Історії

Вона не пам’ятала своїх батьків — лише знала, що вони були геологами й загинули в горах…

Збери мої речі, мене чекає моя Світлана, — радів чоловік, ідучи до коханки. Але дружина лукаво усміхнулася…

«Твоє місце — біля моїх ніг, служнице!» — казала свекруха. Після інсульту я найняла їй доглядальницю — жінку, яку вона ненавиділа все життя.

Чоловік привів до дому молоду дівчину й сказав: «Тепер вона тут господиня». Я кивнула й простягнула їй чорний конверт.

Свекруха завжди називала мене «селючкою». Вона втратила дар мови, коли в своєму родовому маєтку її зустріла я — нова господиня.

Чоловік принизив мене перед усіма за вечерею, але у відповідь я лише посміхнулася і простягнула йому чорну коробку з подарунком усередині…

Колишній чоловік із новою дружиною вирішили відібрати мій дім після смерті батька. Але прорахувалися…

Після похорону чоловіка мій син вивіз мене на лісову дорогу і заявив: «Тут твоє місце».

«Ти — порожнє місце!» — кричав чоловік, подаючи на розлучення. Я мовчки поклала на стіл дві папки, після цього він заплакав, як дитина.