— Льошо, я тебе не розумію. Ти з глузду з’їхав? Що означає — йду?
— Це і означає. У мене давно є koханка! Вона молодша за мене на 16 років! І я вирішив, що з нею мені буде краще.
— Та вона ж тобі в доньки годиться!
— Нічого подібного! Їй уже 20, — Олексій наблизився до Тані й продовжив: — До того ж, у Валерії дуже багатий батько. Я нарешті зможу жити так, як давно мріяв! Зрозуміла? А потім вона народить мені дитину, на відміну від тебе!
Кожне його слово боляче било Таню. Вона розуміла, що рано чи пізно це станеться, адже дітей у них не було. Але навіть уявити не могла, що це відбудеться у такій принизливій формі.
Вони прожили з Олексієм майже 15 років. Було всяке, як у всіх. Але Таня завжди вважала, що в родині має бути повага, без цього ніяк.
— Таню, ти б хоча б для пристойності поплакала, а то якось я себе не дуже комфортно почуваю, — єхидно сказав Олексій.
Жінка гордо підняла голову.
— Чому я повинна плакати? Я дуже рада за тебе! Дуже! Хай хоч хтось із нас здійснить свою мрію.
Олексій скривився.
— І знову ти за свої пензлики згадуєш. Це навіть не робота, це взагалі нічого!
— Ну так, це хобі. Але якщо б я працювала трохи менше, а ти заробляв трохи більше, то і я могла б займатися улюбленою справою.
— Ой, прошу тебе. Чим ще тобі займатися? Дітей ти все одно мати не можеш. Працюй і працюй.
Таня повернулася до Олексія, який саме намагався застебнути валізу.
— Льошо, а твоя нова… пасія. Вона ж не буде працювати. Як же ви житимете? Ти ж теж не любитель.
— А це вже не твоя справа! Але сьогодні я в доброму настрої, тому розповім. Нам за свої гроші потрібно буде жити недовго. Потім Валерія завагітніє, і батько просто засипле нас грошима! Та й так нам вистачить, ти не переймайся.
Олексій нарешті закрив валізу й вийшов із квартири, голосно грюкнувши дверима. Таня скривилася, вона дуже не любила гучних звуків. Знову повернулася до вікна. Біля під’їзду зупинилася гарна червона машина. Звідти вискочила молода дівчина, кинулася Олексію на шию. Звісно, всі бабусі у дворі одразу втупилися на цю сцену. Ну й гад, не міг піти так, щоб її не осоромити.
Чомусь саме зараз Таня відчула полегшення. Останнім часом їхнє життя було суцільним фарсом. Льоша майже перестав ночувати вдома. Вона все розуміла, але сама розірвати цей клубок, який вони називали сім’єю, не могла.
Таня взяла телефон.
— Ритко, привіт. Які плани на вечір?
Подруга здивувалася.
— Не зрозуміла, ти що там, вилізла зі своєї депресії?
— Ой, годі тобі. Ніякої депресії й не було. Просто хандра. Давай сходимо кудись увечері? Вип’ємо, посидимо, тим більше, що є привід.
На секунду в слухавці запанувала тиша, потім Рита обережно запитала:
— Тань, ти там усе нормально? Може, ти щось від голови випила? Або температуру маєш?
— Рито, досить!
— Якщо ти серйозно, то я, звісно, за обома руками. Набридло дивитися на твою кислу міну. Тільки…
— Що? Ти не можеш?
— Та ні, не в цьому річ. Як же твій Льошенька тебе відпустить? А хто йому буде їжу на диван носити, соплі витирати?
— Рито, о сьомій годині, в «Хвилі»!
Таня поклала слухавку. Колись вона точно вб’є свою подругу. І цей день настане зовсім скоро. Таня усміхнулася сама собі. Вона хотіла вбити Риту з моменту їхнього знайомства. Щоправда, це жодним чином не заважало їхній дружбі. Таня схопила сумочку й вискочила за двері. Уже обід, а стільки справ треба встигнути.
Рита нетерпляче поглядала на годинник. Таня ніколи не запізнювалася, але зараз вже минуло п’ять хвилин. І тут у ресторан зайшла подруга, і Рита просто відкрила рот. Втім, рот відкрили й усі інші в залі.
Таня завжди носила довге волосся, заколюючи його в пучок. Тепер у неї було коротке каре світлих відтінків. Таня майже не користувалася косметикою, лише тушшю і кремом після ванни. Але зараз на її обличчі був ідеальний макіяж. Таня любила штани, але цього разу прийшла у вільній сукні, яка більше розповідала про її фігуру, ніж будь-які обтягуючі джинси.
— Таню, ну нічого собі… — здивовано прошепотіла Рита.
Таня переможно поставила сумку на стілець і сіла.
— Подобається?
— Ще б пак! Ти помолодшала років на десять. Тільки не кажи, що ти вигнала свого Льошеньку!
— Не скажу. Він сам пішов.
Деякий час подруги дивилися одна на одну, а потім розсміялися.
