— Де ваша дочка? — наполегливо запитав Артем.
— Не до добра ти сіль розсипав, — сказала теща.
— Я ж казала! — відповіла Ніна Сергіївна. — Розсипати сіль — до сварок і скандалів! От ти вже і починаєш!
— Ніна Сергіївна, ця приказка має чисто історичні корені! Раніше не було холодильників, тому, щоб продукти зберігати, їх засалювали. Тому розсипати сіль вважалося поганим вчинком, бо продукти пропадуть! А того, хто її розсипав, карали, тому що вона була дорогою і привозилась рідко! Супермаркетів тоді не було!
— Який розумний у мене зять! — захоплено сказала Ніна Сергіївна. — Стільки років живу, а нарадуватися не можу! А розкажи ще щось!
— Ніна Сергіївна, де Маша? — знову запитав Артем.
Він був людиною розумною, і грубою лестю його з теми не збити. І питання було серйозним. Дружина зникла.
Як три дні тому приїхали до теще в село, Маша пішла зустрітися з подружками, і пропала.
Тобто додому не поверталась, на дзвінки не відповідала, а теща лише плечима знизувала:
— Погуляє і повернеться, — відповідала Ніна Сергіївна.
А найнеприємніше те, що Маша не згадувала ані про маму, до якої рвалася в гості, ані про чоловіка, який вперше поїхав на батьківщину дружини, ані про дітей, яких взяли з собою, щоб познайомити з сільським життям.
Була дочка, жінка і мати, і, як корова язиком слизала.
Теща перші два дні годувала зятя відмовками, а на третій просто сиділа мовчки.
Ні, ну говорила, якщо запитували по господарству чи інші потреби. А на питання, де пропала її дочка, відповідати відмовлялася.
— Ніна Сергіївна, — наполягав Артем, — ви ж розумієте, що це ненормально? Де Маша?
— А я ж казала, не до добра ти солонку перевернув! — хитала головою теща. — І все ж до останньої крупинки на підлогу! Тепер без скандалу не обійдешся!
— Господи, та куплю я вам пуд солі! — Артем підвищив голос. — Де Маша?
— А пізно вже, зятю, — важко зітхнула Ніна Сергіївна, — поки за кожну крупинку не нагримаємо, не буде миру і порядку в родині!
— Ніна Сергіївна, перестаньте прикриватися народною мудрістю! — Артем встав зі столу і почав ходити по кухні. — Я знаю, що у вас вища освіта! І працюєте ви бухгалтером при РайПО! А ще я бачив книжки, які ви читаєте! Кого ви хочете обдурити? Чому ви прикидаєтесь неосвіченою селянкою?
Ніна Сергіївна почервоніла і відвела погляд.
— Де ваша дочка? — Артем нахилився над тещею, вперши кулаки в стіл.
— Артем, — навіть тембр голосу Ніни Сергіївни змінився, став стриманим і спокійним, — я не знаю, де Маша. Я розумію, що ти хвилюєшся. Але поки вона сама додому не повернеться, ми не дізнаємось, де вона була. Нам залишається лише чекати!
— А ви казали сіль, — Артем гучно видихнув. — Можете ж нормально говорити, коли треба!
Ніна Сергіївна кивнула.
— А ви не подумали, що з нею могло статися щось погане? — запитав Артем. — Я в вашому селі нікого не знаю, але ви ж могли поцікавитись у перехожих чи знайомих, може хтось Машу бачив? Може, їй стало погано? Може, на швидкій доставили? А ми тут сидимо і чекаємо з моря погоди!
— Що з нею могло статися? — махнула рукою Ніна Сергіївна. — Сильна вона і витривала! А здоров’я стільки, що нас з тобою переживе!
— Чомусь мені здається, що ви в курсі, де вона, — прискіпливо подивився Артем на тещу.
— Є деякі припущення, — ухильно відповіла Ніна Сергіївна. — Але якщо я з тобою ними поділюсь, а виявлюсь неправа, то біди буде більше, ніж від просипаної солі!
— Знову ця сіль! — Артем вдарив долонею по столу і знову почав міряти кухню кроками. — Що це за вселенський змова? — обурювався Артем. — Вперше за десять років я приїхав з дружиною до неї в рідне село, і вона пропала! У вас лише засекречені припущення і жодних конкретних пошукових дій!
