— Ти зовсім без мозку?! Не можна було одразу все перевірити?!
— Степане, та я ж Ольку одягала і якось забула…
— Голову ти не забула?
Чоловік різко замовк, помітивши в дверях сусіда. Вони майже не були знайомі, адже сусід лише кілька тижнів тому переїхав до їхнього будинку. А Степан терпіти не міг, коли хтось ставав свідком їхніх сварок із дружиною.
— Доброго ранку, — сухо кинув Степан.
— І вам доброго, — спокійно відповів сусід Роман, пильно розглядаючи чоловіка, його молоду й налякану дружину та маленьку доньку.
Дружина Степана, Аня, скромно посміхнулася й одразу опустила погляд. Всі зайшли до квартири, і вже за зачиненими дверима Роман знову почув, як господар голосно кричить на дружину.
Роман насупився, але не втручався. Мало що, можливо, ранок не задався. Проте його все одно не покидало здивування, як чоловік може так поводитися з жінкою, ще й перед дитиною.
Згодом клопоти затягнули Романа, і він майже забув про сусідів. Але ненадовго.
Одного вечора, повертаючись з роботи, Роман припарковував машину біля будинку. Весняне повітря було свіже, і хоч було ще прохолодно, але всюди відчувався запах весни. Люди вже почали знімати важкий зимовий одяг, одягаючи легкі куртки.
Раптом його насолоду порушили крики. Роман насторожився і пішов на звук.
— Не смій мене принижувати! — кричав чоловічий голос. — А інакше ти знаєш, що буде!
— Степане, не при дитині… — благала жінка.
Роман наблизився і побачив наступне: Аня притиснулася до машини, а над нею нависав Степан. Їхня донька стояла трохи осторонь, тримаючи іграшку, і тихо плакала.
— Що тут відбувається? — суворо запитав Роман.
— Нічого, це наші сімейні справи, — зневажливо відмахнувся Степан, відходячи від дружини.
Роман не поспішав іти. Він підійшов до Ані, стаючи між нею і Степаном.
— Все гаразд?
Аня поглянула на чоловіка і невпевнено кивнула.
— Романе, йдіть своєю дорогою. Ми самі розберемося! — Степан почав злитися. А потім гучніше додав: — Іди за мною! Чого стоїш?
Він різко схопив доньку за руку й потягнув до під’їзду. Аня поспішила за ними, а Роман залишився стояти, не знаючи, як діяти.
З одного боку, втручатися було ризиковано, бо це могло тільки погіршити ситуацію для Ані. З іншого — залишатися осторонь він не міг.
Коли Аня обернулася, в її очах читалася безвихідь.
Роман відчув, як у ньому закипає злість. Він добре знав таких, як Степан. Його двоюрідний брат був таким самим домашнім тираном. Коли Роман якось побачив, як брат ударив дружину, він не стримався і дав йому здачі.
Зрештою, братова дружина пішла від нього. Хоча Роман і зіпсував із братом стосунки, він знав, що вчинив правильно.
Однак у ситуації з Анею все було складніше: у неї була донька. І Роман не міг зрозуміти, чому вона не йде від чоловіка.
Наступного дня Роман випадково зустрів Аню на сходах. Вона вела доньку в садочок, і, на щастя, Степана поруч не було.
— Романе, доброго ранку, — посміхнулася Аня. Правда, посмішка вийшла дещо сором’язливою, мабуть, вона пам’ятала, як сусід став на її захист.
— Доброго ранку, — відповів Роман, але не зміг не запитати: — Аня, у вас все добре? Перепрошую, але мені здається, чи не поводиться Степан, як тиран?
Аня почервоніла, поправила курточку доньки і лише після цього подивилася на чоловіка.
— Степан, він запальний… З ним інколи важко. Але й я сама часто винна, я така незібрана інколи.
— Аня, ви не винні. Розумійте це. І якщо виникнуть проблеми, сміливо звертайтесь до мене. Я допоможу.
— Дякую.
Здавалося, що останнє слово Аня сказала щиро. І справді, вона вірила, що Роман може їй допомогти.
Через тиждень допомога Романа стала вкрай потрібною. Аня захворіла і попросила чоловіка відвести доньку в садок. Але між нею та Степаном знову стався скандал.
Він кричав так голосно, що, мабуть, чули всі навколо. У тому числі й Роман, який якраз виходив з дому.
Розлючений, він постукав у двері, але Степан, ображаючи Аню і називаючи її ледаркою, навіть не почув цього стуку. Зате його почула маленька Оля, яка завжди лякалася, коли тато кричав. Вона взагалі боялася батька і не розуміла, чому інші діти так радіють, коли їхні тати приходять в садок. Коли за Олею приходив Степан, а не мама, їй дуже хотілося сховатися в кутку.
Оля, перелякана за маму, відчинила двері.
— Що трапилось? — запитав Роман у дівчинки. Про те, що не можна відкривати двері чужим, він скаже пізніше. Зараз потрібно допомогти.
— Тато на маму кричить, — тихо відповіла вона. — Зараз він її знову поб’є…
Очі Романа почервоніли від гніву. Він миттєво кинувся в кімнату, а в цей момент Степан саме замахнувся.
Не роздумуючи, Роман вдарив його. Степан, не очікуючи свідків своєї жорстокості, замер на мить, тримаючись за підборіддя, куди прилетів кулак Романа.
