- Якщо я зараз вийду на роботу, хто буде з Максимом сидіти? Йому ж тільки три місяці, — запитала Люда.
Вчора чоловік Люди сказав, що вона вже чотири місяці вдома, і це дуже погано. Потрібно виходити на роботу. Він, звісно, може впоратися і сам, але чомусь не виходить.
Це питання звучало не вперше. Уперше Олег підняв його, коли Максиму був лише місяць.
- Якщо я піду працювати, хто буде з дитиною? — знову запитала Люда.
- Ну, вдень моя мама може приходити, а ввечері ти будеш удома, — відповів Олег.
- Антоніна Федорівна сама казала, що у неї багато справ. Пам’ятаєш, коли ми хотіли поїхати до друзів? Ти теж пропонував, щоб вона посиділа з Максимом, але тоді не змогла.
- Я поговорив з нею ще раз. Мама погодилася. Але потрібно, щоб ти встигала до шостої вечора додому, бо у неї також свої плани.
Люда важко уявляла, як зможе працювати за таким графіком.
- Що тут складного? — здивувався Олег.
- Багато чого. А якщо вона не зможе в якийсь день? Якщо виникнуть проблеми? Якщо мені доведеться раптово залишити роботу?
- Завжди можна взяти відгул.
- Так, але ж не кожен день. А раптом вона передумає?
- Давай не будемо обговорювати проблеми, які ще навіть не виникли.
Олег для себе вже все вирішив. Вони повинні заробляти разом, адже до народження Максима Люда заробляла не менше за нього. Це було дуже зручно для родини.
- Давай повернемося до цього питання через рік. Або трохи пізніше. Може, я знайду іншу роботу, — запропонувала Люда.
- Рік? Що ж робити весь цей рік?
- Сидіти з дитиною.
Люда довго відмовлялася, хоч і завжди любила працювати, але розуміла, що зараз це буде дуже складно. Олег спочатку просив, потім натякав, що не готовий самостійно забезпечувати сім’ю.
До народження Максима вони багато разів обговорювали, як все буде. Олега все влаштовувало. Більше того, це був його вибір.
Кілька разів приходила навіть Антоніна Федорівна, щоб показати, як добре вона може доглядати онука.
- Чому ти переживаєш? У мене теж є син, — казала вона, вказуючи на Олега. — Я все вмію.
- Я вам довіряю, але ж ви самі казали, що у вас багато справ.
- Все це зачекає. Я готова допомогти.
Проте Люда все одно не поспішала погоджуватися.
Зрештою, Олег почав натякати, що йому така ситуація не потрібна. Люда вийшла на роботу. Її колеги були здивовані.
- А як же Максим? — запитала керівниця.
- Максим із бабусею.
- Ого…
- Напевно, так буде краще.
Антоніна Федорівна дійсно приходила доглядати онука, але допомога по дому навіть не обговорювалася. Усі домашні справи ввечері виконувала Люда. Вдень — робота, ввечері — будинок і дитина. Вона не помітила, як сильно втомилася за цей час.
Колеги намагалися допомагати: забирали частину її роботи, давали можливість трохи відпочити вдень.
Одного разу їй довелося відпроситися з роботи, бо у свекрухи з’явилися термінові справи. Проте загалом Люда вже звикла до такого ритму. Вона майже не відпочивала, але встигала все. А Олега це повністю влаштовувало. Він працював, як завжди, а вечорами відпочивав.
Минуло кілька місяців…
І бабуся почала говорити, що більше не справляється.
- Уже не ті роки, — казала вона. — І Максим у вас не найспокійніший. Мені це складно.
Олег не відповів матері. Люда теж не знала, що сказати. Якщо свекруха відмовиться, виходу не буде.
І вона відмовилася.
- Все, завтра вже не чекайте мене, — заявила Антоніна Федорівна. — Я їду на дачу. Там природа, річка.
- А ми? — запитала Люда. — Я навіть відпустку зараз так швидко не можу взяти.
- Це ви самі якось вирішуйте. Я допомагала, скільки могла. Невже цього мало?
- Ви ж разом з Олегом переконували мене вийти на роботу, — нагадала Люда. — Я одразу казала, що нічого не вийде.
- Мало що я тоді казала. Стільки часу минуло.
- Тепер мені доведеться знову відмовитися від роботи.
- Ну, це ж можливо.
Люда ледве вмовила свекруху залишитися ще на два місяці.
Олег все ще наполягав, щоб Люда працювала, але сам не знав, хто буде сидіти з дитиною.
- Придумай щось, — сказав він.
- Я?
- Тобі ж потрібно працювати.
Свекруха постійно нагадувала, що хоче вже поїхати на дачу. Олег щодня питав, хто буде доглядати за дитиною. І обоє вважали, що це Люда все вигадала.
Люда знайшла роботу з дому. Олегу і це не сподобалося. Тепер вона вдома, але зайнята роботою.
- Треба більше уваги приділяти дому, — сказав він.
Люда все вирішила. Вона відправила Олега туди, де йому буде краще. Квартира ж її.
Тепер вони з Максимом залишилися самі. Тяжко, зате спокійно.
- От так би відразу, — сказала подруга. — А то вони звикли, що ти все робиш одна.
- Чесно? Не очікувала такого. Ми стільки разів говорили, як все буде. Він знав, що його мама не зможе постійно сидіти з онуком. Але все одно не вийшло.
