Коли Нюша заявила, що записалася на курси самооборони, я вирішив, що в неї, м’яко кажучи, «закипів чайник». Для дівчат її ніжної краси та невагомості єдиний дієвий метод захисту вночі – це чесно віддатися будь-якому першому-ліпшому хулігану, що трапиться дорогою.
Справжні майстри єдиноборств вчать доброзичливості, щоб ненароком не зашкодити кривднику. Кілька років навчання з раннього дитинства, змінена наноструктура кісток для максимальної сили удару, вміння розколювати стопкою цеглу одним махом… Але Нюша вирішила обрати експрес-курс. І досить швидко в ній прокинулася якась нова, трохи агресивна внутрішня сила. З’явилася зухвала впевненість у собі.
Секта? Я почав її побоюватися. Ляпнеш щось не те – може підскочити, закрутитися у повітрі й своєю витонченою ніжкою заїхати прямо в ніс.
Втім, за її розповідями курси виглядали досить практично. Більше вчили не битися, а правильно оцінювати ситуацію, уникати небезпеки, вчасно тікати. Далекоглядності – «якщо ти опинилася в підземному переході вночі наодинці з групою гопників, то фатальну помилку ти зробила ще раніше». А родзинкою цього тренінгу стали прийоми, заборонені будь-якими правилами боїв без правил.
Наприклад, навіть досвідченого «качка», що провів роки в спортзалі, можна швидко зупинити одним точним ударом по найболючішому місцю. У дівчат тут безумовна перевага. Що яйця? «Та зайвий елемент у більшості видів бою».
Я сміявся. А потім із Нюшею сталося ЦЕ…
Яку вона зустріла у всеозброєнні.
Вийшовши пізно ввечері з метро, Нюша раптом згадала, що так і не переклала ключі з зовнішньої кишені пальта до внутрішньої, як наказувало їй нове Вчення. Перевірила – а ось і будь ласка, ключів немає! У внутрішній кишені – теж! А двері в неї такі, що винести можна, але разом із половиною під’їзду. Запасний комплект ключів є. Але, звісно ж, він у шафці… всередині квартири. Засідка! Де ночувати?
І тут у ній спрацювали економічні курси самооборони. Швидко прокрутила в голові, коли востаннє мацала ключі в кишені. Точно – перед входом у метро. Значить, витягли всього кілька хвилин тому, прямо в метро. Але який сенс у вкрадених ключах, якщо не знаєш, від яких вони дверей? Отже, злодій спробує простежити за жертвою аж до її квартири. Логічно! А значить, Нюша зрозуміла, що прямо зараз за її спиною йде ОН – той, хто поцупив її ключі й сподівається пограбувати квартиру.
Прислухалася – позаду рівний ритм кроків, на відстані. Вулиця майже порожня. Не озиратися! Швидко звернула в магазин, і на віражі помітила – так, хлопець усе ще плететься за нею. Запам’ятала його прикмети, зробила вигляд, що довго вибирає пляшку коньяку. Якщо це випадковий перехожий – за цей час точно відійде. Вийшла – ні, він стоїть на пристойній дистанції, переминається з ноги на ногу, чекає. Пішла далі – і знову за спиною цей ритм топ-топ.
Страшно. Найгірше, що може статися – напад ззаду. Вирішила діяти і пішла прямо на хлопця. Місія нездійсненна? Відбитися і ще й відібрати свої ключі? Легко, якщо ти відвідувала Курси.
Осяйно посміхнулася. Оцінила суперника – виглядає боязкувато. Він зупинився, моргає. Ще одна посмішка – і пакет із пляшкою коньяку летить йому у висок. Відбив, звісно. Але це був лише відволікаючий маневр. Як вчили! Головний удар – туфлею прямо в… ну, куди треба. Хлопець завалився і завив. Швидко обмацала кишені, вихопила зв’язку ключів, і тут раптом за спиною почула крик:
— Саня! Що ця сучка тобі зробила?!
Із темряви намалювалася туша №2.
Це точно не входило в сценарій самозахисту. Нюша на мить розгубилася, але миттєво скинула туфлі на високих підборах (а було це минулої осені), міцно вхопила їх у руки та кинулася навтьоки, майстерно петляючи вулицями. Позаду чулися важкі кроки двох переслідувачів. І мовчання. А це ще гірше.
Намотавши пристойний кілометраж, вона за поворотом помітила укриття. Кинула одну туфлю вперед. Переслідувачі, не встигнувши зреагувати, пролетіли повз.
Ключі, вирвані у хлопця, до її дверей не підійшли. Свої вона потім знайшла… в сумці. Досі не розуміє, коли і як вони там опинилися.
Тиждень виходила на сусідній станції метро і в той магазин, де купувала коньяк, не заходила. А коли нарешті зайшла, продавчиня радісно вигукнула:
— Попелюшка знайшлася! Ось тобі туфелька і записка!
У записці було написано, що тому хлопцеві вона дуже сподобалася в метро, і він просто пішов за нею, щоб набратися сміливості й познайомитися. Друг приєднався, щоб не заважати «романтичному моменту». А ще він дуже просить повернути ключі… в обмін на її туфлю.
