— Чому ви продаєте будинок? Де дідусь? — Він пoмер пів року тому! — Але я ж бачив його нещодавно…
Свекруха приїхала в гості на три дні, от тільки синочок тут більше не живе…
– Постели дідові своєму в лазні! Я не хочу перед друзями ганьбитися! – заявила свекруха…
Сироту відправили до дитбудинку і «втішили» брелоком. Пізніше ця дрібничка привела до непередбачуваної зустрічі.
— Ромчику, у нас двійнята! — крізь сльози радості повідомила Таня телефоном. — Уявляєш, вони такі маленькі, по 2,5 кілограма, але здоровенькі, з ними все добре!
— Твоя вагітна kоханkа телефонувала. Передала привіт! — кинула Ірина в повітря, не відриваючись від плити, де на сковорідці шкварчало щось буденне, давно знайоме, як і їхнє спільне життя.
Дзвінок прорізав затишну вечірню тишу квартири. Запізно для гостей. Таня витерла руки об фартух і пішла відчиняти, чекаючи побачити сусідку.
— Дядечку, в мами сьогодні День народження, мені на букет не вистачає… Пошкодувавши хлопчика, чоловік допоміг купити йому квіти. Але вже за мить побачив той самий букет… на могилі коханої.
МИ УСИНОВИЛИ 3-РІЧНОГО ХЛОПЧИКА — І КОЛИ МІЙ ЧОЛОВІК ВПЕРШЕ ПОВІВ ЙОГО КУПАТИ, ВІН ЗАКРИЧАВ: «МИ МАЄМО ЙОГО ПОВЕРНУТИ!»