– Тільки ти один приходь, сину! Аліну свою не бери. Хай це стане для неї уроком. Яке неповажне ставлення до свекрухи! Ти тільки подумай! Жодного разу мене не провідала. Нехай посидить сама, а ми зустрінемо Новий рік у колі своєї родини, – такі слова здивували Андрія. Але він не став сперечатися з матір’ю. Її характер був незламним, як сталь. Переконати її було неможливо навіть найвправнішому дипломату.
Щоправда, Андрія бентежило, як повідомити своїй молодій дружині, що вона не запрошена на свято. Він вирішив не перейматися цим питанням і подумав, що все владнається само собою.
Тетяна Іванівна, мати Андрія, терпіти не могла невістку. Вона намагалася зберігати зовнішню ввічливість і ніколи не ображала її в присутності сина. Але ситуація ускладнилася, коли за три тижні до Нового року Тетяна Іванівна потрапила до лікарні.
Лікарі заспокоїли стривожених родичів: нічого серйозного, лише планове обстеження. Проте пацієнтку вирішили залишити в лікарні для нагляду.
Десять днів здавалися їй нескінченно довгими. У палаті до сусідок постійно хтось навідувався: приносили гостинці, новини з дому. А до Тетяни Іванівни майже ніхто не приходив. Лише чоловік заходив кілька разів, а син пробігав на 10 хвилин.
Їй було прикро. Вона сподівалася, що родина оточить її турботою, але обмежилися телефонними дзвінками. Особливо вона обурювалася на невістку Аліну, яка, на її думку, мала зобов’язання перед свекрухою.
Тетяна Іванівна вирішила зателефонувати невістці:
– Аліно, чому ви до мене не приходите? Забули про матір зовсім? Що ж такого важливого ви робите, що навіть дві зупинки проїхати не можете?
– Тетяно Іванівно, не хвилюйтеся, вдома все добре, – спокійно відповіла Аліна. – У мене зараз багато роботи і сесія. А ще домашні турботи. Учора їздила до Валентина Трохимовича – відвезла котлети і борщ. До вас не встигла. Вибачте, сьогодні у мене іспит.
– Я все розумію, – зітхнула Тетяна Іванівна. – Молодь завжди зайнята. Але якось недобре забувати про матір, навіть якщо вона свекруха!
Після цієї розмови жінка остаточно образилася. Вона вважала, що Аліна могла б знайти час. У її думках вже зріли плани помсти, і Новий рік здавався чудовою нагодою.
Коли Тетяна Іванівна повернулася додому, вона вирішила зібрати всіх родичів на святкову вечерю. Однак Аліну вона навмисно не запросила:
– Хай посидить сама! Дізнається, що таке самотність, – вирішила вона.
Чоловік Валентин Трохимович намагався відрадити дружину:
– Ти поставиш сина у незручне становище. Молоді посваряться через тебе. Навіщо це?
– Я не хочу бачити цю негідницю за своїм столом! – не поступалася Тетяна Іванівна.
– Але, Таню, вона не забула про нас. Їжу передавала, до мене забігала, – сперечався чоловік.
Але переконати її було неможливо. Тож Андрій отримав суворий наказ: приїхати без дружини.
Він спробував донести це до Аліни:
– Аліно, ти казала, що твоя подруга Іра зустрічатиме Новий рік сама. Сходи до неї.
– А чому б нам не запросити її до нас? – запропонувала Аліна.
– Ні-ні, люба. У нас традиція: всі родичі збираються на дачі. Я повинен бути там.
– Мене не запрошували, так? – здогадалася Аліна.
– Мама ображена на тебе, бо ти її не відвідала, – пояснив Андрій.
Аліна розлютилася:
– Ти ж знаєш, у мене були іспити й звіти!
– Не сварімося перед святом, – попросив Андрій. – Я швидко з’їжджу і повернуся.
Аліна вирішила, що чоловік вчиняє неправильно. Вона обрала інший шлях. Одягнувшись святково, вона вирушила святкувати Новий рік у компанії, яка цінувала її.
