— Мені набридло жити зі сmарухою! Хочу молоду дружину! – заявив чоловік…
— Збирай свої речі і йди до матері! Сина я житлом забезпечив, а про себе сама подбаєш! Стільки років просиділа у мене на шиї, дякувати повинна і за це! – грізно відстукував чоловік кожне слово.
Наталія часто моргала, не в силах переварити почуте. Чоловік, здавалось, зірвався з ланцюга. Він нічого толком не пояснив і спочатку просто чіплявся до жінки через кожну дрібницю, а потім раптом почав кричати на неї.
— Міш, з тобою все в порядку? Щось сталося? Ти наче навмисно весь день провокував мене на скандал. Якщо у тебе якісь проблеми на роботі, поділись зі мною – я спробую допомогти.
Наталія відклала в сторону в’язання і з посмішкою подивилася на чоловіка. Вони прожили разом двадцять три роки, і раніше ніяких серйозних скандалів у них не траплялося. Жінка вміла згладжувати всі гострі кути і турбувалася про збереження теплої атмосфери в їхніх стосунках.
— Так чим ти мені допоможеш? Ти навіть зараз сидиш і нічого не розумієш. У мене інша. Може, тепер до тебе дійде? Мені набридло жити зі сmарухою! Хочу молоду дружину! Ти мені кісткою в горлі стоїш. Тепер хоч щось розумієш? Чи будеш робити вигляд, що знову не зрозуміла?…
Слова чоловіка вразили, немов удар молотом. Ніколи раніше він не дозволяв собі сказати таке. Завжди засипав дружину компліментами, казав, яка вона в нього красива, а тепер раптом вона стала старою? Серце болісно стислося в грудях, і на очі навернулися сльози, але Наталя навчилася стримувати свої емоції, тому майстерно проковтнула образу.
— З цього і треба було починати. Якщо є інша, то йди до неї. Чому ти мене хочеш відправити до матері?
Хоча раніше Наталя і не сперечалася з чоловіком, зараз вона розуміла, що їхні стосунки наближаються до кінця. Якщо Михайло відверто зізнався, що завів іншу жінку і зрадив ту, яка все це час любила його, то далі говорити нема про що. Пробачити Наталя могла б все, але не зраду. На такому предательстві стояв жирний хрест. Той, хто зрадив один раз, зробить це і знову. Наталя ніколи не підозрювала чоловіка, не мучила його вигаданими здогадками і завжди йому довіряла. Друзі навіть заздрили йому, адже кожен мати своїх непорозумінь, а Наталя підтримувала чоловіка в усіх його починаннях. І ось, як це все вийшло.
— З чого це я повинен йти? Це моя квартира. Якщо пам’ятаєш — це я носив гроші в сім’ю, працював, а ти заробляла копійки в своїй бібліотеці. Весь час там просиділа. Ти на цю квартиру не маєш права претендувати. Скажи спасибі, що я тебе не ображав і забезпечив нашому синові подальше життя.
— Ну, спасибі, раз так просиш, — гірко усміхнулась Наталя. — Ти, головне, не забувай, що майно, нажите в шлюбі, все одно буде поділятися пополам. Ти жив зі мною, незважаючи на мою скромну зарплату, значить, тебе все влаштовувало. Я стирала для тебе, готувала… Я турбувалася про тебе, коли ти хворів. Всі ці речі, ти думаєш, не враховуються? Чи дійсно директор великого холдингу настільки дурний, щоб не розуміти таку просту істину?
Михайло помітно розлютився: на його обличчі з’явилися жилки, а руки стиснулися в кулаки. Зробивши крок до дружини, він змусив себе зупинитися, бо міг втратити контроль у будь-яку хвилину.
— Не смій так поводитись, щоб потім не жалкувати про наслідки. Просто збери свої речі і йди з моєї квартири.
— Я буду жалкувати тільки в тому випадку, якщо нічого не зроблю, — пробурмотіла Наталя крізь зуби. — Тому звикай і прийми той факт, що ти нарвався на не ту. Ми прожили більше двадцяти років разом, а ти так і не зрозумів, хто був поруч з тобою? Я багато що могла б терпіти раніше. Старалась усіма силами, не звертала уваги на дрібні непорозуміння та образи. Однак зараз я готова боротися. Не за тебе, а за те, що мені належить за законом. І з цим ти нічого не зможеш зробити. Раз ти вирішив зрадити мене, будь готовий розлучитись з половиною майна. Це не жарти. Я готова поділити з тобою лише квартиру та заощадження, але якщо будеш сильно скупий, то вимагатиму й поділу машини, яку ти так любиш.
