Сім’я прихистила стареньку тітку з села: вони навіть не підозрювали, чим це обернеться
Життя влаштоване так, що спочатку наші батьки дбають про нас, а згодом ми піклуємося про них у старості. Допомога літнім людям — завдання непросте. Проте інколи це може обернутися зовсім несподівано. Саме так сталося з героями нашої історії, які запросили до себе стареньку тітку з села.
Посидівши та обговоривши ситуацію, Віктор і Оксана вирішили забрати до себе тітку Машу. Батьки Оксани рано пішли з життя, і родичів у неї більше не було. Найріднішою залишилася лише тітка. А старенька вже не могла жити сама у селі — сил зовсім бракувало. Подружжя вирішило, що краще поселити її у своїй квартирі: все одно є вільна кімната. Та й як можна було залишити тітку одну?
Після недовгих умовлянь тітка Маша переїхала до них. Привезла з собою кілька сумок із речами та гостинцями. У багажі було домашнє варення, сушені трави й гриби. Оксана дивувалася, як її вибагливі діти із задоволенням їдять тітчине варення, хоча раніше майже нічого домашнього не їли.
Віктор і Оксана нещодавно взяли квартиру в іпотеку й працювали на двох роботах, щоб погашати борги. Додому приходили змучені, і часу на побут не вистачало. Оксана рідко готувала сама, зазвичай купувала напівфабрикати. У сім’ї було двоє дітей — Саша й Аня, які були надані самі собі. Увесь вільний час проводили у телефонах. Але тітка Маша змінила це.
Одного разу, у вихідний, Оксана прокинулася від чудового аромату, що линув із кухні. Вийшовши туди, вона побачила: на столі стояли свіжі млинці й відкрита банка варення, а тітка з дітьми ліпили вареники. Маленька Аня, захоплена процесом, вигукнула:
— Мамо, дивись, у нас будуть домашні вареники!
Оксана відчула душевний спокій, спостерігаючи за цією картиною. Їй стало тепло на серці. З часом вона помітила, що діти все частіше проводять час із тіткою Машею, а не з гаджетами. Вони захоплено слухали її розповіді, навчалися цікавим іграм. А ще з радістю допомагали їй готувати.
Ці зміни радували Оксану.
Однієї ночі тітка Маша прокинулася, щоб випити води…
Вийшовши на кухню, вона побачила, що там сидить її племінниця і тихенько плаче.
Тітка підійшла до неї, обняла й запитала:
— Донечко, що трапилося?
Не встигнувши стримати емоцій, жінка почала ділитися з тіткою всім, що наболіло. Вона розповіла, як страшенно втомилася працювати на двох роботах і майже не бачити дітей. Висловила своє бажання більше часу проводити з сім’єю. Поділилася проблемами на роботі й згадала про те, що у стосунках із чоловіком настала якась холодна відчуженість. Це був довгий і важкий монолог.
Тітка Маша вислухала все без зайвих коментарів, просто даючи зрозуміти, що вона поруч. Оксана виплакалася, розповіла про все, що накопичилося в душі. Їй стало легше вже від самого факту, що її почули. Тітка ніжно гладила її по волоссю й тихо сказала:
— Не хвилюйся, рідна, усе скоро налагодиться.
Чомусь Оксана повірила цим словам. Уперше за довгий час вона відчула на душі спокій.
У вихідний день Оксана прокинулася пізніше звичайного.
Вчорашній робочий день видався важким, і вона ледве дійшла додому. Прокинувшись, вона вийшла на кухню, заварила каву й неспішно її пила. Раптом Оксана усвідомила, що в квартирі стоїть якась незвична тиша. Обійшовши всі кімнати, вона зрозуміла, що вдома нікого немає.
Це її збентежило. Вона не могла зрозуміти, куди всі поділися. Невідома тривога охопила її. Швидко зібравшись, вона вибігла на вулицю, не знаючи, де шукати рідних.
На дитячому майданчику вона побачила дітей. Вони відразу підбігли до неї й наперебій почали пояснювати, де тато й бабуся Маша. За кілька хвилин Оксана побачила, як вони виходять із-за рогу. Жінка поспішила їм назустріч.
Тітка Маша заговорила першою:
— Ой, не встигли. Ти давно прокинулася? Вибач, ми хотіли повернутися до того, як ти прокинешся.
Оксана здивовано запитала:
— Але куди ж ви ходили?
Чоловік усміхнувся й сказав:
— Підемо додому, там усе розповімо. У нас для тебе сюрприз.
Коли вони повернулися, тітка Маша й Віктор поділилися новиною.
Виявилося, що вони з самого ранку ходили закривати іпотеку. Тітка розповіла, що всі ці роки відкладала гроші зі своєї пенсії. А нещодавно вона завершила продаж будинку.
— Усі ці кошти я берегла для вас, щоб залишити у спадок. Але зрозуміла, що зараз краще їх віддати. Суми вистачило, щоб закрити іпотеку, — сказала тітка, ласкаво дивлячись на племінницю. — Оксаночко, знаєш, Господь своїх дітей мені не дав, але ви для мене як рідні. Хочу, щоб вам жилося легше й щасливіше. Тепер ти зможеш залишити одну з робіт і більше часу бути вдома, з дітьми.
Діти радісно потягли тітку в кімнату, чоловік побіг до магазину за тортом, щоб відсвяткувати. А Оксана залишилася на кухні, заглиблена у свої думки. Вона змахнула сльозу й тихо сказала:
— Дякую, що в нас є тітка Маша.
Думка редакції
Іноді допомога літнім людям може обернутися зовсім несподівано. Сім’я навіть не помітила, як старенька тітка змінила їхній дім. Діти її полюбили, у квартирі запанував затишок, навіть фінансові труднощі зникли. Вони думали, що допомагають їй, але й вона допомогла їм. Бережіть своїх рідних, адже разом долати труднощі завжди легше!
