25-річна Мері, яка перебувала на останніх місяцях вагітності, поверталася додому з міста, коли погода раптово зіпсувалася.
Спершу сніг здавався звичайним зимовим явищем, але до вечора він перетворився на справжню заметіль. Білі замети поглинули дорогу, а її машина, намагаючись пробратися лісовою стежкою, наглухо загрузла в снігу.
Вона кілька разів намагалася завести двигун, розхитувала автомобіль, та незабаром бензин скінчився. Мороз посилювався, а сили стрімко залишали її.
Мері розуміла: якщо залишиться в машині — замерзне. Телефон не ловив сигнал. У відчаї вона вийшла надвір, сподіваючись, що поруч опиниться випадковий водій чи рятувальники. Але лісова дорога була порожньою. Жінка ледве трималася на ногах, живіт різко болів, а малюк непокоївся.
Холод і виснаження взяли гору, і невдовзі дівчина знепритомніла просто в снігу, біля величезного дерева. Здавалося, що на цьому її історія має закінчитися. Але сталося диво. До неї на допомогу прийшов той, кого вона найменше очікувала…
Жінка не зрозуміла, скільки часу минуло, коли вона нарешті розплющила очі й побачила поруч це.
Коли вона прийшла до тями, то відчула, що її голова лежить на густій теплій шерсті величезного сірого вовка. Навколо панувала тиша й заметіль, а довкола жінки стояла ціла зграя — дев’ять хижаків утворили щільне коло, захищаючи її від пронизливого вітру та холодного снігу.
Вовки не гарчали й не виявляли агресії. Вони лише стояли поруч, мовчазно прикриваючи її, ніби усвідомлюючи, що перед ними вкрай беззахисна людина — і що вона носить у собі ще одне життя.
Минув майже час, коли по тій самій засніженій дорозі випадково проїхала машина. Водій помітив у заметі силует жінки, оточеної дикими тваринами. Та щойно він наблизився, зграя без страху й поспіху розійшлася, ніби завершивши своє призначення.
Мері доправили до лікарні. Лікарі зізналися: ще трохи — і вона разом із дитиною могла б замерзнути. Та саме завдяки вовкам вагітна жінка вижила й подарувала шанс на життя своєму малюкові.