Наталя говорила впевнено. Її голос не видавав болю, який зараз кипів у її венах, розтікаючись по них отруйною отрутою. Вона багато що хотіла сказати чоловіку, але не збиралася триматися за дурні надії. Якщо б він не зрадив, багато чого можна було б пробачити і виправити, але тепер уже все скінчено.
— Ось як? Ладно! Давай! Будемо судитися, раз ти так хочеш! Впевнений, що по закінченні нічого тобі не дістанеться. Я найму найкращого адвоката.
Коли він став таким дріб’язковим? Звідки в серці Михайла з’явилося таке презирство до жінки, яку він колись носив на руках? Заявивши, що з Наталею жити не хоче, і що краще зніме номер в готелі, чоловік зібрав необхідні речі і пішов. Можна було б відчути себе переможницею, але який там, коли серце так болить. Наталя заборонила собі плакати. Вона не хотіла дзвонити сину і скаржитися. Вчинила б так тільки в тому випадку, якщо була б готова пробачити чоловіка і бажала б повернути його. Його вчинку немає прощення, тому Наталя вирішила стримувати біль у собі.
Після того, як Наталя зв’язалася з подругою, яка працювала в адвокатській конторі, вони домовились про зустріч. Наталя коротко розповіла про майбутнє розлучення і безцеремонні вимоги чоловіка.
— Нехай хоч десять кращих адвокатів приведе. Суддя стане на твою сторону, бо є закони, які регулюють поділ майна. Можливо, Михайло дійсно вважає, що правий, але це не так. Розподіл відбудеться в будь-якому випадку. А як ти тримаєшся? Ви ж стільки років жили разом. Всі заздрили вашій міцній родині.
— Знаю, але так сталося. Можливо, я була занадто довірлива? Можливо, йому набридла моя турбота? Я вже не отримаю відповідь на це питання, і не хочу. Розбиратися в ситуації має сенс тільки в тому випадку, якщо ти хочеш щось змінити. Я ж не готова його пробачити.
— Розумію тебе. Я б теж ніколи не змогла пробачити зраду. Особливо після всього, що ти для нього зробила. Тут треба було триматися за таку жінку, здувати з тебе пилюку, а він… Не переживай, подруго. Я допоможу тобі з поділом майна.
Наталя розуміла, що їй доведеться поговорити з сином і розповісти про майбутнє розлучення, щоб потім новина не стала для нього ударом. Вони домовились зустрітися в кафе біля університету, де навчався хлопець. Жінка намагалася підбирати слова і не лити бруд на вже колишнього чоловіка. Вона прожила з цим чоловіком більше двадцяти років. Кажуть, що в розлученні завжди винні обидва. Напевно, Наталя почала старіти раніше за чоловіка? Хоча вона й доглядала за собою, стежила за фігурою, але чогось Михайлу все ж таки не вистачило. Нікіта був шокований словами матері.
— Я повинен поговорити з ним як чоловік з чоловіком. Як він посмів змінити тебе на якусь молоду? Мам, він горько пошкодує про це.
— Не вздумай псувати відносини з батьком. Що б у нас з ним не було, він піклувався про тебе. Це не повинно вплинути на вас. Він любить тебе, а наш шлюб…
Нікіта не хотів слухати, як мати виправдовує зрадника. Він не дозволив їй договорити, гнівно подивившись, а потім стиснув її руку і постарався посміхнутися.
— Ти сама розумієш, що просиш мене, мамо? Батько був для мене прикладом раніше. Я йому довіряв, хотів бути таким, як він. Але його зрада перекреслила всі мої уявлення про нього. Батько поводився неприпустимо. Я не збираюся йому пробачати і робити вигляд, що це мене не зачепило. Він більше не буде моїм прикладом. Чому я зможу у нього навчитися? Я вдячний йому за те, що дав мені житло і виховав мене, але через це не буду посміхатися йому в обличчя, приховуючи своє презирство.
