рушнику.
— Добрий вечір… Вадим, — вона висунула вперед довгу ногу, приймаючи найвигіднішу позу. Даша була здивована такою поведінкою сестри. Навіщо вона з’явилася на кухні напівоголена?
— Добрий вечір, — усміхнувся Вадим у відповідь.
— Мій улюблений тортик! — не соромлячись, вона смахнула мізинцем вершки і облизала палець, вводячи Дар’ю в ступор.
— Рита, ми плануємо пити чай. Якщо хочеш, приєднуйся. Але не в рушнику.
— Зняти? — хитро хмикнула вона, ігноруючи Дашу.
Вадим був не менш здивований, але зробив вигляд, що не помічає поведінки Рити. А Даша вважала його мовчання за зацікавленість і образилася.
Чай вони пили в тиші. Рита поводилася дивно, а Даша стежила за тим, щоб діти не зіпсували ремонт.
— Дякую, я піду, — сказав Вадим, коли атмосфера стала напруженою.
— Що ви, залишайтеся. У нас місця вистачить для всіх, — запропонувала Рита.
— У нас з Вадимом не такі стосунки, — різко відповіла Даша.
— Ха! Яка дурниця! Це вже не модно. Не хвилюйся, я тебе навчу, як правильно поводитись з чоловіками. А то весілля скоро, а ти нічого не вмієш.
— Усього доброго, радий був познайомитись, — Вадим зблід.
— І я рада! Ще побачимось, — гукнула йому в спину Рита.
Даша не розмовляла з нею весь вечір.
— Слухай, ну ви з ним не пара, — заявила Рита наступного дня.
— Чому це?
— Він молодий, а ти вже не дуже.
— У нас не така вже й велика різниця.
— Але помітна.
— І що ти хочеш сказати?
— Ну… він більше підходить мені.
— Справді?
— І з хлопцями одразу подружився. І дивився на мене так… а він же хотів залишитись у нас!
— Не в нас. У мене! — не витримала Даша, з роздратуванням поглянувши на сестру.
— Ладно, ладно! Я просто жартую. Перевіряла тебе.
— Що з твоєю операцією? — змінила тему Даша.
— Її на завтра призначили. А зараз я поїду до лікаря на огляд. Ти з дітьми побудеш?
— Я на роботі.
— Ти ж директор!
— І що з того?
— Ти сама собі господиня. Візьми вихідний. — Рита дивилася на Дашу так, наче не розуміла, в чому проблема. — І взагалі, після операції мені кілька днів буде потрібен спокій і відпочинок. Тобі доведеться взяти на себе всі обов’язки по догляду за ними.
— Рит, ми так не домовлялись, — сказала Даша сестрі, коли та попросила її залишитися з племінниками замість роботи.
— Ну а що мені робити? Залишити їх нема з ким.
— Няню найми або звернись до колишніх чоловіків… Чому я маю вирішувати твої проблеми?
— До чоловіків?! Один алкоголік, другий мій номер заблокував! — почала скаржитись Рита.
— Нам ніхто не потрібен… дарма я на тебе розраховувала! Ось народиш, тоді зрозумієш, як це — залишитися з дітьми самій!
— По-перше, тебе ніхто не змушував народжувати троє, по-друге, з чого ти взяла, що я залишусь одна з дитиною? — розсердилася Даша.
— Тому що у твого чоловіка, Вадима, все на обличчі. Він знайде собі молодшу, а ти одна залишишся, — буркнула Рита.
— Перестань! У мене весілля через тиждень, мені нема часу з вами возитися!
— Яка ти зла, Даша… наче б не сестра… — Рита втекла зі сльозами. Вона почала демонстративно збирати дитячі речі, даючи зрозуміти, що їде.
— Добре. Їдь до свого лікаря, роби, що треба. Даю вам три дні на вирішення справ, після чого поїдете додому, — все-таки погодилась Даша. Вона не хотіла бути винною у бідах сестри.
