— Як це тебе не буде? – розгублено перепитав чоловік, недовірливо дивлячись на сяючу Жанну.
— Саме так! Цього разу я відзначу свій день народження так, як хочу сама, а не як цього хочуть родичі! – радісно відповіла Жанна, присівши навпроти Віталія.
— А що ми скажемо рідним? – занервував чоловік, уявляючи, як його мати здійме галас, якщо дізнається про це.
— Ми маємо щось їм пояснювати? Це ж мій день народження, і якщо я не запрошую їх у гості, чому я повинна виправдовуватись? – буденним тоном відповіла Жанна.
— А діти в курсі? Вони ж теж збиралися приїхати! – Віталій розчаровано скривився.
— Так, Саша і Марина підтримали моє рішення!
Слова Жанни збили Віталія з пантелику. Тим більше, останні кілька тижнів його мати, Ольга Тарасівна, цікавилася, як і де її невістка планує святкувати день народження. Тепер, почувши від Жанни, що свята не буде, Віталій сильно занепокоївся.
Ольга Тарасівна, мовби відчувши щось недобре, почала роздавати синові вказівки стосовно святкового столу.
— Натякни Жанні, що я хочу ті ж салати, що були минулого року. Особливо з ананасом. І нехай ще приготує фаршировану рибу, у неї це чудово виходить, – захоплено перелічувала вона.
Відносини між нею та невісткою були непоганими, але дружніми їх назвати не можна було. Ольга Тарасівна рідко втручалася в життя Жанни з Віталієм, хіба що коли наближалося якесь свято. У ці моменти свекруха звично тиснула на невістку, перекладаючи на неї всю підготовку.
— У мене робота, я не встигаю, – відмовлялася Жанна, яка працювала вчителькою української мови та літератури й проводила майже весь день у школі.
— У тебе все завжди так смачно виходить, а в мене – трава, – скаржилася свекруха, намагаючись викликати у Жанни співчуття. – Усім дуже подобається, як ти готуєш.
— Ваш день народження у п’ятницю, а я працюю, – знову і знову пояснювала Жанна.
— Я перенесла торжество на суботу, щоб тобі було зручніше, – радісно повідомила Ольга Тарасівна. – Ти не хвилюйся, я теж буду допомагати.
Жанна зрозуміла, що знову доведеться готувати для свекрухи. Відмовитися, звісно, можна було б, але вона знала, що в такому разі Ольга Тарасівна образиться.
Ситуація повторювалася кілька разів на рік. Жанна готувала не лише для свекрухи, а й для її рідних, і навіть для своїх родичів. У якийсь момент вона усвідомила, що її просто використовують як безкоштовну робочу силу.
Тоді Жанна вирішила, що настав час припинити це. Почати вона вирішила зі свого дня народження. Нікого не запрошувати, а натомість поїхати на кілька днів до іншого міста, де її ніхто не знає.
— Твої рідні вже знають? – поцікавився Віталій, маючи на увазі, як на цю новину відреагує її мати.
— Ні. Я нічого не збираюся їм розповідати. Якщо самі спитають – відповім, – спокійно відповіла Жанна. – Нарешті я проведу свій день народження без плити і без обслуговування гостей.
— Я тебе почув, – кивнув Віталій.
Того ж вечора Віталію зателефонувала Ольга Тарасівна.
— Невістка вже визначилася? Через тиждень день народження, а вона мовчить! – обурювалася вона.
— Жанна вирішила не святкувати цього року, – чесно зізнався Віталій.
— Як це не святкувати?! Вона у своєму розумі?! Дай їй слухавку! – наказала Ольга Тарасівна.
Жанна, почувши свекруху, спокійно відповіла:
— Так, це правда. Я вирішила відпочити і відсвяткувати так, як хочу.
— Це некрасиво! Як ми будемо без твоїх салатів і фаршированої рибки? – засмутилася свекруха.
— Якщо захочете, приходьте. Але вдома мене не буде, – невимушено відповіла Жанна.
Наступного дня Віталій відвіз дружину на вокзал. Жанна сіла в поїзд, відключила телефон і вирушила насолоджуватися святом, яке вона нарешті організувала для себе.
Три дні у чужому місті подарували їй спокій і свободу. Вона повернулася щасливою і відпочилою. І хоча Віталій все ще був незадоволений, Жанну це анітрохи не турбувало. Вона раділа, що змогла відстояти свої бажання.
