Юлія в червоному пеньюарі сиділа на стільці перед дзеркалом і зосереджено підводила очі.
— Ти куди зібралася? — Олександр застиг у дверному отворі. — Я думав, що ти залишишся вдома, раз я теж нікуди не йду…
— Юля — моя подруга дитинства. У неї сьогодні ювілей, тридцять років. Чому я повинна пропустити це свято? — не повертаючись, відповіла Юлія.
— Але ж сьогодні приїжджають мої батьки, — повторив чоловік.
— Уточнення: твої батьки. Моя присутність зовсім не обов’язкова, — злегка посміхнулася дівчина, задоволена своєю зовнішністю.
Стосунки Юлії зі свекрухою були натягнутими, тому вона раділа тому, що свекри завітають саме в той день, коли її не буде вдома.
— Як я їх один зустрічатиму? — почав жалітися Олександр. — Я навіть не знаю, де і що у нас лежить.
— Розберешся. До одруження ти ж двадцять сім років із ними жив, — нагадала Юлія.
Олександр ще кілька разів намагався переконати дружину залишитися, але вона залишалася непохитною.
Провівши Юлію до таксі, чоловік вирушив у магазин. Він вирішив купити готову їжу, яку потрібно лише розігріти. Набравши продуктів на тисячу гривень, Олександр повернувся додому задоволеним.
До п’ятої вечора на порозі квартири з’явилися його батьки.
— Де Юля? — Антоніна Афанасіївна поцілувала сина в щоку і почала оглядатися довкола.
— Вона пішла, — зніяковіло зізнався Олександр, почухавши потилицю.
— Куди пішла? — насторожилася жінка.
— На ювілей до подруги, — тихо відповів чоловік, густо почервонівши.
— Її сьогодні не буде? — підозріло запитала свекруха, поправляючи окуляри.
— Не знаю, — знизав плечима Олександр.
— Як це ти не знаєш, до якої години твоєї дружини не буде вдома? — сплеснула руками Антоніна Афанасіївна. — Петре, ти тільки послухай! Це твоє виховання! Син виріс тюхтієм, яким керує якась вертихвістка!
Петро, чоловік свекрухи, лише невдоволено скривився і махнув рукою, даючи зрозуміти, що ця тема його не цікавить.
— Ти весь у нього! — різко підсумувала Антоніна Афанасіївна. — Сподіваюся, вона хоч їсти щось приготувала для нас?
— Я сам усе підготував, — похапцем відповів Олександр.
— Як ти міг дозволити їй так поводитися? — осудливо похитала головою свекруха. — Вона знала, що ми приїдемо, і просто проігнорувала!
Олександр промовчав, бо й сам не знав, як відповісти матері.
Через годину Антоніна Афанасіївна обійшла всі кімнати й оглянула кожен куточок.
— Господиня з Юлії ніяка, — підсумувала вона. — Синку, чим ти нас годуватимеш?
Олександр запросив батьків на кухню і дістав із холодильника готову їжу.
— Ти цим збирався нас годувати? — знизила окуляри на перенісся свекруха. — Ми це їсти не будемо! Що за дружина у тебе? Нічого не приготувала, а сама побігла святкувати.
— Що вам купити? Я можу знову сходити в магазин, — зніяковіло запропонував чоловік.
— Краще сама приготую, — проворчала жінка й надягла фартух Юлії. — Що у вас є з продуктів?
— Не знаю, — невпевнено відповів Олександр. — Треба подивитися.
Свекруха важко зітхнула й почала шукати продукти по шафках, супроводжуючи кожну дію наріканнями на сноху. З горем навпіл вона приготувала вечерю на трьох.
Коли здавалося, що ситуація заспокоїлася, виникла нова проблема: свекруха попросила чисту постільну білизну, яку Олександр довго не міг знайти. Урешті-решт, він зателефонував Юлії, але вона перестала брати слухавку.
— Ну і дружина у тебе, — єхидно зауважила свекруха, вмощуючись на дивані. — Поїхала святкувати, поки ми тут у гостях. Хіба ми часто до вас приїжджаємо?
— Переносити ювілей ніхто не буде, — проворчав Олександр.
— Могла б і залишитися, — не вгамовувалася свекруха. — Твоя дружина знову показала своє невдоволення до нас.
— Мамо, припини мене пилити! — суворо сказав Олександр. — Що ти хочеш своїми словами? Зіпсувати нам відносини?
— Ні, з чого ти це взяв? — похитала головою свекруха. — Я просто хочу, щоб ти зрозумів: Юлія нас не поважає.
— А ти її поважаєш? — прищурився син.
Відсутність відповіді говорила сама за себе. Наступного ранку Юлія повернулася, але після короткого привітання пішла в кімнату.
— Мама, може, нарешті подумаєш, як спілкуєшся? — запитав Олександр.
Антоніна Афанасіївна промовчала, але її наступні візити до сина стали вкрай рідкісними.
