— Негайно випроваджуй!
— Мамо, познайомся, — Аркадій спокійно ігнорував обурення матері. — Це моя наречена Настя.
— Хто? Вона? — Таїсія Петрівна розсміялася, ледве стримуючи сарказм. — Ти її де, у секонд-хенді підібрав?
— Навіщо ви так одразу? — Настя, побачивши, що її наречений не збирається її захищати, вирішила постояти за себе сама.
— У секонд-хенді потрібні речі продають, а мене він на смітнику знайшов, відмив, одягнув, нагодував.
І за це я його любитиму все життя. А вас, звісно, поважатиму, бо ви виховали такого чоловіка, який не дав померти з голоду і холоду.
Це те, що ви хотіли почути?
Від такого нахабства у Таїсії Петрівни з рук впала шапка.
— Ти ще й хамиш?! — не знаходячи потрібних слів, жінка схопилася за серце. — Аркадію, ти це чуєш?
Син байдужим поглядом подивився на матір, розвернувся і зайшов у квартиру, залишивши жінок самих.
— Ти куди йдеш? Хіба не бачиш, у мене серце прихопило?!
— Викличте швидку, вони допоможуть, — Настя нагло витіснила Таїсію Петрівну за двері й зачинила їх.
Вже хотіла йти до кімнати, але наступила на щось м’яке.
— От біда, шапка… — Настя підняла головний убір, відчинила двері, кинула шапку прямо в Таїсію й знову грюкнула дверима, закривши всі замки.
Рік тому
— Аркаша, тобі час одружитися, зверни увагу на Альону. Гарна, розумна, працьовита, — мати вже кілька років намагалася знайти сину наречену, але він не поспішав.
— Мамо, яка Альона? Ти її без косметики бачила? Повір, краще не дивитися.
Таїсія Петрівна тільки усміхалася. Сина, як цінителя краси, вона виховувала старанно. Але де знайти таку, що відповідала б його вимогам?
Та через пів року Аркадій привів у дім наречену. Побачивши її, Таїсія ледь не впала.
— Це що за жах? — прошипіла вона сину. — Кого ти привів у дім?
— Мамо, це Рита. Ми вирішили жити разом.
— Це ти називаєш красою? — не стримувала емоцій Таїсія. — І хто нещодавно говорив, що Альона без косметики некрасива?
— Мамо, або ти приймаєш мій вибір, або я переїжджаю у квартиру, яку мені бабуся залишила.
— Переїжджай.
Таїсія вирішила перевиховати наречену сина, регулярно приходячи в гості, роблячи зауваження й демонстративно показуючи, як має бути.
— Рито, в тебе руки не з того місця ростуть, але не переживай, я всьому навчу, — з натягнутою посмішкою говорила вона.
Рита терпіла, але це давалося їй дедалі важче.
Одного дня Таїсія влаштувала чергову перевірку порядку та харчування:
— Відтепер ти на дієті. Мені потрібні здорові онуки.
Після цих слів Рита не витримала й розплакалася.
— Ну все, — заявила Таїсія своїй подрузі. — Скоро Рита втече.
— Дивись, сина не втрать, — зауважила подруга.
І справді, через кілька місяців Аркадій запросив матір у гості, щоб познайомити з новою нареченою.
— Мамо, знайомся. Це Настя, — представив її Аркадій.
— Ти жартуєш? Вигнав одну й привів іншу?
Але Настя не розгубилася:
— Не хвилюйтеся, Таїсіє Петрівно, я лише для того, щоб показати вам, як буває, якщо втручатися не туди.
Таїсія зрозуміла, що Аркадій і Рита тепер щасливі разом, а їй краще не заважати.