Через пів години їм принесли шампанське від чоловіка, який сидів неподалік. Він був трохи старший за них, років на п’ять. Рита хитро поглянула на Таню:
— Ну ось, уже шанувальники.
Таня пирхнула й помахала чоловіку рукою, запрошуючи його до їхнього столика. Рита округлила очі:
— Ти мені сьогодні точно подобаєшся!
Вони засиділися до пізньої ночі. Чоловіка звали Ігор, і він виявився веселим, розумним, ненав’язливим і дуже симпатичним. Посадивши Риту в таксі, він запропонував провести Таню.
— Я готовий пішки йти на інший кінець міста! У мене є машина, але я за кермо в такому стані не сідаю.
— А на інший кінець і не потрібно! Я живу через два перехрестя звідси.
До Таніного будинку вони підійшли вже під ранок. Гуляли, про щось розмовляли.
— Таню, я так і не спитав. Бачив, що ви щось святкували. У тебе, бува, не день народження? А то я тоді винен тобі подарунок!
— Ні… Хоча, як подивитися. Учора мене кинув чоловік.
І Таня посміхнулася своєю найчарівнішою усмішкою.
Ігор здивовано подивився на неї.
— Ну, Тетяно… Умієте ви дивувати.
Через три тижні Таня і Рита сиділи в кафе.
— Таню, як у тебе справи з Ігорем? — з цікавістю спитала Рита.
Таня усміхнулася.
— Рит, мені здається, що я ніколи не була такою щасливою. Ти знаєш, я абсолютно нічого від нього не приховую. Він якось однією лівою справляється з моїми переживаннями.
Рита підперла підборіддя долонею й примружилася.
— Але тебе щось гризе, так? Що трапилося?
— Рит, Льоша ніяк не може заспокоїтися. Уяви собі: він надіслав мені запрошення на своє весілля.
— Ого… І навіщо це йому?
— Думаю, хоче побачити мене зламаною й убитою горем. Або ж показати своїй новій дружині.
Рита фиркнула й згорнула руки на грудях.
— Ну гад! Тань, а ти знаєш, що треба зробити? Бери Ігоря, заїдьте на весілля, просто привітай, і все. Головне — утри йому носа!
Таня задумалася, а потім рішуче кивнула:
— Гарна ідея. Так і зроблю.
У весільному залі панував гамір. Льоша нервово поглядав на Валерію, яка поправляла зачіску.
— Ти така красива, — шепнув він, спостерігаючи за нею.
— Я знаю. Як думаєш, тато прийде?
— Звісно, не може ж він пропустити таку подію.
— Цілий рік ні копійки, уявляєш? Все змушує мене працювати. Теж мені батько.
Льоша обійняв її.
— Не переживай. Нікуди він не дінеться. Дочка ж заміж виходить!
Весілля вони влаштували в кредит. І Льоша, і Валерія були впевнені, що батько простить свою неслухняну доньку та знову відкриє кран із грошима.
— Льош?
— Ну, а твоя прийде?
— Уявляєш, так! Дзвонила вчора.
— Не може бути!
— Та! Я думаю, буде просити повернутися.
— Скоріш за все. Ох, люблю я такі сцени!
Коли Таня пояснила Ігорю, чого хоче, він здивувався.
— О котрій ти кажеш у нього весілля?
— О другій годині. А що, ти зайнятий?
— А як звати твого колишнього?
— Олексій. А що?
— Ох, Таня, буває ж таке. Звісно, я поїду з тобою.
Він усе розповів їй лише по дорозі на торжество. Таня була настільки шокована, що навіть не намагалася щось змінити. Вони йшли доріжкою до столу молодят. Таня тримала Ігоря під руку та гордо усміхалася. А ось Олексій і Валерія виглядали вкрай невдоволеними. Вони підійшли ближче…
Валерія прошепотіла:
— Тату?
А Олексій ледве зміг видавити:
— Таня?
Він навіть не одразу впізнав її. Не міг уявити, що його колишня дружина може виглядати так приголомшливо.
Ігор передав нареченій букет квітів і конверт, усміхаючись:
— Дуже добре, що ти вийшла заміж і тепер самостійна. Бо ми з Танею плануємо трохи подорожувати світом.
Він обернувся до Олексія:
— Ви ж розумієте, що вашій майбутній тещі також потрібен відпочинок? Тож передаю вам свою доньку в надійні руки. Даруйте, але нам час.
Ігор взяв Таню за руку, і вони вийшли з ресторану. Тані хотілося сміятися, але вона боялася, як це сприйме Ігор. Проте він несподівано повернувся до неї.
— Ти ж розумієш, що тепер тобі доведеться вийти за мене?
Таня задумливо подивилася на нього і, серйозно відповівши, сказала:
— Ну, якщо треба, значить треба…
Вони обійнялися і рушили до машини, крокуючи під зоряним небом. Ігор, діставши телефон, почав замовляти квитки.
— Куди? — поцікавилася Таня.
— Кудись, де море й тепло, — відповів він, усміхаючись.
Їхня нова історія тільки починалася, і обидва знали, що вона буде сповнена яскравих моментів і щастя.
