ГАЗ-21 «Волга» по праву вважають одним із найяскравіших автомобільних символів радянської доби. Просторий салон, м’яка хода й виразний зовнішній вигляд зробили цю модель впізнаваною та бажаною. Водночас під час проєктування інженерам не вдалося уникнути низки прорахунків, через що в процесі експлуатації, особливо на ранніх серіях, проявилися приховані недоліки.
Насамперед перші «Волги» оснащувалися тимчасовим двигуном ГАЗ-21Б потужністю лише 65 к.с., розрахованим на низькооктановий бензин А-72. Це відчутно позначалося на динаміці автомобіля. Навіть після переходу на новіший верхньоклапанний алюмінієвий мотор ЗМЗ-21 його конструкція вже вважалася застарілою, що також обмежувало можливості машини на дорозі.
Початкові модифікації ГАЗ-21 отримали автоматичну гідромеханічну коробку передач. Вона створювалася з орієнтацією на іноземні аналоги, однак виявилася погано пристосованою до умов експлуатації в СРСР. Механічна трансмісія, яка встановлювалася паралельно, мала несинхронізовану першу передачу, тому водієві доводилося користуватися подвійним вижимом зчеплення. До того ж лише три ступені та «довгі» передаточні числа головної пари негативно впливали на розгін.
Ще однією особливістю перших серій стала централізована система змащення шасі. За допомогою спеціального насоса в салоні мастило подавалося тонкими трубками одразу до двадцяти однієї точки підвіски та рульового керування. На практиці така схема виявилася ненадійною: трубки часто ушкоджувалися, ущільнення протікали, залишаючи масляні сліди на дорозі, а ефективність самої системи була низькою.
Серед серйозних недоліків, які зберігалися й у пізніших версіях ГАЗ-21, варто згадати систему освітлення. Задні ліхтарі поєднували функції стоп-сигналу та покажчика повороту в одній лампі, що знижувало помітність сигналів. Крім того, через слабку вентиляцію в холодну пору року скла інтенсивно запотівали, а штатний обігрівач майже не справлявся з цією проблемою.
Також технічні незручності створювало те, що для доступу до масляного піддона двигуна потрібно було знімати силовий агрегат. Генератор постійного струму, яким комплектували автомобіль, теж не відзначався високою надійністю, що додавало клопоту власникам у повсякденній експлуатації.
