— Ніна, привіт! Давно не бачилися! Тебе важко впізнати! Стала така широка! Ти що, на гормонах, чи просто дуже любиш поїсти? Скільки ти важиш? Центнер, мабуть?
— Привіт, Жанно! Та не так вже й сильно я розповніла… І ніяких гормонів, ти що?! Поїсти я завжди любила, що вже тут приховувати…
— Ох, а що буде далі? А що Валера каже? Як він це витримує? Я здивована, що він тебе ще не залишив… Ти ж його просто розчавити можеш! Ха-ха-ха! — голосно засміялася Жанна.
Але Ніні не було до сміху. Ніхто ще так безцеремонно не говорив їй про зайву вагу. Трохи поправилася — велика проблема…
— Валера любить мене! І лагідно називає мене Булочкою!
— Ой, не можу, смішно до сліз! Булочка! Аха-ха! Зараз лопну від сміху! Не зайка чи сонечко — а булочка! Ну, хоч не пончик!
Я б на твоєму місці добре подумала. Швидше за все, у нього вже є якась висока і струнка красуня. А ти так і залишишся смачною булочкою!
У Ніни почали навертатися сльози від образи. Що це за слова така Жанна?!
— От захочу — і схудну! Просто мені це не потрібно! Я ніколи не була худою, і Валера полюбив мене саме такою!
— Ага, розповідай мені тут… Вона схудне… О, добре, що я тобі на очі потрапила! Я саме влаштувалася на роботу, де допомагають таким, як ти! Є в мене одне чарівне засіб! Із булочки в кипариса — гарантую!
— Справді? А що це за засіб?
— Чай спеціальний. Зарубіжний. На травах. Поп’єш три упаковки — і можна в модель подаватися!
— Нічого собі… А скільки він коштує?
— А ось тут вже цікаво… Він дорогий. Сам розумієш. Рідкісна річ. У мене вже черга на нього. Чекати доведеться… Місяць.
— Жанно, а можна замовити? Я гроші знайду… Скажи, скільки треба?
— Добре. Десять тисяч за три пачки. Потягнеш?
Ніна задумалася. Вона не працювала, гроші брала у чоловіка.
— Я щось придумаю, знайду, обіцяю. Так хочеться спробувати цей чудо-чай… Давай завтра принесу тобі гроші на роботу. Де ти працюєш?
— Я працюю з дому. Приходь туди.
Ніна прийшла додому і відкрила скриньку, де лежали гроші. Чоловік залишав собі на дрібні витрати, а решту складав туди. Ніна сама оплачувала комунальні послуги, брала на їжу і інші витрати.
Вона звільнилася з роботи кілька місяців тому — зарплата була низька, та й колектив не подобався. Чоловік не заперечував, щоб вона сиділа вдома. Вона шукала роботу, але поки нічого цікавого не знайшла.
Подивилася на себе в дзеркало. Ну так, пухкенька, друге підборіддя висить, талія відсутня. Але в цілому їй подобалося те, що вона бачить. І чоловікові теж.
Дітей у них не було. Лікарі сказали, що у чоловіка проблеми в цій сфері. Він намагався лікуватися, але марно. Вони змирилися.
А раптом чоловік бреше і його все влаштовує? Може, він боїться, що вона його покине через те, що він безплідний? Але ж десять років тому вона теж була пухкенькою, коли вони одружувалися.
Жанна зіпсувала їй настрій. Сама струнка, красива, Ніна поруч з нею виглядає, як корівка… І цей чай. Може, таки спробувати? Ціна, звісно, кусюча. Але що робити? Люди й на більше йдуть. Як вона виглядатиме худою?
Грошей в скриньці було достатньо, може, чоловік і не помітить, що вона взяла. Та й завжди можна сказати, що купила щось чи сходила на процедури в салон. Він все одно не знає цін…
— Ось, тримай, Нінок. Пий за інструкцією. І ще. Туалет має бути поруч. Бо ефект чаю такий. Постійно бігатимеш.
— Ого, це чай… з сюрпризом…
— Так, великий сюрприз чекає на тебе, коли закінчиш курс. Ти себе не впізнаєш! І чоловік носитиме тебе на руках, таку красуню!
Ніна забрала чай, віддала гроші і повернулася додому. Прочитала інструкцію, на щастя, вона була на російській мові. А то на упаковці все іноземними літерами.
Пити три рази на день. Бажано менше їсти. Щоб був ефект.
Валера помітить, що вона постійно бігає в туалет, почне хвилюватися, заставить йти до лікаря. А вона не хоче йому розповідати, що п’є чай для схуднення. Нехай це буде сюрприз!
