Коли у 1972 році з конвеєра Волзького автозаводу зійшла перша серія ВАЗ-2103, це була логічна еволюція вдалої платформи Fiat 124 — моделі, яку за п’ять років до того визнали найкращою в Європі. Радянські інженери взяли сучасне італійське шасі та оснастили його двигуном власної розробки, зробивши ставку на перспективні технічні рішення.
А от Polski Fiat 125p з’явився раніше — у 1967 році, але його технічна «начинка» походила ще з початку 60-х. Варшавський завод FSO отримав новий кузов від Fiat 125, зате всю механіку запозичив у застарілого Fiat 1300/1500. У результаті вийшов своєрідний гібрид, у якому зовнішність дивилася в майбутнє, а конструкція залишалася в минулому.
Такий компроміс був невипадковим. Італійці побоювалися внутрішньої конкуренції з власним Fiat 125 на європейських ринках, тому полякам дісталася «половинчаста» формула: сучасний дизайн у поєднанні з перевіреною, але вже не новою технікою. Ззовні — автомобіль завтрашнього дня, всередині — спадщина вчорашнього.
Ситуацію ускладнювали й фари. Хоча справжній італійський Fiat 125 мав прямокутну оптику, у Польщі її замінили на чотири круглі фари — так було дешевше й технологічно простіше. ВАЗ-2103 також отримав круглу оптику, через що багато хто плутав ці машини між собою.
Втім, уважний погляд одразу помічав відмінності. Наприклад, дверні ручки: у польського автомобіля це були кнопкові механізми під великий палець — архаїчне рішення родом із 50-х, тоді як «трійка» одразу отримала сучасні тягові ручки. Інші дрібниці теж видавали різне походження: форма решітки радіатора, розташування лючка бензобака (у ВАЗ-2103 — праворуч, у польської машини — ліворуч).
Колісна база також різнилася. У Polski Fiat вона становила 2505 мм, тоді як у радянської «трійки» — лише 2420 мм. Ці додаткові 8,5 сантиметра дісталися полякові у спадок від Fiat 1500 і давали пасажирам заднього ряду відчутно більше простору для ніг. За загальною довжиною кузова польська модель також була більшою: 4233 мм проти 4116 мм у ВАЗ-2103.
Проте комфорт на ходу виявився слабким місцем Polski Fiat. Задня підвіска на листових ресорах дісталася йому з епохи, коли про плавність ходу майже не думали. Машину трясло на нерівностях, вона «підскакувала» на хвилях асфальту. Зате така схема добре витримувала перевантаження багажника, що в країнах соцтабору вважалося великою перевагою.
ВАЗ-2103 отримав значно прогресивнішу конструкцію: п’ятиричажну задню підвіску з гвинтовими пружинами та тягою Панара. Для початку 70-х це було сучасне рішення, яке забезпечувало м’який хід і впевнену поведінку на дорозі.
Ще разючішими були відмінності в двигунах. Півторалітровий мотор ВАЗ-2103 розвивав 77 к.с. і без напруження крутився до 6000 об/хв. Розподільний вал розташовувався у головці блоку (схема OHC), газорозподільний механізм приводився ланцюгом, а сам двигун працював рівно й тихо. Розгін до 100 км/год займав близько 17 секунд — відмінний показник для радянських авто того часу.
У Polski Fiat під капотом стояв агрегат за схемою OHV: розподільний вал у блоці, клапани приводилися штангами через коромисла. Це була конструкція з 50-х років, розрахована на невисокі оберти. Довгі й важкі елементи механізму не дозволяли мотору легко розкручуватися понад 5500 об/хв, він був гучнішим і більш вібруючим. За об’єму 1,3 або 1,5 літра потужність коливалася від 60 до 75 к.с., зате такий двигун був простішим в обслуговуванні й добре змащувався.
Наприкінці 60-х більшість європейських виробників уже відмовлялися від нижньовальних моторів як від застарілих. Радянські інженери під час переговорів із Fiat наполягали саме на верхньовальній схемі, хоча італійці ще не мали таких двигунів у серійному виробництві. У Тольятті пішли власним шляхом: використали італійський блок, але повністю переробили газорозподільний механізм. Так з’явився фактично новий мотор. Польща ж прийняла те, що їй запропонували, — старий агрегат від Fiat 1300/1500.
Цікавим виявився і підхід до гальм. Polski Fiat 125p мав дискові гальма на всіх чотирьох колесах — рідкісне рішення для доступного автомобіля кінця 60-х. Це дісталося йому у спадок від італійського прототипу. А ВАЗ-2103 обмежився дисками спереду та барабанами ззаду. Такий вибір був свідомим: барабанні механізми краще працювали взимку, простіше ремонтувалися й менше боялися бруду та реагентів.
Розташування паливного бака теж відрізнялося. У ВАЗ-2103 його встановили вертикально в задньому правому крилі — рішення спірне з точки зору безпеки при боковому ударі. У польської машини бак лежав горизонтально під підлогою багажника. Це було безпечніше й покращувало розподіл мас, хоча ускладнювало доступ і розміщення запасного колеса.
Інтер’єри чітко демонстрували різну філософію. ВАЗ-2103 претендував на статус престижної моделі: тахометр на панелі приладів, декоративний «дерев’яний» шпон, товсті килими на підлозі, велика кількість хрому. У польських ранніх версіях був стрічковий спідометр, тахометра не передбачалося, замість оздоблення — простий пластик, а важіль коробки передач перші роки розташовувався на рульовій колонці. Лише з 1972 року його перенесли на підлогу.
Зате Polski Fiat 125p отримав цілу лінійку утилітарних модифікацій. Із 1972 року випускався п’ятидверний універсал Kombi, з 1975-го — двохдверний пікап, а для туристів навіть створили відкриту екскурсійну версію з трьома рядами сидінь. ВАЗ-2103 так і залишився лише седаном — робити з іміджевої моделі «робочу конячку» керівництво заводу не планувало.
Експортна доля польської машини виявилася ширшою. Polski Fiat 125p продавали у Великій Британії та Ірландії з правим кермом, а на початку 90-х він став найдешевшим автомобілем на британському ринку — лише 3099 фунтів у 1991 році. Покупці мирилися з застарілою конструкцією та жорсткою підвіскою заради простору, надійності й навіть шкіряних сидінь.
Прізвиськ у цієї моделі було безліч. Офіційно — «Великий Фіат», щоб відрізняти від крихітного Fiat 126p, молодь вигадувала свої варіанти, у різних країнах машину називали по-своєму. Велика кількість неофіційних назв лише підкреслювала її популярність.
26 червня 1991 року у Варшаві зібрали останній Polski Fiat 125p. ВАЗ-2103 припинили випускати ще у 1984-му, на сім років раніше. Загалом поляки випустили 1 445 689 автомобілів, тольяттінці — близько 1,3 мільйона «трійок». Після завершення ліцензії Fiat польська модель продовжила життя під назвами FSO 1300, FSO 1500 та FSO 125p. Проста конструкція допомогла їй пережити більш технічно досконалого радянського конкурента.
У фінальні роки виробництва 125p отримав двигун від FSO Polonez і нову панель приладів із круглими шкалами замість стрічкового спідометра. Проте це були лише косметичні зміни: під оновленою оболонкою 90-х усе ще билося технічне серце, створене ще у 50-х роках.
