З настанням холодів знову і знову спалахує одвічна суперечка, яку я чув уже безліч разів: як правильно вмикати пічку в авто, щоб вона «гріла одразу і без зайвого прогріву». Тут варто одразу прийняти просту істину — закони фізики не обдуриш. Якщо в машині немає окремого електропідігрівача, то без прогріву двигуна тепла в салоні не буде, як би цього не хотілося.
Більшість водіїв діє інтуїтивно однаково: запускають мотор, чекають кілька секунд і одразу вмикають обдув на максимум, часто спрямовуючи його прямо на лобове скло, щоб швидше прибрати іній. Логіка зрозуміла — усім хочеться якнайшвидше зігрітися.
Я теж так робив, поки багато років тому не замислився: а чи не шкодить це? Адже пічка — це звичайний радіатор, через який циркулює антифриз. Коли ми одразу вмикаємо сильний обдув, то намагаємося «витягнути» тепло з холодної системи, яку двигун лише почав прогрівати. Фактично ми змушуємо мотор на холодну працювати з додатковим навантаженням, відбираючи в нього тепло, необхідне для виходу на робочий режим.
Поспостерігавши за роботою кліматичних систем у сучасніших автомобілях та провівши власні експерименти, я дійшов до простого, але, на мій погляд, дуже ефективного правила, якого дотримуюся після кожного холодного запуску.
Правило №1: під час запуску двигуна пічку потрібно вимикати повністю.
Саме так. Коли я повертаю ключ або натискаю кнопку «Старт/Стоп», перше, що перевіряю, — регулятор температури стоїть у мінімальному положенні (синя зона), а вентилятор або вимкнений, або працює на найнижчій швидкості.
Поки мотор холодний, йому важливо якомога швидше набрати робочу температуру. Система охолодження і теплообмінник пічки в цей момент ще крижані. Якщо не вмикати вентилятор, антифриз, циркулюючи по двигуну, прогрівається швидше. Ми дозволяємо мотору «зігрітися самому», не охолоджуючи його продувкою холодних каналів пічки.
Колись на одному зі своїх попередніх авто я спеціально заміряв час прогріву з різницею приблизно у п’ять хвилин:
– Пічка одразу на максимум: відчутне тепло з’являлося через 5–6 хвилин.
– Пічка вимкнена: слабке тепло відчувалося вже через 3 хвилини, а коли через 5 хвилин я вмикав обдув на середню швидкість, повітря було помітно теплішим, ніж у першому випадку.
Фактично я скорочував «холодну фазу» роботи двигуна, даючи йому швидше вийти на оптимальний температурний режим.
Коли ж вмикати вентилятор і тепло?
Щойно стрілка температури охолоджувальної рідини трохи зрушить з нижньої позначки (зазвичай це 2–3 хвилини роботи на холостому ходу, залежно від морозу), я починаю діяти так.
Спершу вмикаю вентилятор на мінімальну або середню швидкість — але не на максимум. Максимальний режим потрібен для швидкого розподілу вже накопиченого тепла. Якщо тепла ще немає, ми лише ганятимемо холодне повітря по салону, сповільнюючи прогрів.
Далі поступово підвищую температуру, плавно переводячи регулятор у теплу зону. Коли з’являються перші ледь теплі потоки, залишаю все в такому положенні.
І тут починається найцікавіше. Двигун уже віддав частину тепла системі, а пічка, працюючи на мінімальних обертах, починає м’яко й ефективно нагрівати салон. Ще за кілька хвилин, коли антифриз досягає робочої температури, можна сміливо ставити вентилятор на другу чи третю швидкість — і в салоні швидко стає тепло. Тепло надходить рівномірно, а не «виривається силоміць».
Але залишається головне питання: куди спрямовувати потоки повітря?
Інстинкт підказує — в обличчя або одразу на лобове скло. Мовляв, і руки на кермі зігріються, і скло швидше очиститься. Я теж довгий час так робив. Проте в умовах справжньої зими є лише один правильний напрямок, який забезпечує і комфорт, і безпеку.
Тут діє простий принцип: тепле повітря підіймається вгору, холодне — опускається вниз.
Саме тому на початковому етапі прогріву потоки потрібно спрямовувати в ноги, через нижні дефлектори. Якщо не довіряєте автоматичним режимам — виставляйте це вручну, результат буде тим самим.
Чому не в центр чи на скло? Тепле повітря, що подається знизу, поступово витісняє холод, який накопичується біля підлоги та під сидіннями. Воно підіймається вгору і рівномірно прогріває весь об’єм салону. Це як опалювати будинок, починаючи з підлоги, а не намагаючись одразу нагріти стелю.
До того ж замерзлі ноги створюють значно більший дискомфорт, ніж прохолодні руки. Коли тепло йде саме вниз, відчуття холоду минає значно швидше.
Ще один момент — лобове скло. Багато хто вважає, що на нього треба дути одразу. Але коли тепле повітря подається на холодне скло, часто з’являється конденсат: скло запотіває зсередини, і замість огляду ви отримуєте «молочну плівку». До того ж різкий перепад температур може призвести до тріщин.
Мій алгоритм після запуску (етап прогріву):
– 90% потоку — в ноги (нижні дефлектори).
– Режим «на скло» вимкнений.
– Невелика частина повітря може йти через центральні дефлектори лише для циркуляції, а не для обдуву обличчя.
Я чекаю, доки повітря знизу стане відчутно теплим або доки скло почне трохи затягуватися. У сильний мороз це займає приблизно 5–7 хвилин.
Після цього переходжу до очищення скла: перемикаю обдув на лобове скло, тимчасово вмикаю рециркуляцію, щоб швидше осушити повітря в салоні, і підвищую швидкість вентилятора до середньої. Через кілька хвилин рециркуляцію вимикаю.
У результаті салон уже прогрітий знизу, тепле повітря надходить зверху, і скло відтаює дуже швидко — без запотівання. Перевірено навіть у сильні морози.
Тим, хто любить експериментувати зі швидкістю зимового прогріву салону, ці поради з власного досвіду точно стануть у пригоді.
Особисто я після багатьох зим дійшов саме до такого алгоритму. А пересівши на авто з клімат-контролем, узагалі перестав «тиснути всі кнопки підряд» після запуску. Просто виставляю температуру і вмикаю режим «авто» — система сама регулює швидкість вентилятора і напрям потоків.
Але якщо у вас звичайні ручні регулятори, мій рецепт простий і надійний: завели двигун — пічку вимкнули. Дайте мотору трохи попрацювати, а потім поступово додавайте обдув. Салон прогріється швидко й рівномірно. Спробуйте — і ви відчуєте різницю, а суперечки на парковці більше не знадобляться.
