Дізнавшись про те, що у сина з’явилась коxaнка, мати, почувши це від близької подруги, не стала зволікати. Телефонні дзвінки залишалися без відповіді, і вона вирішила діяти. Вийшла з роботи раніше та поїхала до нього додому. Ключі від квартири у неї були давно, але вона ними ніколи не користувалась, адже без попередження у гостей у сина не з’являлась.
— Чекаю під під’їздом. Не приїдеш — завтра прийду до тебе в офіс і там поговоримо, — написала вона Сергієві.
Був вівторок. Його дружина Марина мала повернутися пізніше — забирала молодшу доньку з художньої школи. Це був шанс поговорити з сином без свідків.
Коли мати побачила машину Сергія біля будинку, трохи заспокоїлась — боялась, що він проігнорує її повідомлення. Тихо піднялася в квартиру і, не втрачаючи часу, почала розмову.
— Що ти витворяєш? Руйнуєш сім’ю. Сам без батька ріс — подобалося?
— Мамо, не влаштовуй сцен. Це моє життя, моя родина. Я дорослий, сам розберусь. І не треба мені дзвонити посеред робочого дня через дурниці. І не слухай плітки.
— У тебе чудова дружина і двоє прекрасних доньок, — намагалася вона достукатися до нього. — Зраджувати такій жінці, як Марина — це просто негідно.
— Досить мене виховувати. Справлюсь.
— Повторюєш долю батька. Потім жалкуватимеш, та буде запізно. Знай: свою квартиру я залишу Марині й онукам. А ти залишишся без даху над головою.
У цей момент додому повернулась Марина з дівчатками. Розмова урвалась. Внучки привітались з бабусею й пішли до себе.
— Щось трапилось? — здивувалась Марина, побачивши свекруху, яка без попередження приїхала, знаючи, що її не буде вдома.
— Та ні, все добре. Бувала біля торгового центру, вирішила забігти. Дівчатам гостинців купила, — невпевнено пояснила свій візит Тетяна Миколаївна.
— Дякуємо! Навіщо стільки всього? Проходьте на кухню, зараз вечерю приготую.
Марина завжди мала добрі стосунки зі свекрухою. Її батьки жили в іншому місті, тому допомога від свекрухи була дуже доречною, особливо коли діти були маленькими.
Але Тетяна Миколаївна відмовилась залишатися, попрощалась. Це здивувало Марину, і вона звернулась до чоловіка:
— Навіщо мама приїжджала?
— Та ж пояснила — гостинці привезла.
— Щось тут не так. Вона була засмучена. І навіть чаю не захотіла.
— Тобі здалося. Все добре. Давай вечеряти.
Свекруха поїхала додому, вкрай схвильована. Вона щиро любила Марину й обожнювала онучок. І страшенно боялась, що їхня родина може зруйнуватись.
Колись вона була молодою студенткою і по вуха закохалася в одногрупника Дмитра — веселого, харизматичного брюнетa з теплою посмішкою. Свої почуття приховувала, адже він користувався популярністю серед дівчат. Тому, коли він звернув на неї увагу, а згодом запропонував вийти заміж, Тетяна не могла повірити в своє щастя.
Після інституту залишились працювати в Москві, отримали квартиру й почали будувати затишне життя. Жили спокійно, без сварок — все ділили навпіл. Народився син, і Дмитро ще більше поринув у сім’ю. Щовечора купали дитину разом, вкладали спати, мріяли про майбутнє.
Коли чоловік отримав підвищення, став затримуватись на роботі. Зарплата зросла, і Тетяна не заперечувала. Весь побут ляг на неї, але вона справлялась. Син підростав, допомагав по дому.
Подруга попереджала: не давай чоловікові занадто багато свободи — зваблять. Та Тетяна була впевнена в чоловікові. Дарма.
Коли правда вийшла на поверхню, усе обвалилося. Подруга повідомила, що у Дмитра є коханка і вона чекає дитину. Тетяна спочатку не вірила, але сама перевірила — приїхала за вказаною адресою і застала чоловіка в чужій квартирі посеред робочого дня. Ніякі пояснення вже не мали значення.
