Цей день мав стати одним із найщасливіших у житті. Влад продумав усе до найменших деталей. Його наречена заслуговувала на найкраще. Хоча Аліна завжди повторювала, що головне — це їхнє кохання, він хотів подарувати їй справжню казку. Вона була гідна найпрекрасніших заручин і весілля. Адже така подія буває лише раз у житті.
Прокинувшись рано вранці, Влад одразу прийняв душ, а потім зателефонував нареченій. Її голос підтвердив, що вона так само з нетерпінням чекає свята. Хоча це були лише заручини, вони організували гучне святкування. Влад і Аліна запросили всіх близьких родичів та друзів, із ким хотіли розділити радість цього дня.
Підійшовши до шухляди стола, де зберігалася бархатна коробочка у формі сріблястої мушлі, Влад відкрив її, щоб ще раз подивитися на кільця та переконатися у своєму виборі. Проте, на його здивування, всередині нічого не було.
Посмішка миттєво зникла з його обличчя. У скронях відчувалося сильне биття. Куди ж вони могли подітися? Влад точно не діставав їх звідти. Можливо, сестра захотіла показати їх подрузі? Або мама? Напевно, просто забули покласти їх назад. Але куди ще вони могли зникнути з квартири? Упевнений, що злодії не могли до них потрапити!
Таїсія Миколаївна тим часом спокійно сиділа на кухні й попивала чай. Побачивши сина, який увірвався до кімнати, вона лише усміхнулася та хитнула головою.
— А чого це ти такий блідий? Невже передумав одружуватися? Або наречена втекла? Сподіваюся, в неї вистачить розуму так не робити… Стільки грошей ти вбухав у ці заручини.
— Де мої кільця, мамо? — запитав Влад, відчуваючи, що відповідь уже близько. — Коробочка в шухляді порожня. Вони не могли просто зникнути з дому.
— Звичайно, не могли, — спокійно відповіла мати. — Ноги ж у них не виросли. Це я здала їх у ломбард і купила сукню для твоєї сестри. А що ти так дивишся? Не хотів дати грошей — я знайшла їх сама. Адже ми йдемо на твої заручини.
Влад не міг повірити у почуте. У горлі ніби стягнулися залізні ланцюги, він ледве дихав.
— Хочеш — іди й викупуй їх. Стільки грошей на ресторан і святкування витратив… А скільки ті кільця коштували — це взагалі за межами розуміння! А якщо не хочеш викупати, то купи якісь позолочені. Твоя наречена й без золота обійдеться. Я взагалі не розумію, навіщо ти її так балуєш на початку стосунків. Вона сяде тобі на шию, звісить ноги, а нам із сестрою потім від тебе нічого не буде.
Влад із зусиллям ковтнув слину, що накопичилася в горлі. Його руки стиснулися в кулаки.
— Он там, у шафці, лежить чек із ломбарду. Біля дому, якщо вирішиш викупити, — промовила мати.
— Який ломбард? На що я маю викупляти кільця зараз? Ти ж знаєш, що я витратив майже все, що мав! До зарплати ще кілька днів, а ці кільця потрібні вже сьогодні!
— І це мої проблеми? Я тобі казала, що Ксюші потрібно нову сукню купити. Ми не можемо виглядати на твоїх заручинах, як якісь бідні родичі. Ми повинні сяяти. Вона ж твоя сестра!
— У Ксюші тих суконь уже скоро шафи розваляться. Невже серед них не знайшлося хоча б однієї, щоб одягти? — Влад намагався стримати роздратування, але воно все одно проривалося назовні. Йому боляче було усвідомлювати, що потрібно терміново щось вирішувати.
Що ж тепер робити? Можливо, зателефонувати начальнику й попросити аванс. Але чи піде той назустріч? У бухгалтерії все суворо й чітко за графіком. Зайняти у друзів? Але не сидіти ж тут, судомно обдзвонюючи кожного.
— Вона хотіла саме ту сукню, що ми купили. Це з нової колекції. Дорога, погоджуюся… Але ми ж твої найближчі родичі, тож повинні виглядати краще за всіх. Ксюша буде справжньою королевою цього свята.
Королевою свята мала бути Аліна, але, здається, Таїсія Миколаївна зовсім забула, що заручини зараз у її сина, а не доньки. Влад різко розвернувся, забрав папірець із ломбарду й вирішив, що знайде вихід. Він повернувся до своєї кімнати й оглянув зібрані валізи, які збирався найближчим часом перевезти у свою нову квартиру. Там щойно закінчили ремонт, меблі ще не завезли, але Влад вирішив, що краще спатиме на підлозі, ніж залишатиметься у домі, де рідні можуть так просто його обікрасти.
