Гоша довго готувався до розмови з дружиною. З того часу, як Алла влаштувалася на роботу, їхнє сімейне життя повністю розладналося. До цього вона три роки була домогосподаркою. Чоловік був щасливий: у квартирі чистота, смачні аромати їжі — саме таку атмосферу він завжди мріяв мати вдома. Тому одразу після весілля почав переконувати Аллу залишити роботу.
Алла погодилася. Спочатку їй навіть подобалося: вона усміхалася, старалася, освоювала нові хобі. Але згодом дівчина почала сумувати. Вона не звикла постійно сидіти вдома. До того ж зарплатні Гоші вистачало лише на базові потреби. Через брак власних коштів Аллі доводилося відмовляти собі в багатьох речах, а будь-які несподівані витрати ставали фінансовою катастрофою, яку потім доводилося довго долати.
Тоді дівчина вирішила повернутися до роботи. Гоша був проти. Він наполягав, що хоче бачити затишний дім і дружину, яка завжди буде поруч. Але Алла була непохитною. Вона сказала, що їй набридло фарбувати волосся за мамині гроші й робити манікюр раз на два місяці. Чоловік пробував сперечатися, але нічого не добився.
Ось уже майже рік Алла працювала рієлторкою, а Гоша страждав від того, що побут вийшов з-під контролю. Повертаючись із роботи о шостій вечора (дружина приходила о восьмій), він був змушений сам розігрівати суп і чай. А якщо минулого вечора Алла нічого не встигала приготувати, чоловікові доводилося самому думати про вечерю.
Дім, на думку Гоші, перетворився на безлад. Пил витирали тепер раз на два тижні. Сам він братися за ганчірку не хотів, а Алла, втомлюючись на роботі, дозволяла собі іноді пропустити прибирання.
Одного разу, скаржачись другу на своє нещасливе життя, Гоша почув пропозицію. Віталік розповів, що в попередньому шлюбі кілька разів користувався безпрограшним методом, який змушував дружину піти на поступки. План полягав у тому, щоб запропонувати пожити окремо.
— Головне, не кажи слово «розлучення», — пояснив Віталік. — Пам’ятай, що 80% жінок самі ініціюють розрив, щоб потім розповідати, який ти негідник. Твоя Алла може погодитися. Просто скажи, що хочеш пожити окремо, щоб вона зрозуміла, що втратила. І обов’язково поясни, чому ти це пропонуєш. Розкажи, що тобі не вистачає затишку і ви віддалилися одне від одного. Зрозумів?
Гоша кивнув. Він усе зрозумів, але наважився поговорити з дружиною тільки через тиждень.
Алла мовчки слухала чоловіка. Його претензії та пропозиція її образили. Вона сподівалася, що цього року вони поїдуть у відпустку, адже грошей стало вдвічі більше, і тепер це можливо. Алла хотіла, щоб чоловік пишався її успіхами, а він, як з’ясувалося, страждав.
Гоша говорив і говорив, а Алла мовчала. Наприкінці його довгої тиради вона лише кивнула. Чоловік здивувався. Він очікував сварки, відповідних претензій чи прохання залишитися, але ніяк не байдужого кивка.
— Я згодна, — нарешті сказала Алла. — Я втомилася від твоїх постійних докорів. Давай справді поживемо окремо. Можливо, так буде краще.
Чоловік розгубився, відчув образу, але все ж пішов. Як і пропонував, до своєї мами, адже квартира належала Аллі ще до шлюбу.
Перший тиждень у мами був чудовим. Вона годувала Гошу різноманітними стравами, пирогами та котлетами. Він щасливо все їв, брав обіди на роботу. Здавалося, навіть трохи поправився.
На другому тижні апетит зник. До того ж бажання мами втручатися в його справи почало дратувати. Вона спокійно рилася в його шафах, кишенях і сумках… Бо синок же ж — можна!
