– Діма, я тобі вже вкотре кажу! Я нічого робити не збираюся, у мене і так роботи по вуха! Тож скасовуй усі ці посиденьки! А якщо тобі так закортіло провести час із твоїми родичами, то їдь до них і там робіть, що хочете! – різко заявила чоловікові Галина.
– Ну, Галю, ну що ти як маленька? Ми ж уже все вирішили, і завтра Сашко й Олег зі своїми приїдуть до нас! Ми й так рідко збираємося разом! А робота твоя нікуди не втече, потім усе доробиш!
Діма подивився на дружину таким проникливим поглядом, що Галя ледь не піддалася на його вмовляння. Але, швидко прогнавши мить слабкості, викликану цим поглядом, вона категорично відмовилася від ідеї приймати його родичів.
– Слухай, Дімо, мені байдуже, що ви там вирішили, але я сказала: у нас жодних зборів не буде! І свою думку я точно не зміню! Тож можеш більше не дивитися на мене своїми очима цуценяти – це не спрацює! Я вже пів року ночами не сплю, щоб хоч трохи зрушити справу з місця! А через твоїх родичів я ризикувати і починати все знову точно не збираюся!
Діма, здавалось, зовсім не слухав свою дружину. Він уже переконав себе, що Галя трохи побурчить, але зрештою погодиться на його умови. Хоча розумів, що такі дії можуть дорого обійтися, але пообіцяв братам, що на цих вихідних усі зберуться в нього вдома.
– Та бурчи-бурчи! – усміхнувся він. – Усе одно вони завтра приїдуть, і тобі ще готувати нам на всіх доведеться! Ну, не самій, звісно, Оля й Каринка тобі допоможуть.
– Що? – ошелешено запитала Галя. – Чому це я маю ще й готувати для твоїх родичів? Це вони напросилися до нас у гості, от нехай самі себе й обслуговують! Але не в нас удома, Діма! Збирайтеся у них, у кафе чи будь-де – мені байдуже! Але тут їх завтра не буде! Я зараз сама їм зателефоную і скажу, що всі ваші плани скасовуються!
– Тільки спробуй! – раптом вигукнув чоловік. – Тільки спробуй комусь із них подзвонити!
– І що буде? – усміхнулася Галя. – Ну? Що ти мені зробиш?
– Я з тобою більше не розмовлятиму! – з удаваною серйозністю заявив Діма, думаючи, що цим налякає дружину.
– І це все? Наполохав, аж тремчу від страху! – глузливо відповіла Галина. – Мені навіть краще буде, бо ніхто не відволікатиме від роботи! Тож або ти сам усе скасовуєш, або це зроблю я!
– Нічого я скасовувати не збираюся, зрозуміла?! Завтра, як і домовилися, всі збираються у нас! Ти тут не єдина господиня! Я теж маю право голосу в цій квартирі!
– Слухай, Дімо, ти справді не розумієш усієї серйозності ситуації? Ти розумієш, що один день, якщо я не працюватиму, може зіпсувати мені кілька місяців? Ти чудово знаєш, що ще рік, ну максимум півтора, і ми повністю погасимо цю кляту іпотеку! А ти, замість того щоб підтримувати, тягнеш мене назад своїми дурницями! Тобі взагалі це потрібно? Чи тобі важливіше побавитися з братами?
– Та що ти все зводиш до грошей, Галю? Що б не трапилося, у тебе завжди на першому місці тільки гроші! А прості життєві радощі для тебе вже не існують! Ти забула, що таке спілкуватися з друзями, ходити кудись разом! Тільки робота й існує! У тебе взагалі є якісь цілі в житті, окрім цих проклятих грошей? – обурено вигукнув Діма.
– Почни приносити додому не свої жалюгідні сорок тисяч, а більше, щоб я могла не перейматися фінансами! І, можливо, я подумаю про повернення до колишнього життя! Але поки я заробляю, не заважай мені! Краще допоможи, ніж влаштовуй це безглуздя! У тебе лише гулянки й футбол на умі! Тож або допомагай, або не заважай!
Діма схопився з дивана й подався на кухню. Він швидко подзвонив старшому брату Олександру, домовляючись про завтрашню зустріч. Але Галя, яка це почула, вирішила втрутитися. Вона сама зателефонувала Олександру й повідомила, що жодних зборів у їхньому домі не буде.
Між подружжям зав’язалася серйозна сварка, яка завершилася тим, що Галина сказала:
– Дімо, я подаю на розлучення. Ми з тобою надто різні. Ти роби, що хочеш, але я повертаюся до батьків.
Наступного дня Галя справді зібрала речі та переїхала. Вона не мала наміру ділити майно, залишивши все Дімі. Їй було важливіше мати спокій і займатися улюбленою справою.
