- Та щоб вас усіх!!! – вигукнув Ігор, дивлячись на телефон.
- Що там у тебе? Чому кричиш? – одразу напружилася Таня, занепокоєно поглядаючи на свого хлопця.
- У ресторані, який я забронював на свій день народження, закрили через якесь отруєння!
- Ого… — засмутилася Таня, почувши цю новину. – Тоді подзвони їм, забери завдаток і потрібно терміново шукати щось інше!
- Так, так, зараз так і зроблю! Але залишився лише завтрашній день, щоб усе це владнати, і ще всіх гостей треба повідомити! Купа мороки! – нервово відповів він.
- Чесно кажучи, я взагалі не розумію, навіщо ти запросив стільки людей! Але це твій день народження, тож…
- Як це «не розумію»? Мені тридцять років! Ювілей, як-не-як! Це потрібно відзначити з розмахом! Так, щоб запам’яталося надовго! І це солідно! – самовпевнено посміхнувся Ігор.
- Добре, добре, як скажеш! Але все одно не розумію цього пафосу! Можна ж відсвяткувати і в тісному колі близьких, без цієї купи людей! – знизала плечима Таня.
- Таню, це моє свято, і я святкуватиму його так, як вважаю за потрібне! Твоя думка мене тут не цікавить! Тож давай більше не повертатимемося до цієї теми!
- Гаразд, – коротко відповіла вона.
- Але, до речі, мені зараз дуже знадобилася б твоя допомога! Я просто не встигаю все зробити: треба повідомити гостей, знайти новий ресторан, домовитися про декор… Ти ж завтра вихідна, можеш зайнятися пошуками місця? А я поки займусь рештою.
- Я завтра не зможу, – твердо відповіла Таня, похитавши головою.
- Ах, точно! Ти ж до батьків їдеш… – згадав він. – Чому ти завжди все так невчасно робиш? Чому саме завтра?
- Ти це зараз серйозно? – обурено запитала вона. – Сам же знаєш, що завтра день народження мого брата! І ти також запрошений, але вирішив проігнорувати через свої грандіозні плани!
- Пам’ятаю, пам’ятаю! Не треба тільки зараз драму влаштовувати! Ми ж уже це обговорювали, Таню!
- Ну тоді розумієш, що я не допомагатиму тобі завтра! – знизала плечима вона.
- А якщо ми завтра до твоїх приїдемо трохи пізніше? Ти б тоді допомогла мені зранку, а потім встигла б і до них! – запропонував Ігор.
- Це неможливо! Я мамі обіцяла допомогти з приготуванням, а ти й сам знаєш, що я не хочу ще раз сваритися через твоє свято!
- Ну, подумаєш, трохи посперечалися тоді! Буває!
- «Трохи»? Ти тоді таке наговорив, що…
- Все, зрозумів! Не нагадуй! Але мені справді потрібна твоя допомога завтра!
- Давай так: я сьогодні пошукаю в інтернеті кілька варіантів ресторанів і надішлю тобі. Далі сам розбирайся! І більше мене ні про що не проси, що стосується твого дня народження! Домовилися? – запропонувала Таня.
- Взагалі супер! – радісно відповів він. – Тоді все, шукай, а я пішов спати.
- Ти серйозно? – здивувалася вона. – Я, значить, сидітиму й шукатиму, а ти спокійно підеш спати?
- Ти ж знаєш, що я не люблю порушувати свій режим! А ти все одно лягаєш пізно, тобі не звикати! – відповів Ігор і зник у спальні.
Таня мало не вибухнула від обурення, але, раз уже пообіцяла, взялася за пошуки. Через дві години вона закінчила і, втомлена, пішла спати.
Наступного ранку Таня поїхала до батьків, а Ігор навіть не попрощався. Увечері вона вирішила йому зателефонувати.
- Так, чого хочеш? – відповів він.
- Ти цілий день мовчав… А брату навіть не написав. Що з тобою?
- Таню, привітай його від мене. У мене тут справи! Ще потрібно повідомити всім, щоб завтра приходили до тебе додому…
- Що?! До мене додому?! – не стрималася вона.
- Так! Це найкращий варіант! Решта ресторанів занадто дорогі! – виправдовувався він.
- Ігорю, навіть не думай про це! У мене вдома ніякого свята не буде! – різко відповіла Таня.
- Тань, у тебе трьохкімнатна квартира! Все помістяться! Я все вирішив! – відрізав Ігор.
- Тоді збирай речі і йди святкуй де хочеш! Але не тут! – обурено заявила вона.
Їхня сварка закінчилася тим, що Таня виставила Ігоря за двері. Вона вирішила розірвати ці стосунки назавжди.
