Збери мої речі, мене чекає моя Світлана, — радів чоловік, ідучи до коханки. Але дружина лукаво усміхнулася…
«Твоє місце — біля моїх ніг, служнице!» — казала свекруха. Після інсульту я найняла їй доглядальницю — жінку, яку вона ненавиділа все життя.
Чоловік привів до дому молоду дівчину й сказав: «Тепер вона тут господиня». Я кивнула й простягнула їй чорний конверт.
Свекруха завжди називала мене «селючкою». Вона втратила дар мови, коли в своєму родовому маєтку її зустріла я — нова господиня.
Чоловік принизив мене перед усіма за вечерею, але у відповідь я лише посміхнулася і простягнула йому чорну коробку з подарунком усередині…
Колишній чоловік із новою дружиною вирішили відібрати мій дім після смерті батька. Але прорахувалися…
Після похорону чоловіка мій син вивіз мене на лісову дорогу і заявив: «Тут твоє місце».
«Ти — порожнє місце!» — кричав чоловік, подаючи на розлучення. Я мовчки поклала на стіл дві папки, після цього він заплакав, як дитина.
Чоловік вигнав мене на вулицю з двома дітьми, але тільки б ви бачили його обличчя, коли я згодом купила його квартиру та машину, залишивши його ні з чим.
© 2026 Лори
Копирование материалов ЗАПРЕЩЕНО