Висока популярність мопедів у Радянському Союзі мала цілком зрозумілі причини. Передусім вони коштували значно дешевше за мотоцикли, що робило їх доступними для широких верств населення. Крім того, такі транспортні засоби не вимагали багато місця для зберігання.
Завдяки компактним габаритам мопеди без проблем тримали навіть на балконах багатоквартирних будинків. А ще однією важливою перевагою було те, що для керування ними не потрібні були водійські права.
Пропонуємо згадати майже забуті сьогодні, але свого часу надзвичайно популярні моделі мопедів радянської епохи.
Мотовелосипеди В-901 і В-902
Першим серійним мотовелосипедом у СРСР став В-901. Його виробництво розпочалося у 1958 році на Харківському велосипедному заводі.
Цей транспорт мав високу раму, колеса діаметром 26 дюймів і комплектувався двигуном Д-4.
У створенні оновленої версії — В-902 — брали участь інженери як Харківського, так і Львівського велосипедних заводів.
За загальною конструкцією новий мопед був схожий на попередника і використовував той самий силовий агрегат, однак мав і суттєві відмінності.
В-902
Раму зробили нижчою, але водночас значно посилили. Задню підвіску прибрали повністю. Передня вилка спочатку оснащувалася пружинними амортизаторами, а згодом отримала телескопічну конструкцію.
Максимальна швидкість цього мопеда сягала 50 кілометрів на годину.
Серійний випуск моделі В-902 тривав з 1958 по 1962 рік.
МВ-042 «Львів’янка»
Наступною відомою розробкою львівського вело-мотопрому стала «Львів’янка», яку виготовляли у 1962–1963 роках, а пізніше модернізували.
Хоча офіційно модель відносили до мотовелосипедів, за своїми характеристиками вона вже наближалася до повноцінних мопедів.
Уся конструкція була розроблена фахівцями Львівського велосипедного заводу.
«Львів’янка» добре витримувала підвищені навантаження завдяки телескопічній передній вилці та маятниковій підвісці ланцюга.
Одноциліндровий двигун об’ємом 45 кубічних сантиметрів і потужністю 1,2 кінської сили дозволяв розганятися до 40 км/год.
МВ-044 і МП-043
Обидві ці моделі також виготовлялися на Львівському велозаводі й були створені на базі «Львів’янки».
За зовнішнім виглядом вони майже не відрізнялися, однак оснащувалися різними двигунами.
Версія МВ-044 отримала мотор Д-5 потужністю 1,2 к.с., тоді як МП-043 оснащували більш потужним двигуном Ш-51, який розвивав уже 2 к.с.
«Верховина»
У період з 1970 по 1973 роки Львівський велосипедний завод налагодив серійне виробництво мопеда МП-048, відомого під назвою «Верховина-3».
Верховина-3
Ця модель без проблем витримувала навантаження до 101 кілограма. Офіційно вона була розрахована на одного водія, проте на практиці на мопеді часто їздили втрьох.
Двоє розміщувалися на сидінні, а третій — на багажнику. Завдяки двигуну Ш-51 максимальна швидкість «Верховини» досягала 50 км/год.
Верховина-6
Згодом мопед неодноразово модернізували та вдосконалювали.
Протягом кількох років з конвеєра сходили версії від «Верховини-4» до «Верховини-7».
Верховина-7
Починаючи з шостої серії, випущеної у 1977 році, мопеди комплектувалися двигуном Ш-57, розробленим на Ковровському мотозаводі.
Деякі модифікації мали хромовані елементи й коштували дорожче. Саме «Верховину-6» визнали найшвидшим мопедом радянського виробництва.
У 1981 році випуск «Верховини» було припинено, оскільки виробники зосередилися на новіших моделях, ближчих до європейських стандартів.
«Карпати»
По-справжньому легендарною розробкою Львівського мотозаводу став мопед «Карпати».
Його випускали з 1981 по 1997 рік. Хоча він не вирізнявся рекордною швидкістю, модель вважалася однією з найстильніших у країні.
Сьогодні «Карпати» можна побачити як у приватних колекціях, так і в музеях ретро-техніки.
На відміну від попередників, цей мопед уже не мав велосипедних педалей і більше нагадував мотоцикл.
Він оснащувався двигуном V-501, а перемикання передач здійснювалося як на кермі, так і за допомогою ножного важеля.
«Spriditis» і «Рига»
Окрему сторінку в історії радянського вело-мотопрому становлять розробки латвійського заводу «Саркана звайгзне» («Червона зірка»).
Мопед «Спрідітіс» (Spriditis)
У 1958 році було випущено мопед «Spriditis», оснащений 60-кубовим двигуном, створеним за ліцензією чеської компанії «Java».
Втім, модель виявилася невдалою, і вже за два роки її замінила відома «Рига-1».
Рига-1
Перші мопеди «Рига» вирізнялися європейським дизайном і підвищеним комфортом для водія.
У їхній конструкції застосували надійну систему запалювання та якісне освітлення, що зробило ці моделі дуже популярними серед радянських водіїв.
З кожним новим поколінням покращувалися якість збірки та функціональні можливості.
Найлегшою і найкомпактнішою стала «Рига-26», яку без проблем перевозили в багажнику автомобіля.
Міні-мокік «Stella»
Багатьом хлопцям у СРСР добре запам’ятався міні-мокік «Stella» спільного чесько-радянського виробництва.
Перший екземпляр з’явився після того, як у 1987 році Ризький мотозавод уклав угоду із заводом «ZVL-Colarovo», відомим виробництвом мопедів «Babetta».
Серійний випуск «Stella» тривав з 1990 по 1997 рік. Основні деталі виготовлялися в СРСР, а двигуни могли бути як чехословацького, так і чеського походження.
Поєднання сучасного дизайну та високого комфорту зробило цей міні-мокік одним із найулюбленіших серед водіїв.
«Дельта»
У 1986 році на базі популярної «Риги» було створено новий мопед під назвою «Дельта».
Його серійне виробництво організували в Латвії та Чехословаччині, тому версії відрізнялися силовими агрегатами. Чеська модифікація отримала потужніший мотор від «Яви», а латвійська — двигун V-501.
Зовні компактна й стильна «Дельта» важила лише 60 кілограмів і нагадувала невеликий спортивний мотоцикл. Молодь цінувала її за швидкість і зручність у поїздках.
Модернізована версія «Дельта-люкс» мала хромовані деталі та покажчики поворотів.
«Дельта» вважалася справжнім позашляховиком серед радянських мопедів. Водії легко долали складні ділянки місцевості, а завдяки витривалості модель широко використовували у спорті та туризмі.
Легендарні мопеди, що колись колесили просторами Радянського Союзу, після його розпаду були майже забуті.
Сьогодні вони викликають ностальгічну усмішку, а для мільйонів радянських хлопців і юнаків свого часу стали символом дорослішання та гордості.