— Якщо ще раз піднімеш руку на неї, матимеш справу зі мною, зрозумів?! — рявкнув Роман.
Аня підскочила і побігла в коридор, де стояла налякана донька.
Степан почав щось обурюватися, але побачивши Романа, йому стало страшно. Це ж не з худою і слабкою жінкою він зараз б’ється.
Роман вийшов з кімнати і підійшов до Ані.
— Вам треба йти. Хоча б заради доньки.
Аня кивнула, а потім тихо сказала «спасибі».
Роман сподівався, що вона його почула. Але вже ввечері він зрозумів, що вона нікуди не пішла.
При наступній зустрічі Аня опустила голову і тихо пробурмотіла.
— Нікуди мені йти. Та й ви так налякали Степана, що він більше не підніме руку на мене.
— Підніме, Аню, — зітхнув Роман. — Я ж не завжди буду поруч.
— Я все одно вірю, що люди можуть змінюватися, — тихо сказала вона.
— І дарма.
Але деякий час дійсно настало затишшя. Степан почав уникати Романа, а коли бачив, намагався швидко піти. Аня і Оля, здається, стали спокійнішими, а той страх у погляді зник. Роман подумав, що, може, на Степана таки вплинув його вчинок.
Аня ж насолоджувалася тишею. Так, її легко осудити, але їй дійсно не було куди йти. Квартира Степана, а сама вона з села. Приїхала в місто і майже одразу зустріла Степана. Спочатку він здавався таким хорошим. Дарував подарунки, робив усе для Ані. Не дивно, що наївна дівчина, яка мало що знала про стосунки, закохалася в нього.
Він дуже швидко запропонував жити разом, що мало б насторожити Аню, але вона подумала, що він її просто дуже любить.
А потім сталося нещастя. Згорів їхній будинок у селі, і загинули батьки Ані. І залишився тільки Степан. Ось тоді він і відчув свою владу. Було так легко підкорити людину, у якої вже нічого не залишилось. Людину, для якої ти став цілим світом.
Скандали й насильство не почались одразу. Спочатку Степан тиснув морально, вимагав, щоб все було так, як він хоче. А коли Аня залишилася вдома в декреті і перестала працювати, він почав вихлюпувати свою злість на повну. Він знав, що вона і маленька дочка повністю залежні від нього. Тому він заборонив Ані виходити на роботу, бо так було легше її контролювати.
І Аня мирилася з усім цим, навіть звикла так жити. Поки в їхньому житті не з’явився супергерой на ім’я Роман, який став на її захист. Їй здавалося, що ніхто й ніколи не допоможе. І вона була дуже вдячна Роману, адже Степан справді став стриманішим. Роман сильно його налякав.
Але потім все повернулося на круги своя. Через місяць після того випадку Аня вирішила протистояти Степану. Вона заявила, що вийде на роботу, на що він їй заборонив. Але вона не відступила і сказала, що він не має права її обмежувати.
І тоді Степан втратив контроль. Він почав бити Аню, кричачи, щоб вона більше не перечила йому.
Він забув про доньку. І взагалі часто її не помічав. А Оля була надзвичайно розумною для свого віку і ще тоді зрозуміла, що новий сусід може їх захистити.
Вона тихо вийшла з квартири і почала стукати в двері сусідів. На щастя, Роман був удома.
Він одразу все зрозумів по заплаканому та наляканому обличчю Олі.
Роман попросив дівчинку залишитись у нього, а сам побіг рятувати її маму.
Якби не Роман, Степан, мабуть, убив би свою жінку. І коли Роман відштовхнув його і кілька разів вдарив, Степан злякався. Він розумів, що це може погано для нього закінчитись.
Роман знав, коли треба зупинитись. Як тільки він побачив, що Степан боїться, викликав швидку та поліцію.
Степана затримали, Аню відправили до лікарні. Роман втішив її, сказав, що піклуватиметься про Олю. І хоч Ані не хотілося залишати доньку з сусідом, іншого вибору не було. А Роман був єдиною надійною людиною в її житті.
Степана посадили за замах на вбивство. Це вже не просто побутові сварки, враховуючи стан Ані. Коли вона оговталася, одразу подала на розлучення. Вона залишилася жити в його квартирі, вийшла на роботу і почала збирати гроші. Розуміла, що колись чоловік вийде з тюрми, і їм з донькою потрібно буде кудись втікати.
Аня була безмежно вдячна Роману. І їй було дуже шкода, коли він поїхав в інше місто. Він фактично врятував її життя.
Перед від’їздом він дав їй свій новий адресу.
— Якщо вирішите все кардинально змінити, приїжджайте, я допоможу.
— Дякую, Ром… Якби не ти…
Роман перебив її.
— Ти впораєшся. У тебе є свій ангел-охоронець, — він кивнув у бік Олі. — І ніколи не дозволяй себе ображати, ти потрібна доньці.
Роман поїхав, а незабаром зустрів свою любов і одружився. Аня також переїхала в інше місто. Вона не хотіла, щоб щось нагадувало їй про минуле.
Оля, навіть коли підросла, все одно пам’ятала дядька Рому. І коли вона з кимось дивилася фільм про супергероїв, завжди говорила, що вони справді існують.