— Валера, мама запросила в гості, треба допомогти їй розібрати речі, та й просто побуду тиждень. Ти не проти?
— Ні, не проти, звісно. Мама — це святе! Я сам справлюсь, не переживай!
Ніна приїхала до мами і розповіла про чай. Вона замовчала тільки про його вартість.
— Доню, що за дурниці? Тобі не потрібен ніякий чай. Просто дотримуйся простого правила: менше їсти, більше рухатися. Немає ніяких чарівних чаїв чи таблеток. Це шкодить організму, ти ж розумієш?
— Я хочу спробувати, мама. І не відступлю від мети. Мені цікаво побачити результат. Валера нічого не знає. І ти не говори йому.
Мама похитала головою. Сперечатися з дочкою було безглуздо, вона така вперта, вся в батька.
З того дня життя Ніни змінилося. Вона регулярно пила чай і не виходила з туалету. Кілька разів чоловік не зміг дозвонитися до неї після роботи, і перезвонив до тещі.
— Ніна зайнята, не може підійти. Вона сама передзвонить, пізніше, — так відповідала йому мама Ніни.
Валерію стало тривожно. Що ж вона там так робить? Щось тут не чисто…
— Ніна, що відбувається? Чому не відповідаєш?
— Валера, я в ванній була.
— А чому голос такий? Ледь говориш…
— Втомилася. Ой, мені пора, па-па!
На п’ятий день Валера не витримав і приїхав до тещі без попередження.
Двері відкрила Ніна.
— Валера?! Що ти тут робиш?
— А того! Хочу подивитись, що тут у вас відбувається! Я ж відчуваю, що щось не так… Чим це ти так зайнята весь час? Чи не завела собі серцевого друга? І на чоловіка часу не лишається…
— Ага, завела вона собі друга, зятю. Підемо, покажу, — вийшла теща з кімнати.
Вона зайшла до туалету і вказала рукою на «білий трон».
— Ось він. Вже кілька днів не відходить. Худне, бачите? Я хотіла цей чай викинути, а вона почала істерити, чуть не побилася зі мною. Забирай її, а то в лікарню доведеться везти…
Валера дивився на Ніну і не розумів, що відбувається. Вона виглядала погано. Очі запалі, сині кола, як після хвороби.
— Ніна, який ще чай? Поясни мені…
— Жанна запропонувала чай для схуднення, я купила, хотіла стати стрункою…
— Та що за дурниці! Кого ти слухаєш? Заради чого тобі худнути? Та ще таким варварським способом?
— Вона сказала, що ти знайдеш собі струнку, а мене кинеш… І мені було цікаво побачити себе худою…
— І що, схудла? Та ти ж як з хреста знята! Красуня, звісно! Збирайся додому! І цей чай забери зі собою!
Валера демонстративно викинув пачки чаю в смітник.
— Ось там йому й місце! Поїхали додому!
Всю дорогу Ніна мовчала. Періодично вони зупинялися — чай давав про себе знати…
— Знаєш, раз ти вирішила схуднути, давай змінимо наше харчування. Менше жирного, мучного, смаженого. І гуляти будемо ввечері. Це корисна справа. Згодна?
Ніна кивнула.
За місяць правильного харчування і прогулянок Ніна втратила кілька кілограмів.
— Дивись, Валера, плаття як висить! І без всякого чаю, і почуваюся чудово!
— Ось і добре, моя булочка!
— Не називай мене так більше!
— Мені подобається, адже це я тебе так ласкаво називаю, і це ніяк не пов’язано з вагою. Ти моя найбільш улюблена булочка, найкраща, найкрасивіша!
— Ну добре, — усміхнулася Ніна.
Яка в неї чудова чоловік, пощастило дуже!
Через два місяці Ніна зрозуміла, що вагітна. Лікар підтвердив.
— Валера, це яке-то чудо! Лікарі помилились, у нас все добре, виглядає, що виходить!
— Схоже на те! Я дуже радий!
Незадовго до пологів Ніна йшла з жіночої консультації пішки і зустріла Жанну.
— Ой, Нінка, ось це тебе рознесло! Я ж казала, що чай треба до кінця допити! Але нічого, я можу тобі зі знижкою кілька упаковок запропонувати. Так, на щастя!
— Не потрібні мені твої чаи й даром! А зараз я щаслива, як ніколи! Я скоро стану мамою, якщо ти не здогадалася!
— Ого… Вітаю! Ну тоді добре… Може, знайомим якій чай порекомендуєш? Мені ж треба план виконати…
Ніна нічого не відповіла, пішла.
А через два тижні в неї народилася чудова дівчинка, Олександра Валеріївна. Найулюбленіша і найкраща булочка для них з чоловіком…
