У квартирі на п’ятому поверсі будинку №12 на Вишневій вулиці пахло корицею та тривогою. Аліса стояла біля вікна, спостерігаючи, як дощ б’є по підвіконню. До дня народження Артема залишалося три дні, а вона досі не знала, що йому подарувати. Торік він з огидою зім’яв сертифікат до спа-салону: «Я що, баба, по спа ходити?» Тепер Аліса боялася знову помилитися.
— Артеме, може, хочеш Айфон 16 про макс? Або поїздку кудись? — несміливо запитала вона, заглянувши до вітальні.
Чоловік, розвалившись на дивані, навіть не відірвався від телефону.
— Абонемент в «Енергію». В новий спортзал на площі Гагаріна.
— Але ж ти ненавидиш спортзали… — Аліса завмерла, судомно стискаючи край фартуха.
— Мені не треба. Купи собі. — Він окинув її оцінюючим поглядом. — На корпоративі Свєта з бухгалтерії питала, чи ти не вагітна. Соромно, розумієш?
У Аліси тремтіли губи. Вона згадала материні слова: «Чоловік завжди правий. Його слово — закон, навіть коли ріже по серцю». Мовчки пішла на кухню і почала люто мити посуд, аж тарілка вислизнула з рук і розбилася. Осколки врізалися в долоню, але цей біль був ніщо порівняно з тим, що коїлося в її душі.
У ванній кімнаті, дивлячись у дзеркало, вона бачила себе: розпливлася талія, м’які стегна, зморшки біля очей. «Він правий… Потрібно щось змінювати… Але як скасувати свято? Столько всього підготувала…» — думала вона, натягуючи старенький халат ще з часів до весілля.
Уночі Аліса намагалася обійняти чоловіка, але той різко відсахнувся:
— Відчепись! Мені завтра рано вставати.
Вона згорнулася калачиком на краю ліжка, слухаючи, як за стіною виє вітер.
Розділ 2: Кухня як поле бою
До четвертої ранку кухня нагадувала лабораторію божевільного. На столі купчилися миски з тістом, банки зі спеціями і п’ять видів начинок. Аліса, шеф-кондитерка кафе «Солоденьке», механічно місила бісквіт, згадуючи, як колись Артем називав її пироги «хмаринками щастя». Тепер же він тільки бурчав: «Знову свої залишки з роботи принесла?»
Список вимог до святкування висів на холодильнику, весь у його грубому почерку:
Холодець з хроном і гірчицею (як у його мами!).
Фаршировані кальмари (щоб не гумові!).
Торт «Червоний оксамит» (без твоїх там креативів!).
До сьомої ранку, коли перші сонячні промені торкнулися карамельної плитки, Аліса завершила приготування. Притулилася до холодильника, відчуваючи тремтіння в ногах. «Хоч би гостям сподобалося…»
Розділ 3: Бенкет під час чуми
До шостої вечора вітальня наповнилася сміхом і музикою. Артем у новенькому костюмі розливав коньяк, коли у дверях з’явилася Віка — подруга Аліси з модельною зовнішністю.
— Як завжди, прекрасна, — сказав Артем, цілуючи Віку в щоку.
Аліса у заляпаній борошном сукні носила закуски.
— Сідай з нами! — покликала її Оля, сестра Артема, але той перебив:
— Їй і так добре стоячи. Дієта ж! І обслуговувати гостей зручніше.
Коли подали холодець, Артем скривився:
— М’яса, як в радянській їдальні! Я люблю, щоб желе було!
— Зате пироги чудові, — намагалася розрядити атмосферу Оля, але Артем вже ламав пиріжок:
— Тесту півпиріжка! Знову принесла залишки з роботи?
Аліса втекла на кухню, де в холодильнику її чекав торт «Лимонна хмаринка» — легкий, з карамельною прослойкою. «Хоч це йому сподобається…» — подумала вона, але руки тремтіли.
Катастрофа сталася на порозі: рудий Барсик заплутався в її ногах. Піднос з тортом впав, крем розбризкався по білосніжній скатертині.
— Ну ти і корова! — закричав Артем, вимазаний кремом. — Навіть торт донести не змогла!
Тишу порушив Максим, друг родини:
— Все добре? Ти не травмувалася?
— Все нормально… — Аліса намагалася встати, але простогнала: щиколотка розпухла.
Розділ 4: Ніч, яка змінила все
У травмпункті лікарі діагностували сильний забій, але Аліса благала залишити її на ніч.
— Переночую у Олі, — сказала вона Максиму, який не відходив від неї.
У таксі Максим взяв її за руку:
— Ал, він з Вікою… Я бачив, як вони цілувалися за кафе.
Вдома на неї чекав «сюрприз»: у спальні, на їхньому шовковому ліжку, спала Віка.
— Думала, ти в лікарні лишилася, — зівнула вона.
— Тепер усе зрозуміло, — Аліса повернулася до дверей, але Артем заступив шлях:
— Ти ще з Максимом шляєшся? Дивись, не переграй!
Розділ 5: Новий рецепт щастя
За місяць Аліса переїхала до квартири Максима на набережній. Щоранку він приносив їй каву в ліжко, а вечорами слухав її розповіді про забаганки клієнтів.
— Навіщо тобі дієта? — обійняв її Максим, коли вона приміряла весільну сукню. — Ти і так ідеальна.
На весіллі, в саду з трояндами, Оля шепнула:
— Артем дзвонив. Просив тебе повернутися. Каже, Віка — «порожня обгортка».
— Скажи йому, що я зайнята, — усміхнулася Аліса, поправляючи фату. — Вчуся любити себе.
Через рік їхнє фото з «Лимонною хмаринкою» прикрасило обкладинку журналу «Кондитерське мистецтво» з підписом: «Любіть себе — це найкращий рецепт щастя».
Епілог
На кухні нового дому пахло ваніллю і щастям. Максим обіймав Алісу за плечі, спостерігаючи, як вона прикрашає торт:
— Дякую Барсику. Без нього я б не наважився.
— А я вдячна Артему, — засміялася Аліса. — Він навчив мене відрізняти любов від звички.
Запитання залишалося відкритим: чи варто ламати себе заради чужої думки? Аліса знайшла відповідь у власних сяючих очах.
