– Ти повинна встигнути спекти торт, день народження мого чоловіка вже завтра. Невже забула? – з обуренням дорікала Аллі її троюрідна сестра Настя.
– А ми хіба домовлялися? Тебе немає у списку моїх замовників, – задумливо відповіла Алла, гортаючи свій блокнот-щоденник.
– Хіба родичі повинні ставати в чергу? – усміхнулася Настя. – Я серйозно, Алло, зараз скину фото дизайну торта. Потрібен великий, кілограми на три, і ще коробку тістечок для дітей.
– Це коштуватиме вісім тисяч, – відповіла Алла. – Але я все одно не зможу його зробити. У мене вже є чотири замовлення на завтра, і сьогодні весь день розписаний буквально по хвилинах.
– Відмови не приймаються, – весело засміялася Настя. – Родина передусім. О котрій мені завтра приїхати за тортом? Сподіваюся, до полудня він буде готовий? Чао!
Вона швидко завершила дзвінок. Алла спробувала написати чи якось ще зв’язатися з сестрою, але за пів години припинила ці марні спроби — та вперто не відповідала. Настя завжди була такою — нахабною, впевненою, що інші існують лише для того, щоб задовольняти її потреби.
Алла зітхнула й узялася за виконання поточних замовлень. Вона не любила працювати в поганому настрої, але вибору не було. Лишалося сподіватися, що кондитерське мистецтво, яке вона, будучи бухгалтером за освітою, опанувала три роки тому в декреті, усе виправить. Випікати вона любила завжди, але не очікувала, що це стане її професією.
За ці три роки Алла досягла успіху як домашній кондитер. Її вироби користувалися попитом, вона вела групи в соцмережах, створювала справжні солодкі шедеври. Друзі й рідні також замовляли в неї торти, але більшість з них розуміла, що інгредієнти мають свою ціну, і хоча б частково компенсували витрати. Та й замовляли заздалегідь, за кілька тижнів до події.
Але тільки не Настя. Алла з жахом пригадала, як рік тому вже потрапила в подібну ситуацію з троюрідною сестрою. Тоді вона збиралася у відпустку, усі замовлення виконала й повідомила у соцмережах, коли повернеться. Та Настю це не зупинило. Ввечері перед від’їздом вона увірвалася в квартиру Алли й почала голосити:
– Виручай, сестро, невмілий кондитер зіпсував торт до дня народження Алешеньки, мені терміново потрібен новий!
– Настю, я не можу, – відповіла Алла. – Всі кухонні прилади вже прибрані, і загалом я не планую нічого готувати до повернення.
– Діставай назад! Твоя мама сказала, що ти все зробиш! – раптом закричала Настя. – Алешенька не може залишитися без торта! Його висміють діти, це ж комплекси на все життя!
– Купи готовий, зараз багато красивих і смачних варіантів, встав декор – і буде ексклюзивний торт. Діти не помітять різниці, – порадила Алла.
– Як це?! – округлила очі Настя. – Своїй Олесі, мабуть, куповані торти не береш? А моєму Алеші, значить, підійде маргарин і пальмова олія?!
– Настю, мені справді ніколи, – благала Алла. – Чемодан ще не зібраний, а вранці літак.
– Ось як ти ставишся до родини! – заголосила Настя й швидко набрала номер у телефоні.
А потім закричала у трубку:
– Тітко Галь, Алка сказала, що нічого робити не буде! Та й на ваші прохання їй начхати! Я тут її мало не на колінах благала, а вона!..
Після цього простягнула телефон Аллі. І та ще пів години вислуховувала лекцію про важливість допомоги родині. Сперечатися з мамою було марно. А в разі скандалу вона б особисто приїхала і змусила Аллу спекти той злощасний торт, але вже під тиском докорів та нарікань.
Алла поклала слухавку й поглянула в тріумфуюче усміхнене обличчя Насті. Вона зітхнула й попередила:
– Приїжджай о восьмій ранку, інакше я запізнюся в аеропорт.
– Звісно, без питань, дякую! – весело відповіла Настя й жваво почала обговорювати дизайн торта, ніби нічого не сталося.
Вранці Алла чекала марно. Троюрідна сестра не з’явилася ані о восьмій, ані о пів на дев’яту. Лише о десятій, з позіханням, вона нарешті прийшла. На докори Алли Настя відповіла, що через сварку не могла заснути, от і проспала будильник. До того ж, їй не сподобалося виконання торта і декор, який вона ж сама й обрала напередодні.
