Жінка побачила безхатченка, який замерзав просто неба, і, пожалішавши його, дала ключі від своєї дачі. Але коли приїхала туди без попередження, навіть уявити не могла, що побачить…
«Ти й далі їздитимеш на цьому відрі?» — сміявся чоловік. А вже за рік він продавав своє авто через борги, дивлячись, як я купую «Феррарі» його мрії.
Чоловік висунув ультиматум, але у відповідь я просто позбавила його всього.
Вона не пам’ятала своїх батьків — лише знала, що вони були геологами й загинули в горах…
Збери мої речі, мене чекає моя Світлана, — радів чоловік, ідучи до коханки. Але дружина лукаво усміхнулася…
«Твоє місце — біля моїх ніг, служнице!» — казала свекруха. Після інсульту я найняла їй доглядальницю — жінку, яку вона ненавиділа все життя.
Чоловік привів до дому молоду дівчину й сказав: «Тепер вона тут господиня». Я кивнула й простягнула їй чорний конверт.
Свекруха завжди називала мене «селючкою». Вона втратила дар мови, коли в своєму родовому маєтку її зустріла я — нова господиня.
Чоловік принизив мене перед усіма за вечерею, але у відповідь я лише посміхнулася і простягнула йому чорну коробку з подарунком усередині…
© 2025 Лори
Копирование материалов ЗАПРЕЩЕНО