Антоніна Василівна з першої ж зустрічі була налаштована проти дівчини, яку Віталій привів до хати.
Обраниця сина викликала у жінки огиду й роздратування. Антоніні Василівні одразу здалося, що цій фіфі з довгими нігтями потрібні лише гроші та розваги.
Про те, що Аліса не знає, що таке мити посуд, жінка зрозуміла, коли та бухнула свою брудну тарілку в раковину й на зауваження її помити, нерозумно посміхнулася:
— Не хочу бруднити руки.
— Я за тебе теж прибирати не збираюсь, — пробурчала Антоніна Василівна. — Мий за собою!
Дівчина скривилась і двома пальцями обережно взяла тарілку.
Кілька хвилин вона бултихала її під краном, а потім поставила на стіл.
Жінка одразу перевірила — тарілка була жирною.
— Сподіваюсь, ти не збираєшся на ній одружуватись? — поцікавилась у сина Антоніна Василівна.
— Збираюсь, — вальяжно відповів Віталій.
— Ой, ти з нею наплачешся, — зітхнула жінка. — Вона ж навіть посуд мити не вміє!
— Це не головне, — відмахнувся син. — Я її кохаю!
— Швидко пройде твоє кохання, коли зрозумієш, хто вона є насправді, — похитала головою жінка.
Антоніна Василівна сподівалась, що син передумає, й до весілля не дійде.
Але вона помилилась: через два місяці Віталій повідомив їй про своє рішення одружитися.
Жінка розплакалась, намагаючись викликати жалість у сина, але той ніяк не зреагував на її сльози.
Ще за два місяці Віталій і Аліса стали чоловіком і дружиною. Антоніна Василівна неохоче віддала їм ключі від квартири, яка довгий час пустувала після смерті бабусі.
До молодят жінка майже не навідувалась — від самої лише появи невістки її аж трусило.
Однак один привід змусив Антоніну Василівну таки з’явитися у бабусиній квартирі.
— Які люди! — удавано здивувалась Аліса. — Сто відсотків мало статись щось серйозне, раз ви прийшли.
— Ти права, — Антоніна Василівна без запрошення зайшла в квартиру й одразу почала озиратись. — Оце срач! Я думала, вбити цю квартиру неможливо, але ти явно постаралась.
— Ви ж не для цього прийшли, щоб обговорювати наш з Віталіком побут? — примружилась Аліса.
— Ти права. Я хочу знати, коли ти вийдеш на роботу й перестанеш сидіти на шиї у мого сина? — жінка провела пальцем по пильному холодильнику.
— Це не ваша справа! — насупилась невістка. — Ми з Віталіком домовились, що я шукатиму себе стільки, скільки захочу!
— Шукає вона себе… — передражнила Алісу свекруха. — Не виправдовуй свою лінь вигаданими пошуками. Чому мій син узяв третій кредит? У що ти знову його втягнула?
— Ні в що, — очі невістки заметушились, і Антоніна Василівна зрозуміла, що та бреше. — Просто Віталя хоче купити мені авто! — урочисто заявила дівчина.
— Авто? Навіщо? Ти ж вдома сидиш! — обурилась жінка.
— Коли в мене буде машина, я зможу їздити на співбесіди, бо до людини з авто зовсім інше ставлення, — гордо промовила Аліса.
— А хто виплачуватиме? — з огидою витерши стілець, сухо запитала жінка. — Я?
— Віталик сам усе виплатить, вам до цього жодного діла немає, — закотила очі Аліса.
— Та невже? Думаєш, мій син просто так просить про допомогу, коли боїться, що не зможе погасити кредит і зіпсує собі кредитну історію? — повчальним тоном сказала Антоніна Василівна. — Що очі витріщила? Так, Віталій просить у мене гроші!
Кілька хвилин Аліса мовчала, а потім байдуже відповіла:
— Віталик пообіцяв мені машину — значить, купить. А як він її виплачуватиме — мене не цікавить. Він — здобувач і має мене забезпечувати!
— А ти що маєш, люба моя, робити? — єхидно запитала Антоніна Василівна.
— Я повинна бути красивою, щоб чоловікові не було соромно з’явитись зі мною на людях! — з гордістю заявила Аліса.
— Це тебе вдома такому навчили? — ошелешено перепитала свекруха, усвідомивши, що невістка не жартує.
— Ні, ви просто не розумієте, що зараз це в тренді, — накручуючи локон на палець, промовила дівчина. — Жінка повинна надихати.
— На кредити? — розсміялась жінка. — До речі, нічого моєму синові більше не дадуть — у нього й так купа боргів.
— Я не винна, що у ваш час усе було інакше, — цокнула язиком Аліса. — Світ змінився, і вам давно час це визнати. Ні, Віталій завжди дотримується свого слова!
Антоніна Василівна у відповідь важко зітхнула й похитала головою з осудом.
— Боюсь спитати, а хто має мити посуд? — підвівшись, жінка зазирнула в раковину, завалену брудним посудом.
— Віталій прийде й помиє…
— А ти що? — з обуренням скривилась свекруха.
— Мій манікюр дорогий, і Віталіку вигідніше мити самому, ніж давати мені на новий, — самовдоволено заявила Аліса.
— Знаючи свого сина, думаю, що за місяць-два він вижене тебе з квартири мітлою, — Антоніна Василівна підвелась зі стільця й попрямувала до передпокою.
– Віталик мене кохає! – вигукнула невістка услід.
Після тієї розмови Антоніна Василівна твердо вирішила: більше ні копійки синові на погашення боргів вона не дасть. Вона була впевнена, що вже за місяць він знову прийде просити допомоги. І не помилилася. Наступного разу Віталій з’явився з доволі незвичною проханням. Довго не наважуючись озвучити головне, він раптом запитав:
– Мамо, у тебе ж немає жодного кредиту?
– Немає, – відповіла жінка.
– А ти б не могла взяти один… для нас? На авто. Я ж сам усе виплачуватиму! – поспішив запевнити Віталій.
– І як ти збираєшся платити ще один кредит? – зневажливо цокнула язиком Антоніна Василівна. – Я ж чудово розумію, що ти наобіцяв тій ледацюзі машину. Але не за мій рахунок!
Син похнюплено повернувся додому і змушений був повідомити дружині, що з автомобілем поки доведеться зачекати.
Аліса, яка вже встигла похизуватися майбутньою покупкою перед усіма знайомими, була розлючена. Вона влаштувала чоловікові гучний скандал.
Результатом сварки стало те, що Віталій врешті не витримав і вигнав її з дому, а згодом подав документи на розлучення.