Турбота мами почала дратувати Гошу. Він ледве дочекався кінця третього тижня і на всі вихідні поїхав із Віталіком на риболовлю. Алла так і не зателефонувала. Ніяких пропозицій зустрітися чи поговорити від неї не було. Здавалося, дівчині байдуже.
Хоча насправді це було не так. Аллі було сумно й прикро. Два дні вона скаржилася подрузі на свої переживання. На роботі їй було важко зосередитися, руки постійно тягнулися до телефону. Дівчину дратувало, що чоловік їй не дзвонив.
Чим більше вона згадувала слова Гоші, сказані перед тим, як вони роз’їхалися, тим болючіше їй ставало. До кінця третього тижня образа остаточно сформувалася, і позитивні спогади почали тьмяніти. Алла сердилася на чоловіка. Тепер рука більше не тягнулася до телефону.
Ось уже місяць подружжя жило окремо. Алла зрозуміла, що засинати в тиші, не слухаючи хропіння Гоші, виявляється приємно. Готувати вечерю після роботи кілька годин більше не потрібно. Їй вистачало невеликої порції їжі, а часом вона взагалі обходилася салатом. Дівчина навіть схудла, чому була дуже рада.
Щоб не проводити вечори на самоті, Алла почала частіше виходити з дому: ходила в кіно, записалася до спортзалу, відвідала виставку, на яку давно хотіла потрапити, зробила нову зачіску. Вона більше спілкувалася з друзями. І більше не було Гоші, який ревнував її і постійно критикував подруг.
— Вони погано на тебе впливають, — казав чоловік. — Легковажні, недалекі. Тобі треба обмежити спілкування з ними.
Алла тоді намагалася дослухатися до його слів. Вона не припиняла дружбу, але зустрічалася з подругами рідше. Вважала, що варто поважати думку чоловіка. Але тепер, коли його не було поруч, їй навпаки захотілося робити все по-іншому.
Гоші все менше подобалася його «свобода». Точніше, життя з мамою, яке важко було назвати свободою. Він згадав, чому колись із такою радістю переїхав до Алли. Його дратувало, що дружина не дзвонить і не просить вибачення.
Минули два місяці. Алла поїхала у відпустку з подругою. Гоша приїхав до неї, щоб поговорити, але в квартирі нікого не було. Повернувшись, Алла навіть не помітила, що чоловік заходив. Враження від відпочинку були надто яскравими.
Закінчилося літо. У вересні Гоша, розчарувавшись у плані Віталіка, зателефонував Аллі і запропонував зустрітися. Він сподівався, що за її байдужістю ховається бажання повернутися до нього.
— Знаєш, Гошо, ти мав рацію, — сказала Алла під час зустрічі. — Мабуть, ми поспішили. Ми справді дуже різні люди. Я не хочу сидіти вдома, а тобі потрібен затишок. Можливо, не будемо псувати одне одному життя?
— Що ти маєш на увазі? — не відразу зрозумів чоловік.
— Давай подамо на розлучення, — запропонувала Алла.
— У якому сенсі? — Гоша розгублено захитав головою. — Ти що, нездорова?
— Гошо, але ти ж сам від мене втомився! — не розуміла Алла. — Сам запропонував пожити окремо. Сам казав, що так буде краще, що ми зможемо багато чого зрозуміти. Що я зможу зрозуміти тебе. І я зрозуміла: тобі зі мною некомфортно. У тебе одні інтереси, у мене зовсім інші. Нас довго тримала разом лише звичка, але ти дав мені можливість побачити те, чого раніше я не помічала. Дякую тобі за це!
— Я сподівався, що ти схаменешся і все буде, як раніше, — випалив Гоша. — Що ти звільнишся з роботи, і ми будемо нормально жити! А ти! А ти зрадниця!
Він жбурнув на стіл серветку й вийшов із кафе, не оплативши свій латте. Алла розплакалася й одразу зателефонувала подрузі. За хвилину вона витерла сльози, спокійно оплатила каву й покинула заклад.
Плани — річ непередбачувана. Іноді вони здійснюються зовсім не так, як ми цього очікуємо!
