Автомобіль ГАЗ-24 «Волга» вже давно має статус класики і сьогодні часто стає бажаним експонатом у колекціонерів. Водночас у цієї моделі було чимало слабких місць, про які добре знали її власники. Багато недоліків проявлялися не одразу, а лише під час щоденної експлуатації. Окремі ж проблеми були закладені ще на етапі проєктування, тому повністю усунути їх неможливо навіть зараз.
Насамперед водії нарікали на невдалу компоновку кузова. Прагнучи надати автомобілю більш стрімкого та сучасного силуету, конструктори помітно зменшили його висоту. У результаті салон виявився тіснішим, а огляд із місця водія — значно гіршим. За тодішніми нормами «сліпа» зона перед капотом не мала перевищувати восьми метрів, однак у «Волги» вона сягала приблизно 9,5 метра. Підняти сидіння для кращого огляду теж не вдавалося — водій одразу впирався головою в стелю.
Не менш суперечливим рішенням став багажний відсік. Хоча зовні він виглядав великим, реальний корисний об’єм суттєво зменшувався через розміщений під підлогою паливний бак і незручно встановлене запасне колесо. До того ж мала висота та значна довжина багажника ускладнювали доступ до речей біля передньої стінки. Навіть конструкція заливної горловини паливного бака була далекою від ідеалу й нерідко створювала проблеми під час заправки.
Двигун ГАЗ-24 також мав свої особливості. Для його виготовлення застосовували менш стабільне лиття під тиском, через що силовий агрегат був більш чутливим до температурних деформацій і погано переносив перегрів. Конструктивні недоліки картера або порушення герметичності — особливо під час активної їзди на високих обертах — призводили до інтенсивного витоку мастила. Олива швидко вкривала сам мотор, підкапотний простір і навіть днище автомобіля.
Коробка передач теж викликала чимало зауважень. Передаточні числа були підібрані не надто вдало: перша передача виявилася занадто «короткою», тоді як друга — надмірно «довгою». Під час рушання з місця зчеплення могло працювати з вібраціями. До того ж тросовий привід акселератора був схильний до розтягування та появи люфтів, а в гірших випадках міг заклинити або навіть вискочити зі своєї оболонки.
У підсумку ГАЗ-24 «Волга» залишився автомобілем із яскравим характером: солідним, упізнаваним і статусним для свого часу, але далеким від зразкової ергономіки та зручності керування. Саме ці особливості й робили його водіння непростим випробуванням для багатьох власників.
