— Не треба мені дзвонити, сина немає, і нічого нас більше не поєднує! — жорстко промовила свекруха, коли Катя зателефонувала їй.
Розлучилася з чоловіком у травні. Пішов, грюкнувши дверима, до тієї, що «молодша і красивіша». Але це вже дрібниці.
Світлана дуже важко переживала розлучення. Вона щиро кохала чоловіка і навіть подумати не могла, що він зрадить — ще й із її найкращою подругою. Так за один день вона втратила двох найдорожчих людей у своєму житті.
Я доглядала за старенькою, яка ставилася до мене, як до сміmmя, але її заповіт вразив мене до сліз.
– Продаси квартиру, а гроші поділимо. Ти ж не бідуєш! – на сороковий день свекруха з’явилася не з підтримкою, а з претензіями…
-Пробач мені, Елю, але я ще молодий, здоровий чоловік. У мене є свої потреби, — Віктор ховав очі в підлогу, — мені потрібна повноцінна жінка. А ти, вибач, вже ніколи не будеш такою. Пробач! Квартиру я залишаю тобі, я ж не якийсь там покидьок!
Антон повертався додому пізно ввечері. У руках — сумка з речами. З тим, із чим пішов пів року тому від дружини, з тим і повертався. Додому! Як там, напевно, затишно.
З новою секретаркою Леночкою ніхто з колег не поспішав зближуватися. — Мдаа… Цю кобuлу директор явно не для роботи завів, — протягнула гостра на язик Наталя після несподіваного знайомства з Леночкою.
— Яка вагітність у сорок один рік! — кричав на Настю чоловік. — У твоєму віці вже бабусями стають.
© 2025 Лори
Копирование материалов ЗАПРЕЩЕНО