– Нікіто, скільки ще мені тебе дзвонити? Чому ти не відповідаєш на дзвінки? – суворо запитала мати, коли син нарешті відповів лише на її третій дзвінок.
– Я зайнятий! – відповів Нікіта. – Я ж на роботі, і ти це прекрасно знаєш!
– І що з того, що ти на роботі? Матері ти повинен відповідати одразу! І байдуже, чим ти там зайнятий!
Нікіта ледве стримався, щоб не сказати щось різке. Утримався лише через те, що не хотів, аби мати почала його «бомбити» дзвінками до кінця дня.
– Що ти хотіла? – холодно запитав він у матері, Аліни Петрівни.
– Ми всією родиною святкуватимемо Новий рік у нас вдома! Мені треба, щоб завтра твоя дружина приїхала зранку, допомогла мені з приготуваннями й прибиранням! Сама я не встигаю!
– Вона не приїде, мамо, – відповів Нікіта. – Ольга завтра працює, так само, як і я! До речі, ми з Олею вирішили, що цього року святкуватимемо удвох, у себе вдома. Ми хочемо провести свято як сім’я.
– Як це – самі? – обурилася мати. – Ми щороку святкуємо всі разом! Це наша традиція! Приїде сестра, брат, усі зі своїми родинами. А ти що, виняток?
– Мамо, я передзвоню тобі пізніше. Зараз я працюю, і сперечатися немає часу, – різко сказав Нікіта й завершив розмову.
Поставивши телефон на вібрацію, він готувався до того, що мати не зупиниться. І справді, буквально через хвилину вона знову почала дзвонити. Але Нікіта вирішив ігнорувати всі виклики.
Коли зрозуміла, що син не відповідатиме, Аліна Петрівна зателефонувала невістці.
– Ольго, мені треба з тобою серйозно поговорити! – почала свекруха.
– Аліно Петрівно, я зараз зайнята, зателефонуйте пізніше, – коротко відповіла Ольга й одразу завершила розмову.
Знаючи, що дзвінки не припиняться, Ольга також вимкнула звук на телефоні.
– Які нахаби! – бурмотіла Аліна Петрівна, дивлячись у вікно. – Свято своєю сім’єю хочуть відзначити! Ну, я вам влаштую!
Вечірня розмова
Близько шостої вечора Нікіта зателефонував матері. Вона відповіла миттєво.
– Слухай мене уважно! – одразу почала вона. – Своє «сімейне свято» відзначатимете в інший час! А завтра твоя Ольга має бути у мене вдома зранку! Ти мене зрозумів?
– Мам, я ж сказав: вона працює! І ще раз повторюю – ми на Новий рік не приїдемо! Особливо після твоїх слів про «невиховану нахабу»! У нас свої справи, і задовольняти твої примхи ми не будемо. Усе! До зустрічі в наступному році!
Нікіта завершив розмову, але мати продовжувала дзвонити. Спершу він скидав виклики, а потім відповів.
– Успокоїлася? – запитав він.
– Слухай мене… – почала мати, але син знову завершив розмову.
Через деякий час Нікіті зателефонував старший брат.
– Нікіто, це правда, що ти грубо розмовляєш із мамою? – суворо запитав Олександр.
– Саню, передай мамі: я не її слуга! У мене є своя родина, і ми хочемо провести свято по-своєму. Сподіваюся, питання закрито.
Урешті-решт, родина Нікіти змирилася з його рішенням. Нікіта й Ольга насолоджувалися святом удвох, без зайвих суперечок і сварок.
