За годину після реєстрації шлюбу Іван усвідомив, що поспішив.
Коли Маша повідомила йому, що чекає на дитину, Іван, як порядна людина, впевнено заявив, що готовий одружитися. Він навіть особливо не вагався, коли говорив це.
Та й що тут було обмірковувати? Він давно для себе вирішив: якщо вже так сталося, то йому буде значно краще з Машею та дитиною в її двокімнатній квартирі, ніж одному на ліжку в гуртожитку заводу.
І ось весілля відбулося. Здавалося, що все йде, як треба. Але життя внесло свої корективи. Тиждень тому Іван випадково купив у супермаркеті лотерейний квиток, і саме він приніс головний виграш. І треба ж було такому трапитися – про це він дізнався через годину після розпису в РАЦСі.
Тепер перед Іваном постав вибір:
— Сказати Маші правду і розділити з нею радість перемоги.
— Залишити гроші лише собі.
Настрій святкування зіпсувався миттєво.
Зваживши всі варіанти, розглянувши ситуацію з різних боків, Іван обрав другий варіант. І його можна зрозуміти. Величезна сума, а разом з нею й необмежені можливості, могли б закрутити голову будь-кому.
Він переконав себе, що не винен у тому, що сталося. Так просто склалися обставини, що виявилися сильнішими за нього.
Однак слід зазначити, що Іван не одразу прийшов до такого рішення. Спочатку в нього відбулася серйозна внутрішня розмова із самим собою.
Він не уникав неприємних запитань. Головне з них зводилося до простого: а навіщо йому тепер Маша, якщо в нього є все без неї?
Відповідь була проста й жорстка: Маша йому більше не потрібна. Тим більше, незабаром у неї народиться дитина!
Чи думав він про те, щоб поділитися з Машею виграшем? Звичайно, думав. Він же не якийсь монстр, а людина!
Розмірковував і вирішив: якби Маша була його дружиною на той момент, коли він купував квиток, тоді, звичайно, він би поділився. Але ж вона тоді була йому ніхто! Це означає, що виграш можна спокійно вважати його особистим майном, придбаним до шлюбу. А отже, він належить тільки йому, і більше нікому.
Ця думка міцно закріпилася в його свідомості, і він ухвалив остаточне рішення: ділитися з Машею він не буде.
Усі ці думки роїлися в голові Івана просто під час святкування весілля. Чим більше він над цим замислювався, тим більше розумів, що поспішив. Потрібно було почекати.
Він сидів за святковим столом, похмуро дивився на Машу і все чіткіше усвідомлював: справа не тільки в грошах, яких вистачило б на кілька квартир у центрі столиці. Головне – він нарешті зрозумів, що не кохає її. Більше того, ніколи не кохав!
І тому не дивно, що наступного дня після весілля Іван, як чесна людина, сказав Маші, що йде від неї. У гуртожиток.
На всі її запитання він відповідав одне й те саме: він її не любить, ніколи не любив, а одружився лише з жалю, щоб дитина народилася в шлюбі.
Іван зібрав свої речі в рюкзак і пішов.
Проте за кілька днів він передумав і захотів повернутися до Маші.
Що ж трапилося? Що змусило його так різко змінити рішення?
Річ у тім, що рюкзак (той самий, з яким Іван пішов від Маші), в якому (окрім інших речей) був надійно захований виграшний квиток, зник. Його вкрали в гуртожитку. У першу ж ніч після повернення Івана туди.
Виявивши зникнення, Іван зрозумів, що в нього залишився лише один вихід — іти до дружини (поки не пізно) і благати про прощення.
Він так і зробив. Прийшов до Маші, благав вибачити, обіцяв, що такого більше не станеться.
Але Маша не пробачила його, не повірила обіцянкам і назад не пустила. Ба більше, сказала, що, коли народиться дитина, подасть на розлучення при першій нагоді.
Минуло три місяці.
У Маші народився син. А незабаром їй зателефонувала жінка й повідомила, що знайшовся її рюкзак. Той самий, що зник у гуртожитку разом із речами Івана.
Чому подзвонили саме Маші? Все просто.
Річ у тім, що рюкзак, з яким пішов Іван, належав Маші. На ньому були вказані її ім’я та телефон. А той, хто вкрав рюкзак у гуртожитку, витягнув з нього всі потрібні речі, а сам рюкзак викинув.
Жінка, яка знайшла рюкзак, вибачилася, що не повідомила раніше. Пояснила це тим, що мала проблеми зі здоров’ям.
Маша подумала, що Іван сам викинув рюкзак, коли він йому більше не знадобився. Загалом, і їй цей рюкзак був не потрібен, і вона могла б від нього відмовитися. Але не хотіла засмучувати чесну жінку, яка не полінувалася, підібрала рюкзак і зателефонувала їй.
Маша попросила маму побути з дитиною, а сама викликала таксі й поїхала за рюкзаком.
Коли ж вона повернулася додому та хотіла випрати рюкзак, помітила, що з внутрішньою кишенею щось не так. Вона була якось дивно пришита. Це викликало в Маші цікавість.
Вона відпорола кишеню й… витягла загорнутий у поліетилен лотерейний квиток.
Перевірила його й…
Усе зрозуміла.