— Артем, а давай її просто дочекаємось, а потім ти у неї все спитаєш? — запропонувала теща. — Ну, куди вона дінеться? Повернеться ж колись!
— Це дуже розтягнутий відрізок часу! — відповів Артем. — А якщо вона повернеться через місяць? Мені все кинути і сидіти її тут чекати?
— Ну, можеш повернутися в місто, а я, як вона повернеться, до тебе її відправлю! — Ніна Сергіївна заискиваючи посміхнулась.
— Смiєтесь? — насупившись, запитав Артем.
Ніна Сергіївна опустила очі.
З-за хвіртки донеслося:
— Хазяйко, приймай посилку!
Ніна Сергіївна здригнулася, а Артем виглянув у вікно. Троє чоловіків вносили на подвір’я безчуттєву Машу.
— Ми її тут покладемо, — сказав один з чоловіків. — Якщо її в хату нести, то вам закуску доведеться приготувати! — і під дружний сміх залишили двір.
— Ну ось і повернулась, — усміхнено промовила Ніна Сергіївна.
Чоловіки вийшли, але увійшов Петро, молодший брат Маші.
— Мати! — крикнув він. — Ну, Машка в цей раз дала жару! Всю будівельну бригаду перепила! Мужики вповалку лежать, а вона все танцює і стакани перевертає!
— Це її вже механізатори вгамували, а то сліду з нею не було! — зайшов до хати, побачив Артема: — Ух, ё!
— Ніна Сергіївна? — Артем запитально подивився на тещу. — Сіль, кажете?
Ніна Сергіївна намагалася щось сказати, але не могла підібрати підходящих слів.
— І щоразу, коли вона приїжджала сюди сама, — промовляв Артем, роблячи паузи, — вона саме так проводила час?
Тобто, їздила вона не по господарству і допомогти в городі, а… — Артем вказав у двір, де на лавці лежала бездиханна Маша.
Артем був шокований до глибини душі. Десять років він прожив у шлюбі з Машею, і за цей час було багато різного.
Але щоб його дружину занесли в безсвідомому стані, і брат, який зрозумів, що це в порядку речей, остаточно добив Артема.
Як фільм перед очима пролетіло його життя з Машею. І от чого в ньому не було, саме такого проведення часу з дружиною.
Артем одружився, коли йому було двадцять п’ять. І вибрав він собі в жінки просту сільську дівчину Машу, яка була на п’ять років молодша за нього.
Його покорила скромність, витонченість, послужливість і доброта. Це, коли він з тещою познайомився, зрозумів, від кого дочка така.
Якщо в селі може бути інтелігенція, то Ніна Сергіївна була саме з її числа.
Теща, коли приїжджала в гості до доньки, ніколи не просилася на постій. Завжди знімала готель, а в гості приходила тільки після того, як домовлялася по телефону. І претензій, якими звичайно тещі нагороджують зятів, не було.
Завжди спокійно висловлювала побажання, але право вирішувати залишала за дочкою та її чоловіком.
І найприємніше, що вона ніколи не злостилася і не засмучувалася, якщо поступали не так, як вона радить.
А Маша? Маша була прекрасна, молода і цікава. Артем щиро її любив і поважав. А ще цінував! Цінив її господарність, трудолюбство і покірність.
Звісно, у сім’ї трапляються суперечки. Але Маша вміла переконувати чоловіка, якщо той був не правий, а якщо вона була неправа — визнавала це.
Дітей у них народилося двоє. Так Маша була прекрасною матір’ю. Не визнавала вона покупних пюре і соків. Просила чоловіка купувати овочі та фрукти і сама все готувала.
Артем не міг нарадуватися на свою господиню!
З декрету Маша з радістю повернулася на роботу. І колеги Маші її хвалили за трудолюбство.
З якої сторони не подивись — ідеальна дружина. А «ця справа», коли Машу внесли в двір, взагалі ніколи не спливала! Маша навіть у свята відмовлялася, тільки сік і солодка водичка!
І ще шокуючим був факт.
Але був один момент, про який Артем якось і не подумав відразу. А як прийняв до уваги, багато що стало на свої місця.
