Коли Лариса вийшла заміж за Матвія, вона була впевнена: ось він, її справжня друга половинка. Такий уважний, галантний, романтичний. Ніби герой фільму зійшов з екрану.
Матвій здавався готовим на все заради Лариси. У перші роки їхнього шлюбу він часто влаштовував їй сюрпризи. То вона повертається додому, а там романтична вечеря при свічках. То раптово запрошує в якусь подорож. А кожен день — дрібні приємні знаки уваги.
Лариса завжди була завидною нареченою. Її батько, Ігор Вікторович, мав стабільне і забезпечене життя. Мати Лариси покинула родину ще в її дитинстві, вирушивши з молодиком у невідомому напрямку, і дівчинку виховував батько. Він ні в чому не відмовляв улюбленій доньці.
Після весілля з Матвієм батько подарував їм простору квартиру в центрі міста і заміський котедж. Лариса мала розкішну машину, а працювати влаштувалася в дизайнерське бюро. У них із Матвієм не було потреби ні в чому. Вони були неймовірно щасливі.
Здавалося, що може змінити це ідилічне життя? Але одного дня, який нічим не відрізнявся від інших, Лариса отримала дзвінок від тітки Тамари.
— Тітко Тамаро, добрий день, — з усмішкою відповіла Лариса, адже давно не спілкувалася з нею.
— Ларисо… Сталося горе… Нещасний випадок… Твій батько…
Голос тітки тремтів. Лариса міцно стиснула телефон у руках, і серце в грудях стиснулося від тривоги.
— Як? Що трапилося? — розгублено запитала вона, вже малюючи в уяві страшні сценарії.
— Не знаю, люба, — схлипувала Тамара. — Просто приїжджай…
Наступні дні стали суцільним сірим комом. Лариса не відходила від ліжка батька, читала йому вірші, молилася, сподіваючись на диво. Але дива не сталося. За кілька днів Ігор Вікторович, не приходячи до тями, покинув цей світ.
Матвій обійняв Ларису, намагаючись підтримати. В її голові була пустота. Як жити далі без людини, яка завжди була поруч?
Дні проходили, ніби в тумані. На похорон прийшло багато рідних, друзів і колег батька. Всі висловлювали співчуття, але Лариса відчувала, ніби частина її самої зникла разом із ним.
Через кілька днів Матвій отримав дзвінок від нотаріуса. Лариса не могла говорити, тому чоловік взяв ініціативу. Вони домовилися про зустріч на наступний день.
— Ларисо, твій батько залишив заповіт, — сказав нотаріус Борис Іванович. — Ти єдина спадкоємиця всього його майна.
Ці слова болісно відгукнулися в серці Лариси. Вона успадкувала будинок, квартиру, машину та всі кошти батька. Разом із цим заповітом були й благодійні зобов’язання, які він залишив.
Через кілька місяців Лариса, аби впоратися з болем, взялася за виконання волі батька. Вона стала активною учасницею благодійних проєктів, які започаткував Ігор Вікторович.
Одного дня, повертаючись з роботи раніше, Лариса вирішила заїхати до свекрухи. Піднявшись на поверх, вона побачила, що двері відкриті, і почула голоси з кухні. Те, що вона почула, змусило її завмерти.
— Матвію, треба прискорюватися, — наполягала Наталія Петрівна. — Якщо не скористаємося моментом, буде запізно.
— Мамо, я не можу просто так попросити її переписати майно, — відповів Матвій.
— Треба бути настирливішим! Вона все на благодійність перепише! — роздратовано додала свекруха.
Лариса завмерла, серце стиснулося від болю.
— Навіть не знаю, мамо…
Лариса стояла нерухомо. Вона не могла повірити власним вухам. Невже всі ці роки, поки вони були разом, Матвій і його мати лише чекали смерті її батька, щоб заволодіти спадщиною? Але чим більше вона слухала їхню розмову, тим очевиднішою ставала правда.
— А якщо… — хитро промовила Наталя Петрівна, — ти скажеш, що хочеш розпочати бізнес. Терміново потрібні гроші. Вона ж наївна, повірить…
— Та вона одразу зрозуміє, що це брехня… Мені ж доведеться якось пояснювати, на що витратив ці гроші.
— Ой, ну скажи, що хочеш зайнятися благодійністю. На честь її батька. Центр якийсь відкрити. Вона точно нічого не запідозрить і не буде допитуватися. Ну вигадуй щось! Вона ж тебе любить, зрозуміє. Якщо ти нічого не зробиш, ми втратимо все. Квартира й будинок можуть перейти до нас тільки через тебе.
Лариса стояла, спершись об стіну, і не могла повірити почутому. Невже це правда? Вона навіть подумати не могла, що чоловік з нею нещирий. Тепер вона усвідомлювала: усе це було лише грою, майстерно розіграною заради спадщини.
Зібравши всю свою волю в кулак, Лариса зробила крок у бік кухні й різко відчинила двері. Матвій і Наталя Петрівна здивовано глянули на неї.
— Ларисо, ти вже тут? — пробурмотів Матвій, явно розгубившись.
— Так, раніше звільнилася, — відповіла вона.
Наталя Петрівна, швидко зорієнтувавшись, натягнула на обличчя привітну усмішку.
— Ларисочко, люба, як добре, що ти зайшла! Ми якраз чай збиралися пити. Приєднуйся до нас!
Лариса посиділа з родичами, ніби нічого не сталося. Говорити щось зараз вона не збиралася. Наступного дня Лариса подала на розлучення.
Матвій був у сказі. Він не міг повірити, що їхній план провалився. Наталя Петрівна була люттю сама не своя. Вона звинувачувала Ларису в меркантильності, егоїзмі й жорстокості.
Розлучення виявилося важким. Матвій і його мати намагалися виставити Ларису в поганому світлі, але їм це не вдалося. Друзі та колеги Лариси, які знали її як добру й щиру людину, не повірили жодному їхньому слову.
Після розлучення Лариса довго приходила до тями. Вона з головою поринула в роботу та благодійність, допомагала всім, хто цього потребував. А з часом зустріла іншого чоловіка. І ось він щиро полюбив її.
Матвій та його мати так і не змогли змиритися з втратою грошей і статусу. Ларису їхнє життя більше не цікавило, але до неї доходили чутки, що Наталя Петрівна з сином постійно сваряться. Ну що ж, їм так і треба.