Він просив пробачення, клявся в любові, не погоджувався на розлучення. Але вона не змогла пробачити. Викреслила його з життя, викинула всі спогади. Більше заміж не вийшла, всю любов віддала синові, прагнучи виховати його справжнім чоловіком.
Сергій виріс копією батька — зовнішністю, характером, манерами. Коли привів додому наречену, Марину, Тетяна одразу прийняла її, відчула, що ця дівчина — щира. Вона благословила їхній союз:
— Сину, ти зробив правильний вибір. Бережіть одне одного. Я щаслива бачити вас разом.
Молоді вирішили жити окремо, а Тетяна Миколаївна пообіцяла підтримку. І дотрималась обіцянки.
Коли дізналася про зраду Сергія, була розгублена. В голову навіть прийшла думка подзвонити колишньому чоловіку, попросити поговорити з сином, але не змогла — не хотіла знову мати справу з тим, хто зрадив її. Замість цього стала частіше приїжджати в гості, дарувала квитки в театр, аби молоді проводили час удвох, няньчила онучок.
У родині наче все налагодилось, але подруга знову наполягала:
— Досить бігати за сином. Подумай про себе. Скільки можна бути самотньою? Тобі потрібен чоловік.
— Який чоловік на пенсії?
— А Іван Петрович? Чудовий чоловік. Он як на тебе дивиться!
Іван жив у сусідньому під’їзді. Часто зустрічались по дорозі, допомагав у господарстві. Подруга почала організовувати спільні вечори, поступово вони з Іваном зблизились, навіть разом їздили на риболовлю. Було приємно, спокійно, затишно.
Через пів року Тетяна дізнається: Сергій їде у відпустку сам. Почала розпитувати Марину:
— Чому не їдеш з ним?
— Не можу, не виходить.
— Як це? Коли сім’я — відпочивати треба разом. Якщо робота заважає — кидай її.
— Сергій поїде на тиждень, а я не можу змінити графік. У мене важливий період.
— Я з онучками побуду, не хвилюйся. Їдь із чоловіком.
— Не треба, Тетяно Миколаївно. Нехай відпочине. У нього був важкий рік.
Сергій заспокоював:
— Усе добре, їду лише на тиждень. Тобі краще подумати про свій відпочинок.
У день від’їзду Марина таємно поїхала на вокзал. Сховавшись, побачила, як Сергій зустрічає молоду жінку і разом заходять у вагон. Сфотографувала їх, включно з ніжним поцілунком.
Вона давно підозрювала зраду, але тепер мала докази. І хоч було боляче, не здивувалась. У неї вже був інший — колега Олег, спокійний, надійний, скромний. Марина відчула з ним упевненість. Коли Сергій сказав, що поїде один — вона навіть зраділа.
Наступного дня Марина надіслала чоловікові фото й написала, що подала на розлучення. Це була неправда — просто перевірка. Але Сергій навіть не став пояснюватися: «Повернусь — поговоримо».
Вона показала фото свекрусі. Та спершу не повірила:
— Мало чи кого зустрів…
— Тетяно Миколаївно, це не випадковість. Вони разом у відпустці.
— Не поспішай з рішенням. Я теж колись не змогла пробачити — й залишилась одна. Ваша сім’я — моя єдина радість.
Сергій повернувся з відпустки разом із коханкою. Веселий, розслаблений.
— Не буду пояснювати. Заберу речі, поживу у Насті. Після розлучення поділимо квартиру.
— Не дозволю, — втрутилась мати. — Квартира має лишитися дітям. Сам починай з нуля. Марину в обіду не дам.
Марина була вдячна свекрусі. Її підтримка виявилась безцінною.
Минув рік. Марина вийшла заміж за Олега, він переїхав до неї, хоча мав власну квартиру. Свекруха не пустила Сергія до себе. Обіцяла залишити свою квартиру онуці.
Під час поділу майна домовились: за Сергієм — заощадження і машина, а квартира — Марині й дітям. Тетяна Миколаївна навіть трохи допомогла грошима, щоб Сергій купив собі однокімнатну. З Настею він невдовзі розійшовся.
Ось така історія. З болем і щастям, з крахом і надією. Але головне — справжні почуття, вірність і здатність почати спочатку.