В результаті Алла запізнилася в аеропорт, довелося купувати інші квитки, домовлятися з готелем. Чоловік сердився, донька плакала. І тоді Алла вирішила, що востаннє погодилася допомогти Насті. До речі, грошей за торт або хоча б за продукти сестра так і не запропонувала. Ба більше, на святкування їх навіть не запросили — навіть формально.
Повернувшись з відпочинку, Алла сказала матері:
– Більше не відправляй до мене Настю і нічого їй не обіцяй.
– Чому ти так розсердилася? – здивувалася Галина Володимирівна. – Вона ж наша родичка. Сьогодні ти допомогла їй, завтра вона тобі.
– Твій торт обійшовся мені занадто дорого, мамо, – різко відповіла Алла. – У 18 000 гривень.
– Що, продукти так подорожчали? Що це за інгредієнти такі – із чистого золота?
– Вартість квитків на літак, – пояснила Алла. – А ще – мій неоплачений робочий час. Настя навіть не думала платити. Вона, мабуть, вважає мою роботу просто хобі.
– А хіба не так? – посміхнулася мати. – Яка це професія – кондитер? От бухгалтером ти була – не соромно сказати людям. А твої кулінарні експерименти я при знайомих навіть не згадую. Взагалі, дивно, що у тебе є замовлення. І ти не могла спекти простенький торт для сестри?
– Простенький? – вигукнула Алла. – В три яруси, з декором і різними начинками?! Ну, знаєш, мамо, якщо це так легко – наступного разу робіть самі!
Вона припинила безглузду суперечку, зрозумівши, що мати явно підтримує троюрідну сестру, а її роботу вважає несуттєвою.
Але невдовзі Настя знову з’явилася в її житті з черговим вимогливим замовленням – їй терміново потрібен торт. Про плани Алли вона навіть не питала. Увечері жінка поділилася цим із чоловіком, і Сергій дав їй пораду:
– Просто не відповідай і все. Ти нічого не обіцяла.
– Завтра почнеться справжній цирк, – сумно зітхнула Алла. – З дому не вийдеш. Ти ж знаєш, яка вона настирлива.
– Нічого страшного, витримаємо. Відключи телефон, залиш тільки мої повідомлення. А доньку в садок і назад я сам відвезу, – запропонував Сергій.
– А що з клієнтами? Вони ж приїжджають протягом дня…
– Значить, будь готова до оборони. Або просто поїдь з дому, нехай дзвонить і стукає, скільки хоче. Я залишу тобі машину.
Наступного дня Алла без поспіху виконала замовлення клієнтів, все встигла до обіду, ретельно запакувала торти й тістечка. Потім вона зателефонувала всім замовникам і запропонувала доставку. Її сервісом були дуже задоволені. Алла спокійно покинула будинок, кілька годин їздила містом, потім прогулялася парком і повернулася додому.
Там, біля дверей, чекали троюрідна сестра, мати та молодий чоловік у поліцейській формі. Побачивши Аллу з ключами, правоохоронець полегшено зітхнув:
– Ну ось, як я і казав, господиня жива, злочину немає. Відкривати двері не доведеться.
Промовивши це, він швидко пішов сходами вниз.
– Ти що, з глузду з’їхала? – закричала Настя. – Віддавай мій торт, у нас часу немає!
– Про який торт ти говориш? – спокійно запитала Алла. – Всі сьогоднішні замовлення я вже віддала. Я вільна, як пташка.
– Що за дурниці?! Де торт для мого чоловіка? Я ж тобі вчора скинула дизайн і всі вимоги! – продовжувала кричати Настя.
– А я хіба погоджувалася його пекти? – іронічно поцікавилася Алла. – Чи, може, ти внесла передоплату?
– Які ще гроші, ми ж рідня! – обурилася сестра. – Гості вже збираються, віддавай торт без зайвих балачок!
Проте Алла без жодних пояснень відчинила двері, зайшла до квартири й зачинилася зсередини, залишивши за порогом і матір, і розлючену Настю. Ті ще якийсь час грюкали у двері, сипали прокльонами, поки сусідка не пригрозила викликати поліцію за порушення громадського спокою.
Відтоді Настя з Аллою не спілкується, називаючи її невдячною родичкою. Ба більше, вона навіть пише негативні відгуки про торти сестри. Але вся ця «антиреклама» не має жодного ефекту. Аллу добре знають як чудового кондитера, і потік замовлень тільки зростає. А Настя нехай шукає інших наївних людей, готових виконувати її примхи задарма.
