- Денисе, я сьогодні поїду в центр і хочу зустрітися з тобою! У мене до тебе важлива розмова! – сказала Світлана Валеріївна своєму молодшому сину телефоном.
- А де ми зустрінемося, мамо? Я, між іншим, цілий день на роботі! – відповів Денис.
- Ти ж на обід усе одно виходиш! Давай зустрінемося в якомусь кафе поруч із твоїм офісом і поговоримо! – наполягала мати.
- Я зазвичай обідаю в офісі, і в мене немає часу ходити по кафе! Скажи одразу, про що хочеш поговорити. Якщо це знову про Віталія, то я навіть слухати не буду і час витрачати теж!
Світлана Валеріївна ненадовго замовкла, обдумуючи, як вмовити сина. Потім сказала:
- Ні, це не про твого старшого брата! Мені треба обговорити з тобою дещо інше!
- А що саме? Кажи одразу, бо маю ще п’ять хвилин на розмову!
- Денисе, це не телефонна розмова! Давай я приїду, подзвоню тобі, і ми зустрінемося. Поруч із твоєю роботою є непогане кафе, поговоримо там.
- Добре! – нехотя погодився Денис. – Тільки, мамо…
- Я зрозуміла тебе! Все, до зустрічі! – швидко відповіла мати й завершила розмову.
Денис із хвилину дивився на телефон, а потім відклав його. Він уже знав, що ця розмова стосуватиметься його брата, про якого він не хотів навіть чути.
Раніше
Декілька років тому, коли Денис повернувся з армії й шукав роботу, його старший брат Віталій, який досі жив із батьками, поставив йому ультиматум:
- Або ти платиш за проживання, або я тебе викину з дому!
Денис подумав, що це жарт, і не сприйняв слова Віталія всерйоз. Але з роботою було важко. Він звернувся до служби зайнятості, шукав підробітки, і якось пізно ввечері повернувся додому після зміни на складі. На порозі його зустрів брат, трохи напідпитку.
- Ти збираєшся платити за квартиру чи думаєш жити тут безкоштовно? – запитав Віталій.
- Ти серйозно? – Денис навіть не повірив почутому. – Віталію, ти би краще сам на роботу пішов, а не сидів на шиї в батьків!
Брат лише усміхнувся й кинув:
- Ну, ти борзий! Але я тобі покажу!
Коли Денис повернувся до своєї кімнати, Віталій спробував його затримати. Денис, не витримавши, накинувся на брата. Конфлікт завершився тим, що старший брат опинився в лікарні, а Денис — на вулиці.
Сьогодення
Коли Денис зустрівся з матір’ю в кафе, вона одразу перейшла до суті:
- Денисе, я прошу тебе допомогти! Віталію потрібне лікування, але в нас із батьком немає на це грошей!
- Я знав! – Денис розлютився. – Мамо, я вже казав: НЕ БУДУ Я ЙОМУ ДОПОМАГАТИ! Це твій улюблений синок, от сама й розбирайся з ним! Викинь його на вулицю! Він цього заслуговує! А ти далі носишся з ним, як із немовлям!
- Денисе, я розумію, ти злишся. Але це ж мій син, я не можу так із ним вчинити!
- Смішно! А я для тебе хто? Раз ти мене вигнала з дому, то я вже не твій син?
- Що ти таке говориш? Ти ж такий самий син, як і він!
- Серйозно? Щось важко в це повірити! Віталій твій хоч хай гине, а я навіть пальцем не ворухну, щоб йому допомогти! – сказав Денис і встав із-за столу.
На виході він почув, як мати крикнула йому вслід:
- Якщо ти зараз підеш, то більше не син мені!
Денис повернувся, нахилився до неї й холодно відповів:
- Я перестав бути твоїм сином тоді, коли ти вигнала мене з дому. І дякую за нагадування, що я прийняв правильне рішення.
Він пішов і більше не бачився з матір’ю, доки не отримав звістку від батька, що Віталій побив її через відмову дати йому гроші.
Цього разу мати сама викликала поліцію. Вона попросила вибачення у Дениса за все, що сталося. Але відновити їхні стосунки було вже неможливо.
