— «Знову помиї на вечерю», — кривилася невістка. Вона й гадки не мала, що я — таємний суддя на кулінарному шоу, куди вона щойно подала заявку…
— «Ти бідна родичка, знай своє місце», — шипіла свекруха. Вона не знала, що я журналістка і пишу про її «успішну» сім’ю викривальну статтю.
Ранок застав нас на запиленій дорозі, що вела від села. В одній руці я тримала маленьку долоньку Соні, в іншій – легку валізу, набиту не стільки речами, скільки зрадженими надіями.
— На сімейній вечері я мовчки написала на серветці одне слово й простягнула синові. Він зблід і одразу вивів свою дружину з-за столу.
— У тебе все буде добре, дівчинко. Коханою будеш. Дім — повна чаша. Донька у тебе народиться. Тільки ось, — циганка примружилася, — хрещеною у неї буде покійниця. Охрестить дитину. Поруч буде. М е р т в а. Холодна.
— Я випадково почула, як чоловік говорив по телефону: «Їй залишилося недовго». Після цього я перестала приймати пігулки, які він мені давав.
— Свекруха «випадково» замкнула мене в погребі. За годину я вийшла звідти з коробкою, вміст якої змусив її впасти на коліна.
— Глянувши на чек чоловіка з супермаркету, я побачила 2 пачки дитячого харчування. Але ж у нас немає дітей, того вечора я все зрозуміла…
— Дитину ти нагуляла! — заявила свекруха, простягнувши тест, але невістка провчила матір чоловіка раз і назавжди.
© 2025 Лори
Копирование материалов ЗАПРЕЩЕНО