— «Ти маєш звільнити житло», — сказала свекруха, не підозрюючи, що її син переписав на мене всю нерухомість.
Вона працювала на кухні престижного ресторану.
— Татку, я буду їсти зовсім трішки. Не віддавай мене в дитбудинок, — благала дівчинка, витираючи сльози…
Сліпа травниця з глухого села втратила дар мови, коли до неї привезли згасаючого чоловіка…
— «Ти зобов’язана утримувати мою матір до кінця її днів», — наказав чоловік, не підозрюючи, що мати давно вирішила позбавити його спадщини.
— «Це чужа кров. Я навіть знати не хочу його імені», — суворо вимовила свекруха…
— «Ти надто бідна для нашого кола», — заявила золовка, не знаючи, що я купила компанію, де вона працює секретаркою.
— Ти — нікчемна жебрачка, — виплюнув він на увесь зал. Але вже за кілька хвилин усі присутні аплодували мені стоячи…
Покоївка пожаліла сирітку й нагодувала його, поки господарів не було вдома. Коли ж повернулися багатії — не повірили власним очам…
© 2025 Лори
Копирование материалов ЗАПРЕЩЕНО