Її чоловік Олег був на роботі, а батьки, з якими подружжя планувало зустріти Новий рік, мали приїхати лише через кілька днів.
Олег вирішив нічого не говорити своїй матері про плани з тестем і тещею, щоб вона раптом не приїхала несподівано.
Раптом у двері подзвонили. Софія здригнулася, зрозумівши, що нікого в гості вона не чекала.
Підійшовши до дверей, вона побачила за ними Ольгу Павлівну з валізою в руках.
— Добрий день, невісточко! — тепло посміхнулася свекруха. — Вирішила приїхати трохи раніше, щоб допомогти тобі підготуватися до свята.
— Чесно, я не очікувала вас побачити, — розгублено відповіла Софія. — Але, звісно, заходьте…
Ольга Павлівна зайшла до квартири й недбало поставила валізу в передпокої.
— Я знаю, що ви з Олегом хотіли зустріти Новий рік удвох, але подумала, що вам буде легше, якщо я приїду заздалегідь і допоможу з приготуваннями.
— Удвох, — невпевнено повторила Софія, не знаючи, як пояснити, що свекруха не знає про плани на святкування вчотирьох.
Запросивши Ольгу Павлівну на кухню, Софія намагалася впоратися з несподіванкою.
— Не варто було їхати здалеку лише заради цього…
— Мені не важко. Я допоможу, а 31-го грудня зранку поїду. Я вже взяла зворотній квиток, — відповіла Ольга Павлівна.
Софії стало незручно, і вона запропонувала свекрусі залишитися на Новий рік.
— Та я вже квиток взяла, — відмахнулася та. — Змінювати квиток дорого…
— Шкода, мама з татом були б раді вас побачити, — невпевнено сказала Софія.
— Твої батьки? А вони тут до чого? — здивовано запитала Ольга Павлівна.
— Вони приїдуть зустрічати Новий рік разом із нами, — зніяковіло відповіла Софія.
Свекруха здивовано подивилася на неї, і на її обличчі з’явився розгублений вираз.
— Дивно, синок казав зовсім інше, — хмуро сказала Ольга Павлівна.
— Мабуть, він говорив це, коли ми спочатку планували інше, — спробувала виправдати чоловіка Софія.
Однак по обличчю свекрухи було видно, що виправдання не подіяли. Ольга Павлівна посумніла і майже перестала говорити.
О шостій вечора з роботи повернувся Олег. Побачивши в передпокої валізу, він здивовано подивився на дружину, але не встиг нічого запитати: з кухні вийшла Ольга Павлівна.
— Не радий мене бачити? — суворо запитала вона, склавши руки на грудях.
— Чому не радий? — натягнуто посміхнувся Олег.
— А мені здається, що ні! Як так сталося, що свати будуть святкувати з вами, а мене ніхто навіть не запросив? — задала свекруха питання з піднятою головою.
Олег розгубився і не знав, що відповісти. Напружена тиша запанувала в передпокої.
— Нічого сказати? — єхидно запитала Ольга Павлівна. — Все з тобою ясно.
— Чому нічого? Просто ми не планували… саме так вийшло, — Олег почервонів від брехні. — А ти навіщо приїхала? Вирішила нас перевірити?
— Ні. Просто хотіла допомогти Софії з приготуваннями, а 31-го ранку поїхати, — сказала жінка нервово. — Але не дарма приїхала: дізналася, що мені тут зовсім не раді. Скажу більше: невістка до мене більше привітна, ніж рідний син!
Олег насупився, розуміючи, що мати намагається викликати в нього провину. Він пам’ятав її звичку контролювати кожен його крок і вказувати, як треба жити.
Троє стояли мовчки, обмінюючись поглядами.
— Я можу й піти, — сказала Ольга Павлівна, потягнувшись за пальто.
Софія глянула на Олега, мовляв, не можна залишати все так.
— Мамо, давай поговоримо спокійно на кухні, — нарешті сказав Олег. — Я поясню, чому не сказав тобі про сватів.
Троє сіли за стіл, і Олег почав:
— Я боявся, що ти все зіпсуєш. Ти завжди всім незадоволена, нічого тобі не подобається. А мої свати — інші. Вони мене підтримують.
— Вони просто підлизуються! — обурилася Ольга Павлівна.
— Навіть якщо так, мені приємно. А від тебе — тільки критика!
Свекруха зніяковіла й тихо промовила:
— Можливо, я справді була не права. Пробач…
Після цього атмосфера стала трохи теплішою. Софія запропонувала чай і залишила свекруху з сином для розмови. Через півтори години обидва вийшли з усмішками, і Ольга Павлівна вирішила залишитися на свято.
