Марина поспішала: їй потрібно було встигнути запекти курку до повернення чоловіка з роботи.
Сьогодні у неї був вихідний, і вона вирішила порадувати Віталія. Жінка була щаслива у шлюбі, але одна обставина псувала її радість — часті й несподівані візити матері.
Алевтина Вікторівна вважала, що не повинна попереджати про свій приїзд. Вона з’являлася без дзвінка й змушувала Марину змінювати свої плани на день.
Багато разів через це Марина була змушена скасовувати візити до салону краси.
Одного разу, коли це сталося вдруге, їй натякнули, що незабаром вона може потрапити до чорного списку клієнтів.
Розлючена, жінка зателефонувала матері:
— Мамо, я ж просила тебе попереджати про свої приїзди!
Однак Алевтина Вікторівна тільки недбало усміхнулася й відповіла:
— Доню, що ти вигадуєш? Я ж твоя мама!
Жінка була сильною та владною, звикла, що всі підлаштовуються під неї. Її візити часто закінчувалися тим, що Марина нервувала, а Віталій йшов до іншої кімнати, щоб уникнути нав’язливого спілкування з тещею.
Одного вечора, коли жінка повернулася додому після важкого робочого дня, у двері подзвонили.
— Привіт, люба! — радісно сказала Алевтина Вікторівна, заходячи в квартиру. — Я принесла тобі пиріг!
Марина глибоко зітхнула, вирішивши, що настав час діяти.
— Мамо, будь ласка, вислухай мене уважно, — твердо почала вона. — Ти повинна попереджати нас про свої візити. Ми хочемо мати можливість підготуватися до твого приходу.
— Я до рідної доньки прийшла чи до президента? — обурилася Алевтина Вікторівна, грюкнувши дверима.
Марина зрозуміла, що мати не зрозуміла її слів.
Проте обурення Алевтини Вікторівни тривало рівно тиждень. Після цього вона знову без попередження заявилася в гості.
— Добрий день, дорогі! — сказала вона, але побачивши здивовані обличчя, замовкла. — Що сталося?
— Ти якраз вчасно! — усміхнулася Марина. — Ми з Віталієм збиралися в кіно, але вдома ще багато справ.
— Яких ще справ? — запитала Алевтина Вікторівна.
— У нас зламалася пральна машина, а білизни накопичилося чимало. Тож ти і випереш! — заявила Марина, ведучи її до ванної.
— Ти хочеш, щоб я, літня жінка, прала руками? — обурено перепитала мати.
— А чому ні? Ти ж не попередила про візит, — невимушено відповіла донька.
Мати кілька хвилин мовчала, а потім швидко сказала:
— Ой, я щось згадала! Мені треба подарунок подрузі купити.
І, не чекаючи відповіді, Алевтина Вікторівна зникла за дверима.
Марина зітхнула з полегшенням і розсміялася, побачивши розгублений вираз обличчя чоловіка.
— Думаєш, твій план спрацює? — скептично запитав Віталій.
— Уже спрацював! — впевнено відповіла жінка.
Наступного разу мати зателефонувала і запитала:
— Ви вдома? Можна зайти?
— Сьогодні ні, — спокійно відповіла Марина. — Але завтра приходь до шостої.
З того часу Алевтина Вікторівна більше не приходила без попередження. Тепер їхні стосунки стали теплішими та гармонійнішими, а зустрічі проходили в спокійній атмосфері.