Маша постійно їздила до мами в село. Зимою рідше, восени-весною частіше, а влітку — майже кожного тижня. І казала вона, що мамі треба допомогти!
І це була благородна ідея! Як не допомогти людині, яка тебе народила, виростила і в доросле життя вивела?
І момент! Маша завжди (!) їхала до мами сама.
— Миленький, навіщо тобі кудись їхати? — з усмішкою питала Маша. — Ти ж міський! Навіщо тобі вникати в сільські порядки?
А я буду зайнята! Навіщо тобі там нудьгувати? Ти краще вдома виспися! Від мене відпочинь!
Це було до народження дітей.
А коли діти з’явилися, то Маша залишала Артема з дітьми, а сама їхала.
— Навіщо дітей тягнути так далеко? Вони ще маленькі! І складно, і вони втомляться! Та й там не буде часу з ними займатися!
Ви мене краще вдома почекайте! А я постараюся не затримуватися!
А як діти підросли, Маша знову змінила пластинку:
— Навіщо тобі цей сільський колорит? Це в фільмах і книгах все прекрасно і цікаво. А так, одна побутуха!
Краще, коли я повернусь, ми підемо в аквапарк! І я відпочину від трудів, і вам буде веселіше, ніж у селі!
Артем же розумів це так, що дружина просто його береже. Звісно, він не зміг би залишитися осторонь від праведних праць.
Але без досвіду, вправності і закалення, як міський житель до кісток, і справа б не зробив, і собі здоров’я зіпсував.
І все ж одного разу Артем наполіг, щоб поїхати до тещі всією родиною.
Тільки приїхали і розклалися, як Маша сказала, що їй хочеться побачитись і поспілкуватися з сільськими подругами. Артем сказав:
— Іди, тільки не довго! Треба ж Ніні Сергіївні допомогти!
Машу здуло в один момент, і з кінцями.
А тут з’ясувалося, з слів її брата, що кожного разу, коли вона приїжджала в село, вона не допомагала матері, а вирушала в алкомарафон.
— Так, Артем, — Ніна Сергіївна понуро похилила голову і якось стиснулася, — кожного разу, коли вона приїжджала, тільки речі залишала і вирушала в загул.
Я й просила, й говорила, й умоляла, й сварила, а вона у відповідь: «Я там хороша, дай мені хоч тут собою побути!»
Я все сподівалася, що перебіситься, заспокоїться, житиме з тобою так, як і жила до цього. Ну, без загулів у селі.
А коли вона мені сказала, що ви всі їдете, так я навіть зраділа, що дочка перестане зриватися. А виявилося…
— І так все десять років? — гірко запитав Артем.
— Так, — кивнула Ніна Сергіївна. — Але з тобою ж вона — ні-ні, а як до мене приїде, так все, інша людина!
Я вже сама думала, поїхати кудись, щоб вона до мене не приїжджала. Щоб залишила свої загули. Боюсь, це проблему не вирішить.
З тобою вона, як закодована, так може, мені справді поїхати? Взяти Петю, та куди очі дивляться?
— Ні, Ніна Сергіївна, — Артем похитав головою. — Проблема є і проблему треба вирішувати!
А ваш від’їзд змусить її знайти інший вихід. Але зараз хоча б діти цього не бачили. А якщо побачать, буде катастрофа.
— Так вона це навіть проблемою не вважає! Я ж читала, дізнавалася! Поки сама не зрозуміє, толку не буде! — сказала Ніна Сергіївна.
— Значить так! — Артем зібрався з думками. — Ми з дітьми зараз поїдемо. Коли Маша прийде до тями, скажіть, що без лікування додому її не пустимо. Нехай вибирає, що їй важливіше!
Через два дні Маша приїхала і пообіцяла, що більше ніколи і ні краплі. І готова на лікування піти.
А через місяць Маша зірвалася. Артем з роботи прийшов, а Маша, в дупель угашена, спить вдома на підлозі. При цьому діти були в сусідній кімнаті.
Розлучення, Машу позбавили батьківських прав.
Через деякий час Артем випадково розсипав сіль і згадав, що саме розсипана у теще сіль перевернула все його життя. Хоча, можливо, це було просто співпадіння.
