Історії

Хлопчик прокинувся від стогону матері. Підійшов до її ліжка: — Мамо, тобі боляче? — Матвійчику, принеси водички!

Сім довгих років минуло з того дня, як земля поглинула тіло Лідії. Сім років тиші, що дзвеніла у вухах гучніше за будь-яку музику, і самотності, яка в’їлася у стіни дому, наче запах пічного диму

— Машину ми переписали на племінника, а кредит оформили на тебе, — спокійно повідомив брат, наливаючи чай.

На дні народження доньки у двері постукала жінка. Вона стверджувала, що справжня мати дитини — це вона.

Повернулася з роботи близько дванадцятої ночі, «без рук і без ніг», голодна й зла. Скільки разів вона давала собі слово звільнитися з цього клятого магазину

«Ти занадто стара для подорожей», — усміхнулася донька, але зранку я вирушила в навколосвітню мандрівку на гроші, які заробила хитрим способом.

— Братові квартиру, сестрі машину, а тобі ми довірили догляд за хворою бабусею та оплату всіх рахунків, вітаємо, — сказала мені мати.

— Ти віддаси свою половину квартири, інакше ми викреслимо тебе з сім’ї, — постановила рідня на загальних зборах…

— Зустрів колишню дружину й ледь не позеленів від заздрощів…