Змиритися з вчинком матері він не міг. Коли Таїсія Миколаївна повезла Ксюшу до салону краси, заявивши, що сестра має виглядати краще за всіх, Влад узявся до дій. Домовитися зі знайомим, щоб той допоміг перевезти речі, виявилося нескладно.
Влад обіцяв собі, що ніхто не завадить зробити цей день ідеальним. І він знав, як розв’язати проблему з мінімальними втратами.
У новій квартирі пахло свіжим ремонтом, а на душі стало значно легше. Цю квартиру Владу подарував батько. Мати була проти його присутності на заручинах сина, але Влад усе одно запросив батька з його сім’єю.
Він не розумів, чому має обирати між батьками. Якщо вони не змогли зберегти шлюб, це не проблема їхньої дитини. Влад хотів спілкуватися з батьком, адже у них було багато спільного. Його друга дружина та її донька були набагато приємніші, ніж мати з сестрою, які завжди плели інтриги.
Тепер головне питання було вирішено, і кільця знову лежали на своєму місці.
Переодягнувшись у темно-синій костюм і білосніжну сорочку, Влад уклав волосся й задоволено поглянув на себе у дзеркало. Тепер він наречений, скоро стане чоловіком і муситиме відповідати за свою родину, оберігаючи її від будь-яких втручань.
Мати навряд чи пробачить йому цей вчинок. Вона ще довго згадуватиме синові цю ситуацію, якщо взагалі захоче продовжувати з ним спілкування. Але Влад вирішив, що краще зараз поставити все на свої місця, ніж знову терпіти подібне.
Багато родин руйнувалися через втручання батьків. Влад радів, що його майбутні теща й тесть після знайомства сказали, що не будуть втручатися у життя молодят.
«Ми допоможемо лише тоді, коли ви самі нас попросите — порадою чи фінансово», — сказав майбутній тесть.
Вони ніколи не втручалися в справи доньки, намагалися направляти її, поки вона росла, пояснювали, що добре, а що погано. Проте, коли бачили, що вперта донька йде напролом і не хоче нікого слухати, дозволяли їй набивати власні ґулі.
Влада ж мати завжди намагалася контролювати. Вона постійно вказувала, як йому слід жити, у що вдягатися, з якими дівчатами ходити на побачення. Його вибір вона засудила одразу. Казала, що Аліна надто проста й не гідна такого перспективного красеня, як Влад. А про шлюб із нею навіть чути не хотіла.
Тоді Влад спробував показати свою позицію, але, очевидно, цього було недостатньо. Мати звикла, що син завжди забезпечував її та сестру всім необхідним, витрачав на них більшу частину своєї зарплати. Якщо Ксюші потрібен був новий дорогий гаджет, Влад купував його без вагань. Якщо сестра хотіла нову сукню, він одразу давав гроші. І ось одного разу він відмовив… І до чого це призвело? Мати вирішила все на свій лад. Вона, мабуть, подумала, що син бреше й у нього ще залишилися гроші. Але навіть якби це було так – це були його гроші.
Влад планував купити гарні меблі до нової квартири, а потім збирати на весілля та подорож. Ніхто, окрім батька, йому не допомагав. Мати витрачала всі свої гроші на Ксюшу, її зарплата закінчувалася дуже швидко, і вона навіть не просила у сина – вона вимагала. Мабуть, це і було головною помилкою Влада. Він завжди все давав матері й сестрі, балував їх настільки, що вони не посоромилися залізти в його кімнату, забрати обручки й віднести їх до ломбарду.
Влад викликав таксі. Сідати за кермо цього вечора він не хотів, адже за святковим столом точно буде ігристе, і молоді неодмінно вип’ють по келиху. Він вирушив по Аліну.
Вона виглядала неймовірно чарівно у своїй простій і недорогій сукні. На відміну від Ксюші, Аліна ніколи не витрачала гроші на брендові речі, але завжди одягалася зі смаком. Влад був переконаний, що навіть у старому вбранні його наречена затьмарить будь-яку жінку в дорогому одязі. Бо головна краса ховалася в її очах, які випромінювали тепло й доброту.
— Мені так пощастило з тобою, — сказав Влад, ніжно стискаючи руку коханої.
Гості вже зібралися. Вони підходили до молодят, вітали їх, запитували, коли вже можна буде погуляти на їхньому весіллі.
Телефон Влада раптом задзвонив. Він перепросив, залишив Аліну з її батьками й вийшов надвір, щоб відповісти. Це була мати. Влад уже здогадувався, про що буде розмова.
— Влад, що відбувається? Ми затрималися в салоні краси… А коли повернулися додому, то побачили, що в мене кімната перевернута догори дриґом! І сукні Ксюші немає!