Це були сильні слова. Розуміючи, що син правий, Наталя не посміла сперечатися з ним. Михайло дійсно вчинив жахливо. Якщо він втомився від дружини, від стосунків з нею і був упевнений, що вже нічого не змінити, що розмови не допоможуть налагодити хоча б щось у їхньому шлюбі, то він повинен був поступити по совісті — спочатку розлучитися з нею, а вже потім заводити нові романи. Однак він вчинив, як багато інших — спочатку спробував щось новеньке, а потім, раптово набравшись сміливості, спробував забрати все від завжди мовчазної дружини.
Під час бракоразводного процесу Нікіта став на бік матері. Він виступив як свідок і розповів, що батьки однаково вкладалися в родину: хтось більше фінансово, а хтось турботою. На всі доводи та аргументи адвоката Михайла суддя тільки хитала головою, а коли прийшов час винести рішення, вона наказала поділити все майно, нажите в шлюбі.
— Отримаєш ти ці копійки — чи знайдеш ти щастя? І сина проти мене настроїла. Залишишся одна в старості. Будеш беззубою самотньою бабою, — з відразою виплюнув колишній чоловік на прощання.
Хоча було важко чути всі ці слова, Наталя витримала. Вона не збиралася опускатися до рівня чоловіка. Своє вона отримає, а що він там говорить в гніві — це вже його справа. Вона не вважала себе старою чи якоюсь неповноцінною. Дивлячись на себе в дзеркало, вона розуміла, що виглядає чудово в свої роки, і вся життя попереду. Якщо захоче вийти заміж знову, обов’язково зможе зустріти підходящу людину, однак на пута шлюбу її більше не тягнуло. По крайней мере, зараз їй треба було час для прийняття нової реальності, а далі вже буде видно.
Продала квартиру та отримала свою частину належної суми, Наталя купила собі невелику студію. Залишок грошей вона поклала на накопичувальний рахунок під відсотки. Для життя їй багато не потрібно було, але хотілося залишити фінанси на допомогу синові, коли той зустріне свою любов і вирішить одружитися. Наталя намагалася більше не перетинатися з колишнім чоловіком. Їй не було цікаво, як складається його життя. Жінка продовжила працювати в улюбленій бібліотеці, де її душа знаходила спокій. Одного разу вона познайомилася з відвідувачем, який часто приходив, але залишався мало мовним. Микола зізнався, що йому давно подобалася Наталя, але він боявся заговорити з нею, адже на її пальці завжди було обручальне кільце.
— Якщо моє пропозиція прогулятися і познайомитися краще неумісне, то прошу вибачити, — вибачився Микола. — Мені здалося, що ви тепер одна. Кільце зникло, а слід все ще залишився.
Наталя погодилася. Хоча спочатку її стримувала різниця в віці з Миколою, все ж їх об’єднувала любов до книг, тому їй було цікаво дізнатися чоловіка краще.
Життя Михайла складалося зовсім не так, як йому хотілося. Його молода підлегла шукала собі спонсора, але не бажала смиритися з роллю домогосподарки і піклуватися про чоловіка. Вона навіть не збиралася виходити заміж, заявивши Михайлу, що в сучасному світі процвітають вільні стосунки. Михайло все частіше згадував дружину і сина, який перестав спілкуватися з ним. Як же не вистачало того тепла і затишку, що були в квартирі, коли вони збиралися разом за накритим столом. З Наталею навіть просто помовчати було приємно, а ось його нова пасія не викликала таких почуттів.
Через півроку Михайло зрозумів, як сильно він помилився. Він вигнав жінку, з якою планував побудувати нову сім’ю, і захотів повернути Наталю, але… надто пізно зрозумів, що втратив. Наталя вже готувалася заміж. Вона сама не помітила, як спільні інтереси зблизили її з Миколою, але була готова вступити в нові стосунки, і Нікіта схвалював вибір матері. Хлопець не був проти їхніх стосунків і навіть кілька разів сам казав матері, що важливіше не різниця в віці, а родство душ.
Михайло залишився біля розбитого корита. Невільно згадалась йому бабка, що занадто багато вимагала від Золотої рибки, але в такі моменти ліктьові болі можуть бути близькими, а от укуси не чекають.