— Ладно, ладно… — надувшись, погодилась Рита. Вона кинула речі і, залишивши дітей з Дашею, поїхала.
Її не було цілий день. Телефон вона «забула», тому Даша почала серйозно хвилюватися.
Вечором вона пішла до Вадима миритись. Він усе зрозумів і допоміг їй з племінниками, поки її сестра десь блукала. Вони поговорили, і Вадим запропонував через хворобу сестри перенести весілля. Даша засмутилася, але погодилася. Все-таки, якщо сестра осліпне, хто буде ростити хлопців? Її серце було добрим, і хоча вона злилася на безвідповідальну сестру, вона розуміла, як важко залишатися одній.
Рита прийшла за північ, нетвереза.
— Ти де була? — Даша вимагала пояснень.
— Не повіриш! Зустріла свою першу любов, Глеба! Він запросив мене в кафе…
— І що?!
— Що? Звісно, я погодилася!
— Ти повинна була прийти вдень, забрати дітей! А я хвилююсь, думаю, що з тобою! Телефон не взяла, гуляєш з чоловіками!
— Ну вибач, сестричко… це ти заміж виходиш, а я з прицепом нікому не потрібна. А хочеться. Мені теж треба своє особисте життя налагоджувати!
На це в Даші не знайшлося аргументів. Їй було огидно спілкуватися з сестрою в такому стані. Вона сама вклала хлопців спати, а потім пішла готувати.
Рита проспала до обіду, а прокинувшись, поїхала «на операцію».
Даші довелося забрати дітей на роботу, бо було багато справ. Хлопці їй дуже заважали, вона була змушена терміново знайти няню на кілька годин.
Дар’я була гарним організатором і могла вирішити будь-яку проблему, тому знайшла вихід і з цієї ситуації. Але вона вже не сумнівалася, що Риту треба якнайшвидше виселяти.
Вечором, нагодувавши дітей і знову не заставши сестру вдома, Даша сіла пити чай, але її перервав шум у передпокої.
— Так, звісно, можна, проходь! Вона не проти, — почувся сміх сестри.
— Рита? Хто це? — Дар’я вискочила з кухні і побачила чоловіка.
— Це Глеб, — хихикаючи, сказала сестра. — Моя перша любов. Його вигнала дружина, йому немає де ночувати. Я сказала, що у нас є вільна кімната…
— Так?! І яка?
— Твоя. Ти ж можеш до свого залицяльника на ніч піти. В чому проблема?
— На хвилинку, — Даша взяла Риту за руку і буквально затягнула її в кімнату, закривши двері. Їй уже було байдуже, що з її ремонтом зроблять хлопці. Справа стала набагато серйознішою.
— Ти зробила операцію? — запитала вона.
— Ні… у них закінчилася акція.
— Яка ще акція? — не зрозуміла Даша.
— Знижка на корекцію зору. Мені трохи не вистачає. Додаси? У тебе ж грошей повно, а я на мели.
— Рита! Ти приїхала сюди, щоб зробити корекцію зору?! Це твоя термінова і важлива операція?!
— Ну так. Я давно хотіла позбутися окулярів.
— Ти… — у Даші не було слів. — Я через тебе майже весілля не відмінила! Ледь не посварилася з нареченим! Ледь… клієнтів не втратила! Збирай речі і геть зі своїми дітьми! Негайно!
— Куди ми підемо? Вночі?
— До свого села, звідки приїхали. Дорогу я оплачу. В один кінець.
Даша швидко знайшла в інтернеті квитки на електричку, купила їх, викликала таксі і виставила родичів за двері разом з Глебом. Вона була роздратована і не віддавала собі звіту в своїх діях. А потім, залишившись одна, гірко заплакала.
Даша не знала, чи правильно вчинила. Але серце підказувало, що від Рити можна було чекати чого завгодно. А їй настав час будувати своє життя. Життя без родичів. Зате з коханою людиною.
Вадим підтримав Дашу. Вони продали квартиру, Даша переїхала до Вадима і остаточно розірвала зв’язки з Ритою.