— Все правильно. Плаття більше немає, бо я здав його й викупив свої обручки з ломбарду. А щодо кімнати – ти знала, де в моїй кімнаті шукати кільця, але я не знав, куди ти сховала чек на плаття. Довелося добряче постаратися, щоб його знайти. Пробач, часу прибрати за собою не залишилося.
— Як ти взагалі посмів ритися в моїй кімнаті й чіпати мої особисті речі? – спалахнула Таїсія Миколаївна.
— Ти подала мені гарний приклад, мамо. Якщо тобі можна ритися в моєму столі й брати мої речі, то чому я не можу вчинити так само?
Влад говорив спокійним тоном, хоча всередині вирували емоції. Він ніяк не міг зрозуміти, звідки у матері така нахабність вимагати щось від нього. Адже саме вона вчинила неправильно, а тепер поводилася так, наче її саму обікрали.
— Зверни увагу, я не взяв нічого чужого. Тільки забрав своє.
Таїсія Миколаївна тяжко дихала від злості. Влад чудово розумів, у якому гніві перебуває його мати зараз, але він навіть не думав виправдовуватися чи просити вибачення. Він був переконаний, що вчинив правильно.
— Ти вчинив дуже погано. Ти навіть не уявляєш, у яке становище поставив мене і сестру. Бідна Ксюша тепер просто приголомшена. Звісно, вона не захоче йти на твою заручини.
— Я й не наполягаю.
Таїсія Миколаївна схлипувала, виливаючи своє розчарування на сина. Вона кричала, що ніколи не пробачить його за такий вчинок. І якщо тепер він вибрав свою наречену, вирішив, що не збирається більше допомагати своїй справжній родині, то хай готується втратити близьких людей.
— Якщо справжня родина й стосунки для вас – це тільки моє фінансове забезпечення й виконання всіх примх, навіть обманним шляхом, тоді нехай буде так. Я готовий це втратити. Ви ще маєте змогу одягнути безліч нарядів, які вже не вміщаються в шафі, й приїхати на наші заручини. Але я маю вас попередити: такі витівки більше не пройдуть. У мене скоро буде власна родина. Я не відмовляюся допомагати вам, якщо виникне реальна потреба в чомусь, але витрачати гроші на дорогі брендові речі для сестри я більше не буду.
— Тоді й не дзвони нам більше й не питай, як у нас справи! Ще приповзеш і будеш просити вибачення. Дівчат багато, а мати – одна!
Влад завершив дзвінок. Він не відчував жодної провини. Таїсія Миколаївна вчинила неприйнятно, вирішивши питання з покупкою сукні для своєї доньки таким чином, але Влад зумів повернути все на свої місця. Жалкувати про це він не збирався. Якщо мати справді не хоче більше з ним спілкуватися – це її вибір. Колись вона точно так само прогнала батька, а потім говорила, що той зовсім не цікавиться дітьми. Влад був радий, що тоді не повірив їй і відновив стосунки з батьком. Тепер він чітко бачив, як може діяти його мати, якщо її зачепити чи не виконати її бажання.
Видихнувши хмаринку пари в холодному повітрі, Влад усміхнувся. Він не хотів псувати настрій нареченій у такий важливий день і тим більше налаштовувати її проти своєї матері. Влад вирішив, що нікому не стане розповідати про те, що сталося, а зараз… просто насолодиться моментом разом із Аліною. Адже зовсім скоро вони стануть чоловіком і дружиною.
Через кілька місяців молодята одружилися. Таїсія Миколаївна відмовилася від запрошення на весілля, демонструючи всім виглядом, що син зрадив її. Проте Влада це мало турбувало. Він не збирався примушувати когось любити його чи приймати таким, яким він є. Напевно, мати й не любила свого сина по-справжньому, якщо дозволяла собі капризувати й поводитися так, ніби він обікрав її чи залишив на вулиці, а не просто повернув своє.
Аліна все ж дізналася про те, що сталося перед заручинами. Влад вирішив розповісти їй, адже гірше було б, якби вона почула це від когось іншого й не зрозуміла причини відсутності свекрухи на весіллі. Але Аліна не засудила чоловіка. Навпаки, вона підтримала його, адже зрозуміла, що іноді доводиться робити важливі кроки у доросле життя, навіть якщо батьки не готові до цього й потребують часу, щоб усе прийняти.
Щоправда, у їхній ситуації час мало що міг змінити. Таїсія Миколаївна злилася не через те, що син переїхав і створив свою родину. Вона сердитою була через втрату фінансової підтримки, яку він раніше забезпечував. Без цих грошей вона не могла більше балувати улюблену доньку, яка стала її розрадою. Жінка завжди хотіла саме дочку, а народженню сина навіть не раділа.
